Постанова

від 07.04.2014 по справі 810/1581/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року 810/1581/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондар І.Г. (за довіреністю)

від відповідача: Макаренко С.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Підряд» Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Підряд» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 14 лютого 2014 року №0001842201 та №0001852201.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на основі помилкових висновків про порушення ТОВ «Фірма «Підряд» вимог пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України при формуванні валових витрат та пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту по взаємовідносинам ТОВ «Фірма «Підряд» з ТОВ «ІПБК «Новітні Технології», ТОВ «Елітбуд Київ».

Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між позивачем та ТОВ «ІПБК «Новітні Технології», ТОВ «Елітбуд Київ» мали реальний характер, і підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, актами-приймання-передачі робіт, податковими накладними, які містять вичерпну інформацію про характер та обсяг господарських операцій.

Позивач також стверджує, що відповідачем, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, використано інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що правочини ТОВ «Фірма «Підряд» та його контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. В запереченнях наголошував на невідповідності первинних документів складених за результатам господарських операцій позивача та ТОВ «ІПБК «Новітні Технології», ТОВ «Елітбуд Київ». За таких обставин, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірним, а висновки акту перевірки обґрунтованими.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Підряд» зареєстроване Виконавчим комітетом Броварської міської ради 20 квітня 1993 року як юридична особа, позивач перебуває на обліку у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (т.1, а.с. 14).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 14 січня по 20 січня 2014 року посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 26 грудня 2013 року №617, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фірма «Підряд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 березня 2011 року по 30 вересня 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» та за період з 1 травня 2013 року по 31 серпня 2013 року з ТОВ «Елітбуд Київ».

Результати перевірки оформленні актом від 25 січня 2014 року №45/10-06-22-04/19406727 (далі - акт перевірки)(т.1, а.с. 14-20).

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано отриманий від ДПІ у Печерському районі міста Києва акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІПБК «Новітні технології» за період липень, листопад 2011 року» №2343/22-9/35632482 від 11 липня 2012 року. Відповідно до якого, зустрічну звірку провести неможливо, оскільки підприємство не знаходиться за податковою адресою. Також, даний акт містить посилання на лист ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, зміст якого вказує на фіктивність ТОВ «ІПБК «Новітні технології».

Використавши зазначену інформацію, дослідивши первинні документи надані позивачем, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Фірма «Підряд»:

-пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у результаті чого позивачем було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 234164,00 грн., у тому числі за березень 2011 року в розмірі 8376,00 грн., за квітень 2011 року в розмірі 8352,00 грн., за червень 2011 року 31866,00 грн., за липень 2011 року в розмірі 36611,00 грн., за серпень 2011 року в розмірі 36177,00 грн., за вересень 2011 року в розмірі 13345,00 грн., а також за травень 2013 року в розмірі 30011,00 грн., за червень 2013 року в розмірі 28676,00 грн., за липень 2013 року в розмірі 25417,00 грн., за серпень 2013 року в розмірі 15333,00 грн.

-пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 142522,00 грн., у тому числі за перший квартал 2011 року в розмірі 10438,00 грн., за другий квартал 2011 року в розмірі 33032,00 грн., за третій квартал 2011 року в розмірі 99052,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято:

