Рішення

від 09.04.2014 по справі 194/2191/13-ц

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 194/2191/13-ц

Провадження № 2/194/44/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді - Ковальчук В.О.

при секретарі - Антонюк Т.С.

за участю представника відповідача - Пономаренко В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він з 17 серпня 1998 року по 15 серпня 2004 року працював на підприємствах ВАТ «Павлоградвугілля».

Також, ОСОБА_2 зазначив, що 28 травня 2003 року він отримав виробничу травму - відкритий перелом із хірургічним втрачанням.

Окрім того, зазначив, що за висновком МСЕК від 02 листопада 2005 року йому було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 5%.

Разом з тим, ОСОБА_2 зазначив, що окрім фізичної йому заподіяна моральна шкода, оскільки: він страждає, що втратив професійну працездатність; постійно відчуває наслідки травми, йому важко займатися домашніми справами, відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства; втратив впевненість у майбутньому; відчуває депресивний стан та інші обставини.

В зв'язку з вказаними в позовній заяві обставинами, ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача Пономаренко В.Л. надала суду заперечення відповідно до змісту, якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки на момент звернення позивача до суду у відповідача відсутній обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди в зв'язку з тим, що згідно п.27 ст. 77 ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік» зупинено на 2006 р. дію абзацу четвертого ст. 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), пп. «е»п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 34, ч.5 ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а 23.02.2007 р. було внесено зміни до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до яких з цього Закону виключено норми по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, та на момент звернення позивача до суду відділення не відшкодовує моральну шкоду. Окрім того, постановою відділення ВД ФССНВПЗ України м. Тернівка від 01 листопада 2006 року було припинено всі види страхових виплат, у зв'язку з закінченням дії довідки МСЕК, в якій було встановлено 5% втрати професійної працездатності з подальшим переоглядом. Тому можливо зробити висновок, що позивач одужав після отриманої травми 2003 року та більше не потребує встановлення втрати працездатності. Тобто на момент звернення позивача до суду, він не перебуває на обліку відділення з 01 листопада 2006 року. Також для відшкодування моральної шкоди обов'язковим є висновок відповідного медичного органу. Окрім того, позивач пропустив строк позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України, звернення до суду з даними позовними вимогами.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що з 17 серпня 1998 року по 15 серпня 2004 року позивач знаходився у трудових відносинах з ВАТ «Павлоградвугілля» й працював за різним фахом, що підтверджується копією трудової книжки.

Згідно копії довідки МСЕК від 02 листопада 2005 року позивачу встановлено 5% втрати професійної працездатності.

Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки: він частково втратив професійну працездатність; не може займатися домашніми справами, відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства; відчуває депресивний стан; та інші обставини.

Вказані обставини, які наявні у позивача, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організувати своє повсякденне життя по-новому й свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.

У відповідності зі ст. ст. 21 п. "е", 28 ч.3 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, в обов`язки відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка входило своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

В судовому засіданні наявність факту заподіяння моральної шкоди потерпілому встановлено судом.

У відповідності зі ст. 34 пункту 3 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, сума страхової виплати за моральну шкоду визначається судом. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, положенню частини першої статті 58 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99 "Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи)."

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинило застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або/ соціальних послуг.

Враховуючи ту обставину, що страховий випадок з позивачем настав 02 листопада 2005 року, коли йому було встановлено втрату професійної працездатності вперше у зв`язку з виробничою травмою, і з цього часу в нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що на дані правовідносини поширюється дія норм ст.ст.1,15,21,28,34 Закону в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, що передбачають обов`язок Фонду відшкодувати моральну шкоду у разі настання страхового випадку, і не може бути поширено дію норм ЗУ "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 р.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України", у випадках, коли з набуттям чинності певного закону, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

З урахуванням зазначеного та враховуючи ту обставину, що страховий випадок з позивачем настав 02 листопада 2005 року, коли йому було встановлено вперше втрату професійної працездатності у зв`язку з виробничою травмою, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 500 грн.. При визначенні розміру моральної шкоди, судом враховуються роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин справи.

Згідно до ст.5 ч.1 п.2 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст.5 ч.1 п.18 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і його відділення.

Згідно до ст. 88 ч.2 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 22, 58 Конституції України, ст. ст. 21 п. "е", 28 ч.3, 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст. ст. 10, 60, 212-215, 81, 88, 179,212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області (ІПН 25841203), на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на відшкодування моральної шкоди 500 (п'ятсот) гривень.

Судові витрати по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: В.О. Ковальчук