Ухвала

від 08.04.2014 по справі 915/164/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

08 квітня 2014 року Справа № 915/164/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Д'яченко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, вул. Нікольська, 18-а, м. Миколаїв, 54030

в інтересах держави в особі Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 комунара", вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, 54001

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА КОРПОРЕЙШН", вул. Нікольська, 53, к. 32, м. Миколаїв, 54001

про стягнення заборгованості за договором № 61/630 про надання послуг від 18.05.2012 року в сумі 144 909, 01 грн., в тому числі: 48 526, 36 грн. - основного боргу; 785, 72 грн. - 3% річних; 95 596, 93 грн. - штрафних санкцій

Представники сторін та прокуратури у судове засідання не з'явились

Миколаївський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 комунара" з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА КОРПОРЕЙШН" про стягнення заборгованості за договором № 61/630 про надання послуг від 18.05.2012 року в сумі 144 909, 01 грн., в тому числі: 48 526, 36 грн. - основного боргу; 785, 72 грн. - 3 % річних; 95 596, 93 грн. - штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.02.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 11.03.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.03.2014 року розгляд справи відкладено на 25.03.2014 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.03.2014 року розгляд справи відкладено на 08.04.2014 року у зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

Позивач та прокуратура явку повноважних представників у судове засідання 08.04.2014 року не забезпечили , хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, які наявні в матеріалах справи (арк. справи 137, 138).

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами від 17.12.13 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи ухвала господарського суду Миколаївської області від 12.02.2014 року про порушення провадження у справі та ухвали господарського суду Миколаївської області від 11.03.2014 року та від 25.03.14 року про відкладення розгляду справи повернуті до суду поштовою установою з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (арк. справи 119-121; 133-136; 139-142). Вказані ухвали суду були направлені на адресу відповідача вул. Нікольська, 53, к. 32, м. Миколаїв, 54001, зазначену у позовній заяві, а також у поданій суду довідці з сайту інформаційно-ресурсного центру (арк. справи 116).

За таких обставин, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача по дату, час та місце судових засідань.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами від 17.12.13 року № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України неподання позивачем витребуваних судом документів без поважних причин або нез'явлення представника позивача у судове засідання на виклик суду незалежно від причин є підставами для залишення позову без розгляду.

Таким чином, наведена норма встановлює дві окремі та самодостатні підстави для залишення позову без розгляду.

Відповідно до п. 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з останніми змінами від 17.12.2013 року при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неможливість розгляду даної справи за наявними матеріалами з огляду на наступне.

Ухвалами господарського суду Миколаївської області від 11.03.2014 року та від 25.03.2014 року позивача було зобов'язано подати суду:

- рахунок № 61-0000275 від 02.07.2012 року та рахунок № 61-0000359 від 16.08.2012 року, на підставі яких здійснювались оплати в розмірі 100 000 грн. та 40 000 грн.;

- докази направлення відповідачу рахунків відповідно до п. 2.4 Договору № 61/630 про надання послуг від 18.05.2012 року;

- гарантійний лист, на який міститься посилання в Акті виконаних робіт від 21.02.2013 року;

- докази проведення зарахування між сторонами згідно акту виконаних робіт від 21.02.2013 року.

Вимоги ухвал суду в повному обсязі не виконано, витребувані документи суду не подано, жодної причини неможливості виконання вимог суду позивачем не наведено.

Відтак, неподання позивачем суду витребуваних згідно ухвал суду доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини, перешкоджає розгляду справи з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за Договором № 61/630 про надання послуг від 18.05.2012 року, укладеним між Державним підприємством «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІА КОРПОРЕЙШН» (далі - замовник), в сумі 144 909, 01 грн., в тому числі: 48 526, 36 грн. - основного боргу; 785, 72 грн. - 3 % річних; 95 596, 93 грн. - штрафних санкцій.

Судом встановлено наступне.

18.05.2012 року між Державним підприємством «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІА КОРПОРЕЙШН» (далі - замовник) було укладено Договір № 61/630 про надання послуг (далі - договір) з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 25.06.2012 року та Додаткової угоди № 2 від 27.06.2012 року (арк. справи 7-11).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець надає замовнику послуги, вказані у Додатку № 1 до Договору, по цінам погодженим сторонами, а замовник проводить їх оплату шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п. 5.1 Договору договір вступає в законну силу після підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 року (включно). У випадку неотримання письмової пропозиції щодо розірвання договору від однієї зі сторін, договір вважається автоматично пролонгованим до 31 грудня наступного року.

Договір підписано та скріплено печатками сторін. Доказів припинення договору суду не подано.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами вищевказаного Договору про сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.4, 3.5 Договору замовник проводить передплату в розмірі 50 % від вартості заявлених послуг в розрахунку на місяць на підставі рахунків, що виставляються виконавцем . Остаточний розрахунок по заявленим та наданим виконавцем (підтвердженими актами чи іншими документами) послугам, замовник проводить протягом трьох банківських днів з дня отримання рахунку .