податкове повідомлення рішення форми «Р» від 14 лютого 2014 року №0001842201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 326950,00 грн., у тому числі 234164,00 грн. за основним платежем та 92786,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 14 лютого 2014 року №0001852201, відповідно до якого, позивачу збільшено грошове зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств у розмірі 147741,00 грн., у тому числі за основним платежем - 142522,00 грн., та 5219,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, ТОВ «Фірма «Підряд» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбання (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт) сум до податкового кредиту є факт придбання робіт (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про нікчемність (безтоварність) угод позивача перевірці підлягає власне факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, використання у господарській діяльності товарів та послуг, тощо.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Надаючи правову оцінку господарським операціям між ТОВ «Фірма «Підряд» та ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» «Елітбуд Київ» при укладанні та виконанні договорів підряду, які на переконання відповідача вчинені без мети настання реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Відповідно до пояснень представника позивача, ТОВ «Фірма «Підряд» у 2011 році були взяті зобов'язання щодо здійснення будівельних робіт на об'єктах ТОВ «Века Україна» та ТОВ «Постійно-діючий будівельний поїзд №2». У перевіряємий період кількість працівників на підприємстві становила близько 47-49 осіб, та враховуючи строки і об'єми будівельних робіт, позивачем було залучено субпідрядника - ТОВ «ІПБК Новітні Технології» та ТОВ «Елітбуд Київ», роботи з якими позивачем виконувались одночасно на підставі договорів субпідряду. Таким чином, субпідрядникам доручалась певна частина робіт, що ТОВ «Фірма «Підряд» повинне було виконати за договорами генерального підряду і передати замовникам.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Века Україна» укладено договір підряду на виконання мереж стисненого повітря в ремонтному цеху від 15 червня 2011 року №33, відповідно до якого позивач зобов'язувався виконати загально-будівельні роботи та роботи з улаштування мереж стисненого повітря в ремонтному цеху ТОВ «Века Україна» (т.2, а.с. 33-36).

Аналогічний договір сторонами укладено в березні 2011 року щодо загально-будівельних робіт на будівництві за адресою: Броварський район, смт. Калинівка, вул. Ігорева, 2/1.

Застережень з приводу залучення третіх осіб до виконання вказаних договорів сторони не погодили.

За таких обставин, 2 березня 2011 року ТОВ «Фірма «Підряд» уклало з ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні Технології» договір субпідряду №02/03, у силу якого Генпідрядник (ТОВ «Фірма «Підряд») доручає, а Субпідрядник (ТОВ «ІПБК «Новітні Технології») приймає на себе обов'язки по виконанню загально-будівельних робіт на будівництві за адресою: Броварський район, смт. Калинівка, вул. Ігорева 2/1, згідно проектної документації, яку Генпідрядник надає Субпідряднику (т.1, а.с. 21-22).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що платежі Генпідрядник проводить поетапно, за фактично виконані роботи, згідно з довідкою типової форми КБ-3 і КБ-2в.

15 червня 2011 року ТОВ «Фірма «Підряд» (Генпідрядник) укладено договір субпідряду з ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» (Субпідрядник) №15/06, предметом якого було виконання загально-будівельних робіт на будівництві за адресою: Броварський район, с. Калинівка, вул. Ігорєва, 2, ТОВ «Века Україна» згідно проектної документації, яку Генпідрядник надає Субпідряднику (т.2, а.с. 22).

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У силу вимог частини 3 статті 837 Цивільного кодексу України, для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Перед початком виконання будівельних робіт, ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» на вимогу позивача надало Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні Технології» Серії А01 №260826 (т.1, а.с. 61), свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100242668 (т.1, а.с. 62) та Ліцензію видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Серії АВ №512075 (т.1, а.с. 59-60), що свідчить про відсутність дефектів у правовому статусі контрагента позивача та наявність у нього дозволу та можливостей на здійснення діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Наказом директора ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» від 2 березня 2011 року, для безпечного виконання робіт, дотримання вимог Закону «Про охорону праці» призначено ОСОБА_4 (т.1, а.с. 85).

У свою чергу, ТОВ «Фірма «Підряд» передано ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» необхідну технічну документацію, а саме: Робочий проект (томи 2 та 5) «Реконструкція частини складу сировини під ремонтну дільницю на заводі «Века Україна» по вул. Ігорева, 2/1, смт. Калинівка, Броварський район, Київська область (т.1, а.с. 139-143, т.2, а.с. 48-54) та складено акт готовності фронту робіт від 3 березня 2011 року (т.1, а.с. 136).

