Постанова

від 09.04.2014 по справі 910/21384/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Справа № 910/21384/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О. Є.(доповідач у справі) суддів:Білошкап О. В., Куровський С. В. розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року та постановуГосподарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі№ 910/21384/13 за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Нікос Компані" пробанкрутство у судовому засіданні взяли участь представники: від ДПІ Печерському районі - Ткач С.С., від ТОВ "Нікос Компані" - Бондарчук В.О.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 09.12.2013 (суддя Омельченко Л. В.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікос Компані" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута у справі № 910/21384/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року (судді: Верховець А. А. - головуючий, Гарник Л. Л., Пантелієнко В. О.) постанову господарського суду м. Києва від 09.12.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та припинити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос Компані".

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду , крім випадків, встановлених законом .

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Проте як вбачається з матеріалів справи відповідно до довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.07.2013 року станом на 01.07.2013 року у боржника заборгованість перед бюджетом відсутня.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі м. Києва не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника.

Більше того, про наявність у боржника будь-якої податкової заборгованості скаржник не зазначає і в касаційній скарзі.

За таких обставин заявник апеляційної скарги - ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві позбавлена права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство. У зв'язку з чим судом апеляційної інстанції неправомірно здійснено перегляд постанови суду першої інстанції за апеляційною скаргою не учасника справи про банкрутство.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві - припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушене.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року у справі № 910/21384/13 скасувати. Прийняти нове рішення: "Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду м. Києа від 09.12.2013 року у справі № 910/21384/13 ".

Головуючий О. Є. Короткевич

Судді О. В. Білошкап

С. В. Куровський