Відповідно до п. 2.5 Договору по наданим послугам виконавець оформлює Акт наданих послуг, який передає для підписання замовнику не пізніше третього робочого дня календарного місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 2.6 Договору замовник зобов'язується оформити Акти наданих послуг, повернувши один з екземплярів виконавцю, протягом трьох робочих днів після їх отримання. У випадку не підписання актів в обумовлені строки, послуги вважаються прийнятими в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.1 Договору плата за послуги, підтверджені Актами приймання-передачі нараховується та оплачується щомісячно з моменту вступу в силу даного Договору.

Відповідно до п. 3.9 Договору у випадку прострочення оплати за надані послуги, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 1% за кожен день прострочення від суми неоплачених, але наданих послуг.

Позивачем в період з травня 2012 року по лютий 2013 року були виконані роботи та надані послуги на загальну суму 354 353, 24 грн. (включаючи ПДВ), на доказ чого позивачем подано суду копії актів приймання-передачі виконаних робіт, акти, накладні на здачу готової продукції на склад та товарні розділи товарно-транспортних накладних за період з 22.05.2012 року по 28.02.2013 року на загальну суму 354 353, 24 грн . (включаючи ПДВ) (арк. справи 12-30).

Крім того, позивачем подано суду копії рахунків-фактур за період з 18.05.2012 року по 28.02.2013 року на загальну суму 355 325, 24 грн. без доказів їх направлення відповідачу (арк. справи 31-45).

На підтвердження часткової оплати відповідачем заборгованості суду подано копії банківських виписок (арк. справи 80-105). Дослідивши подані банківські виписки, судом встановлено, що відповідачем в повному обсязі були оплачені наступні рахунки:

- рахунок № 61-0000198 від 18.05.2012 року на суму 2 400, 00 грн.;

- рахунок № 61-0000204 від 22.05.2012 року на суму 1 170, 00 грн.;

- рахунок № 61-0000273 від 02.07.2012 року на суму 2 400, 00 грн.

Крім того, одним платежем від 07.09.2012 року відповідачем було частково оплачено заборгованість в розмірі 135 000, 00 грн. за рахунками № 61-0000365 від 22.08.2012 року на суму 133 251, 30 грн.; № 61-0000366 від 22.08.2012 року на суму 18 840, 66 грн.; № 61-0000367 від 22.08.2012 року на суму 115 922, 40 грн.

Отже, відповідачем здійснено оплату в розмірі 140 970 грн.

Крім того, як вбачається з поданих суду банківських виписок вбачається, що відповідачем було проведено дві оплати, а саме:

- 40 000, 00 грн. , в призначенні платежу зазначено «листи 25 від 02.07.2012 року та рахунок № 61-0000275 від 02.07.2012 року» (арк. справи 90 на звороті);

- 100 000, 00 грн. , в призначенні платежу зазначено «рахунок № 61-0000359 від 16.08.2012 року» (арк. справи 100 на звороті).

Ухвалами від 11.03.2014 року та від 25.03.2014 року суд зобов'язував позивача подати рахунок № 61-0000275 від 02.07.2012 року та рахунок № 61-0000359 від 16.08.2012 року, на підставі яких здійснювались вищевказані оплати в розмірі 100 000 грн. та 40 000 грн. Однак, позивачем не виконано вимог суду та не подано суду вказаних рахунків, відтак, суд не в змозі встановити призначення платежів в розмірі 40 000 грн. та 100 000 грн. та, як наслідок, зараховувати/не зараховувати вказані кошти в рахунок погашення боргу за надані послуги саме за Договором, що є підставою позову. Крім того, в суду відсутня будь-яка інформація щодо наявності між сторонами інших зобов'язальних (договірних чи позадоговірних) відносин.

Судом також встановлено, що до суми заборгованості за надані послуги позивачем також включено заборгованість за оформлення-видачу перепусток працівникам відповідача та на автотранспорт, на доказ чого подано рахунки за видачу тимчасових перепусток та перепусток на автомобілі за період з 23.05.2012 року по 28.12.2012 року на загальну суму 4 100, 36 грн . (арк. справи 46, 47-79).

Однак, як вбачається з поданих суду банківських виписок відповідачем були в повному обсязі сплачені рахунки за видачу тимчасових перепусток та перепусток на автомобілі в сумі 4 100, 36 грн ., що підтверджується зазначеним призначенням платежу у банківських виписках (арк. справи 80-105).

Крім того, позивачем зазначено, що відповідачем були виконані роботи по забезпеченню спуску на воду плав кранів на суму 24 856, 72 грн. , на доказ чого позивачем подано суду Акт виконання робіт по забезпеченню буксирами «Філії «НРП» Публічного акціонерного товариства «Укррічфлот» Публічного акціонерного товариства Судноплавна компанія «Укррічфлот» для спуску плав кранів «КПЛ-103» та «КПЛ-108» на воду з доку «ПД-27» згідно листа № 36/684 від 22.08.2012 року від 21.02.2013 року (арк. справи 106).