У ході розгляду справи, судом встановлено, що роботи на об'єктах ТОВ «Века Україна» здійснювались з матеріалів ТОВ «Века Україна» та частково матеріалів, які набув позивач самостійно.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано копії видаткових накладних на купівлю будівельних матеріалів, виписаних на користь ТОВ «Века Україна» (т.1, а.с. 80-85, т.2, а.с. 38-47) та видаткові накладні, що виписані на користь ТОВ «Фірма «Підряд» (а.с. 75-76). Придбані будівельні матеріали кореспондують з характером будівельних робіт за договорами субпідряду, в подальшому їх використання прослідковується в актах приймання-передачі робіт.

Передача вказаних матеріалів відбувалась за актами приймання-передачі від ТОВ «Века Україна» до ТОВ «Фірма «Підряд» (т.1, а.с. 78, т.2, а.с. 37). Оскільки роботи позивач та субпідрядник виконували паралельно, частина вказаних матеріалів була передана на користь ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» (т.1, а.с. 77, 79, т.2 ,а.с. 29).

Відповідно до умов договорів №02/03 та №15/06, ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» виконано загально будівельні роботи, про що свідчать:

довідки про договірну ціну: за березень 2011 року (т.1, а.с. 23-24), за червень 2011 року (т.2, а.с. 23-24);

довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат: за березень 2011 року (т.1 .а.с. 25), за квітень 2011 року (т.1 , а.с. 29), за червень 2011 року (т.2, а.с. 25);

акти приймання-передачі будівельних робіт: за березень 2011 року (т.1, а.с. 26-27), за квітень 2011 року (т.1, а.с. 30-31), за червень 2011 року (т.2, а.с. 26-27).

Довідками від 30 квітня 2011 року (т.1, а.с. 135) та 30 червня 2011 року (т.2, а.с. 30) ТОВ «Века Україна» підтвердило одержання виконання загально-будівельних робіт, що здійснені ТОВ «Фірма «Підряд» із залученням субпідрядника «ТОВ «ІПБК «Новітні Технології».

Розрахунки за виконані ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» роботи здійснені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с. 33-34), платіжними дорученнями (т.2, а.с. 98-107).

Позивачем отримано від ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» податкові накладні від 28 березня 2011 року №3 на суму 50257,10 грн., у тому числі ПДВ 8376,18 грн., від 29 квітня 2011 року №14 на суму 50112,67 грн., у тому числі ПДВ 8352,11 грн., від 29 червня 2011 року №3 на суму 141154,70 грн., у тому числі ПДВ 23525,78 грн., (т.1, а.с. 28, 32, т.2, а.с. 28).

Суми витрат та податку на додану вартість за вказаними накладними позивачем відображено в податковій звітності за відповідні періоди.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Постійно-діючий будівельний поїзд №2» (Генпідрядник) було укладено договір підряду від 24 травня 2011 року №1/05-11, відповідно до якого, ТОВ «Фірма «Підряд» (Підрядник) зобов'язувалось виконати і здати роботи на об'єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Шолом-Алейхема, 96-98 в м. Бровари (т.2, а.с. 1-3).

Пунктом 1.4 договору встановлено, що підрядник повинен виконати всі роботи обумовлені договором власними силами та засобами, або залученими силами у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією.

Відповідно до пункту 1.3 договору, роботи здійснюються із застосуванням механізмів Генпідрядника.

На виконання договору №1/05-11 позивачем було залучено субпідрядника - ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» та укладено з ним договір від 6 червня 2011 року №06-06 (т.1, а.с. 209-210).

До початку виконання робіт, ТОВ «ІПБК «Новітні технології» передано позивачу наказ директора ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» від 6 червня 2011 року про призначення ОСОБА_3 відповідальним за безпечне виконання робіт на об'єкті (т.1, а.с. 233), довідку про осіб (мулярів), що будуть працювати на будівництві житлового будинку від 6 червня 2011 року №48 (т.1, а.с. 234) та Ліцензію видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Серії АВ №512075 (т.1, а.с. 59-60). Оскільки позивач мав господарські відносини з ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» у попередні періоди, і останнім роботи виконувались якісно та вчасно, надано належних документів на підтвердження реєстрації як платника ПДВ, позивач не мав підстав вважати, що ТОВ «ІПБК «Новітніх Технології» має дефекти у правовому статусі.

Як встановлено із пояснень представника позивача, роботи виконувались із матеріалів та за допомогою механізмів Замовника.

На підтвердження придбання і подальшу передачу будматеріалів на користь ТОВ «Фірма «Підряд», позивачем надано копії видаткових накладних, виписаних на користь «ТОВ «Постійно-діючий будівельний поїзд №2» (т.2, а.с. 8-20) та акти приймання-передачі будматеріалів (цегла, плити перекриття, цемент, сходові марші, тощо) (т.2, а.с. 4-7). Оскільки роботи позивач та субпідрядник виконували одночасно, частина вказаних матеріалів була передана ТОВ «ІПБК «Новітні Технології», що підтверджується актами приймання-передачі (т.1, а.с. 235-237).

Відповідно до умов договору №06-06, ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» виконано загально будівельні роботи на будівництві житлового буднику за адресою вул. Шолом-Алейхема, 96-98 в м. Бровари, у ході та за результатами яких складено:

довідку про договірну ціну на будівництво, що здійснюється у 2011 році (т.1, а.с. 211);

довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат: за червень 2011 року (т.1, а.с. 212), за липень 2011 року (т.1 , а.с. 216), за серпень 2011 року (т.2, а.с. 220), за вересень 2011 року (т.1, а.с. 224).

акти приймання-передачі будівельних робіт: за червень 2011 року (т.1, а.с. 213-214), за липень 2011 року (т.1, а.с. 217-218), за серпень 2011 року (т.2, а.с. 221-222), за вересень 2011 року (т.2 ,а.с. 225-226)

Актом від 30 вересня 2011 року ТОВ «Постійно-діючий будівельний поїзд №2» підтвердило одержання виконання загально-будівельних робіт, що здійснені ТОВ «Фірма «Підряд» (з одночасним залученням ТОВ «ІПБК «Новітні Технології») відповідно до договору підряду від 24 травня 2011 року №1/05-11 (т.1, а.с. 240).

Розрахунки за виконані ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» роботи здійснені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с. 228-231), платіжними дорученнями (т.1, а.с 232, т.2, а.с. 98-107).

Позивачем отримано від ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» податкові накладні від 15 червня 2011 року №2 на суму 50040,00 грн., у тому числі ПДВ 8340,00 грн., від 29 липня 2011 року №19 на суму 219667,68 грн., у тому числі ПДВ 36611,28 грн., від 29 серпня 2011 року №14 на суму 217062,00 грн., у тому числі ПДВ 36177,00 грн., від 30 вересня 2011 року №13 на суму 80067,12 грн., у тому числі ПДВ 13344,52 грн. (т.1, а.с. 215, 219, 227).

Суми витрат та податку на додану вартість за вказаними накладними позивачем відображено в податковій звітності за відповідні періоди.

Щодо господарських операцій ТОВ «Фірма Підряд» та ТОВ «Елітбуд Київ», які відбулись у період з 1 травня по 31 серпня 2013 року, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 22 лютого 2013 року ТОВ «Фірма «Підряд» укладено договір підряду №1/02-22 з ТОВ «Постійно-діючий будівельний поїзд №2» , предметом якого були роботи на об'єкті «Цегляна кладка на багатоквартирному житловому будинку по вул. Шевченко, м. Бровари (т.1, а.с. 154-158).

Пунктом 1.2 договору визначено перелік робіт, а саме: мурування зовнішніх стін з цегли, мурування внутрішніх стін та перегородок, укладання перетинок.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що підрядник повинен виконати всі роботи обумовлені договором власними силами та засобами, або залученими силами у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією.

Відповідно до пункту 1.3 договору, роботи здійснюються із застосуванням механізмів Генпідрядника.

На виконання договору №1/02-22 позивачем було залучено субпідрядника - ТОВ «Елітбуд Київ» та укладено з ним договір від 10 травня 2013 року №10/05-13 (т.1, а.с. 35-36).

До початку виконання робіт за договором субпідряду, ТОВ «Елітбуд Київ» на вимогу позивача надало Довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №788355 (т.1, а.с. 65), свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200076742 (т.1, а.с. 66) та Ліцензію видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Серії АЕ №181684 (т.1, а.с. 63-64), що свідчить про відсутність дефектів у правовому статусі контрагента позивача на момент укладення договору та наявність у нього дозволу та можливостей на здійснення робіт обумовлених договором субпідряду.

Відповідно до договору генпідряду, роботи здійснювались із матеріалів та за допомогою засобів і механізмів замовника.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Постійно-діючий будівельний поїзд №2» передано за актами приймання-передачі ТОВ «Фірма «Підряд» будівельні матеріали (т.1, а.с. 159-162). На виконання умов договору субпідряду, вказані матеріали у подальшому передані ТОВ «Елітбуд Київ» (т. а.с. 146-149).

На підтвердження придбання вказаних будматеріалів позивачем надані копії видаткових накладних, виписаних на користь ТОВ «Постійно-діючий будівельний поїзд №2» (т.1, а.с. 163-207).

Відповідно до умов договору №10/05-13, ТОВ «Елітбуд Київ» виконало комплекс робіт з мурування зовнішніх стін з цегли, мурування внутрішніх стін та перегородок, що підтверджується:

довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат: за травень 2013 року (т.1, а.с 37), за червень 2013 року (т.1, а.с. 40), за липень 2013 року (т.1, а.с. 43), за серпень 2013 року (т.1, а.с. 46, 49);

актами приймання-передачі будівельних робіт: за травень 2013 року (т.1, а.с. 38) за червень 2013 року (т.1, а.с. 41), за липень 2013 року (т.1, а.с. 44), за серпень 2013 року (а.с. 47), за серпень 2013 року (т.1, а.с. 50-52).

Розрахунки за виконані ТОВ «Елітбуд Київ» роботи здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с. 54-58, 70-74)

Позивачем отримано від ТОВ «Елітбуд Київ» податкові накладні від31 травня 2013 року №25 на суму 180068,00 грн., утому числі ПДВ 30011,33 грн., від 30 червня 2013 року №43 на суму 172056,80 грн., у тому числі ПДВ 28676,13 грн., від 31 липня 2013 року №63 на суму 152503,44 грн., утому числі ПДВ 25417,24 грн., від 31 серпня 2013 року №77 на суму 32060,00 грн., у тому числі ПДВ 5343,33 грн., від 31 серпня 2013 року №78 на суму 59935,92 грн., у тому числі ПДВ 9989,32 грн. , (т. 1, а.с. 39, 42, 45, 48, 53).

Суми податку на додану вартість за вказаними накладними позивачем віднесено до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Аналіз наданих суду первинних документів позивача та його контрагентів дає підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності як ТОВ «Фірма «Підряд» так і його контрагентів. Складені на користь позивача акти здачі-прийняття робіт і податкові накладні не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку робіт, витрачених матеріалів та трудових ресурсів, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій. Відомості зазначені у первинних документах кореспондують предмету договорів субпідряду та не суперечать їх вимогам.

При цьому, суд вважає безпідставними твердження представника відповідача щодо невідповідності податкових накладних та актів приймання-передачі виконаних робіт, що отримані позивачем від ТОВ «ІПБК «Новітні Технології», оскільки такі документі підписані невстановленою особою ОСОБА_4, тоді як інформаційні бази податкового органу свідчать про те, що керівником ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» у 2011 році була ОСОБА_5

По-перше, чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

По-друге, як вбачається з довідки Головного управління регіональної статистики від 4 квітня 2014 року №23-07/651, у період з 3 лютого 2009 року по 20 грудня 2011 року керівником ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» був ОСОБА_4, що узгоджується з тими даними, що містяться у первинних документах позивача і періодом у якому вони були складені (т.2, а.с. 97).

Також, враховуючи, що судом було встановлено факт реальності виконання робіт контрагентами позивача, формальні недоліки у вигляді не зазначення замовника робіт, за відсутності інших порушень, не можуть бути підставою для відмови позивачу у податковому кредиті та невизнання понесених витрат.

Відповідач, посилаючись на наявність ознак фіктивності контрагентів ТОВ «Фірма «Підряд» не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Суд бере до уваги, що позивачем було вжито достатніх заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «ІПБК «Новітні Технології», ТОВ «Елітбуд Київ», наявності дефектів у правовому статусі контрагентів, як то відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями ліцензій, свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ, витягів з ЄДР щодо контрагентів.

У такому випадку, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками робіт від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

Необґрунтованим є також твердження відповідача про те, що на ТОВ «ІПБК «Новітні Технології», ТОВ «Елітбуд Київ» відсутні засоби здійснення статутного виду господарської діяльності, відсутній кваліфікований персонал, що встановлено актами про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Відповідно до пункту 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого в ньому неможливо робити висновок про порушення податкового законодавства, оскільки такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин, без жодних висновків.

З огляду на наведене, акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «ІПБК «Новітні Технології», ТОВ «Елітбуд Київ» не можуть розглядатись судом в якості доказів протиправної діяльності ТОВ «Фірма «Підряд», оскільки звірки по суті проведені не були, первинні документи не досліджувались.

Водночас, суд зазначає, що судження відповідача про відсутність у ТОВ «ІПБК «Новітні Технології», ТОВ «Елітбуд Київ» необхідних умов для досягнення результатів фінансово-господарської діяльності не відповідає матеріалам справи, позаяк судом встановлено наявність у контрагентів позивача ліцензій на проведення будівельних робіт, а відповідними будівельними матеріалами та механізмами субпідрядників забезпечував позивач. Доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач в акті перевірки не навів.

Суд не бере до уваги висновки акту перевірки щодо неможливості виконання ТОВ «ІПБК «Новітні Технології» будівельних робіт з огляду на встановлені Кодексом законів про працю обмеження тривалості робочого часу та кількості робочих днів у місяці.

У даному випадку відносини між позивачем та субпідрядниками врегульовані положеннями Господарського та Цивільного кодексу. Під час укладання цивільно-правових договорів процес праці виконавця не регламентується. Підрядник відповідає лише за кінцевий результат, сам організовує свою роботу, визначає час початку і закінчення щоденної роботи, розподіляє час роботи і її тривалість на свій розсуд. Крім того, суд зазначає, що підрядник вправі залучати до виконання робіт третіх осіб, укладати з особами цивільно-правові угоди без найму таких осіб у порядку встановленому Кодексом закону про працю.

Також судом враховано, що відповідачем не спростовано доводів ТОВ «Фірма «Підряд»» про те, що на час виписки податкових накладних за договорами підряду ТОВ «ІПБК «Новітні Технології», ТОВ «Елітбуд Київ» були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, знаходились за юридичною адресою та перебували на обліку як платники податку на додану вартість.

Таким чином, відповідач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Натомість, первинними документами з виконання будівельних робіт, актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, податковими накладними, банківськими виписками тощо, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій з виконання будівельних робіт, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність вчинених правочинів.

Отже, висновки відповідача про порушення ТОВ «Фірма «Підряд» пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у результаті чого позивачем було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 234164,00 грн., та пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 142522,00 грн. є безпідставними. Тому, податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2014 року №000184220 та №0001852201 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували твердження позивача не надав. Разом з тим, доказами наданими позивачем спростовуються висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 14 лютого 2014 року №0001842201 та №0001852201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Підряд» (ідентифікаційний код 19406727) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя (підпис) Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2014 року.