В судовому засіданні 11.03.2014 року представник позивача пояснив суду, що відповідно до вищевказаного Акту між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалами від 11.03.2014 року та від 25.03.2014 року позивача було зобов'язано подати суду гарантійний лист, на який міститься посилання в Акті виконаних робіт від 21.02.2013 року, та докази проведення зарахування між сторонами згідно Акту виконаних робіт від 21.02.2013 року. Однак, позивачем не виконано вимог суду та не подано суду ані гарантійного листа, ані доказів проведення зарахування коштів. Відтак, в суду відсутні правові підстави для здійснення самостійного зарахування вказаних коштів між сторонами, як і відсутні правові підстави стверджувати про проведення зарахування та відображення вказаної операції у бухгалтерському обліку, оскільки відповідних доказів суду не подано.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач двічі направляв на адресу відповідача Акти звірки взаєморозрахунків для підписання (арк. справи 107-110), а також претензію на суму 48 526, 52 грн. з вимогою протягом семи днів перерахувати суму основного боргу (арк. справи 111-112).

При цьому, як вказано вище, сторони в Договорі погодили, що замовник проводить передплату в розмірі 50 % від вартості заявлених послуг в розрахунку на місяць на підставі рахунків, що виставляються виконавцем . Остаточний розрахунок по заявленим та наданим виконавцем (підтвердженими актами чи іншими документами) послугам, замовник проводить протягом трьох банківських днів з дня отримання рахунку (п. 2.4, 3.5 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тобто, в силу приписів ст. 530 ЦК України та умов Договору, у відповідача виникає обов'язок з оплати коштів за надані послуги лише після спливу трьох банківських днів з дня отримання рахунку. І лише після спливу трьох днів з дня отримання рахунку та його неоплати відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання і до нього можуть бути застосовані штрафні санкції. Факт направлення рахунків та дата їх отримання відповідачем можуть бути підтверджені лише належними та допустимими доказами у справі, зокрема, повідомленнями про вручення поштового відправлення. Ухвалами від 11.03.2014 року та від 25.03.2014 року позивача було зобов'язано подати суду докази направлення відповідачу рахунків відповідно до п. 2.4 Договору № 61/630 про надання послуг від 18.05.2012 року. Однак, вимог суду позивачем не виконано, доказів направлення рахунків відповідачу суду не подано, наявності поважних причин неподання витребуваних судом доказів не наведено. Відтак, суд позбавлений можливості встановити факт наявності порушеного права позивача.

Отже, оскільки позивачем не було подано суду доказів направлення відповідачу рахунків, суд позбавлений можливості встановити дату початку прострочення оплати наданих послуг та відповідно встановити правильність періоду нарахування заявлених до стягнення штрафних санкцій, нарахованих відповідно до п. 3.9 Договору, а також трьох відсотків річних.

Враховуючи вищевикладене, неподання суду витребуваних згідно ухвал суду від 11.03.2014 року та від 25.03.2014 року доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин справи та їх належної правової оцінки у світлі заявлених вимог, позбавляє суд можливості встановити наявність порушеного права позивача.

Визначеність документів, потрібних для вирішення заявленого позову, підтверджена змістом ухвал суду. Неподання витребуваних судом доказів перешкоджає вирішенню спору по суті, оскільки позбавляє суд можливості встановити як факт наявності та виникнення права на стягнення коштів (відсутні докази виставлення рахунків), так і факт встановлення розміру заборгованості (відсутні докази зарахування коштів згідно Акту виконаних робіт від 21.02.2013 року на суму 24 856, 72 грн. та докази оплати коштів в розмірі 40 000 грн. та 100 000 грн. саме на виконання умов Договору, що є підставою позову).

Враховуючи неможливість встановлення відповідних обставин за допомогою інших засобів доказування, заявлений позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку із наявністю всіх умов, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ГПК України про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює випадки повернення судового збору. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Оскільки в силу приписів п. 11 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» прокуратура звільнена від сплати судового збору, а позивачем судовий збір не сплачувався, в суду відсутні підстави для повернення судового збору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, які зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись ст. 124, 129 Конституції України, Законом України "Про судовий збір", ст. 44, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

залишити без розгляду позов Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 комунара" (код ЄДРПОУ 14313240) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА КОРПОРЕЙШН" (код ЄДРПОУ 37991938) про стягнення заборгованості за договором № 61/630 про надання послуг від 18.05.2012 року в сумі 144 909, 01 грн., в тому числі: 48 526, 36 грн. - основного боргу; 785, 72 грн. - 3 % річних; 95 596, 93 грн. - штрафних санкцій.

Після усунення обставин, які зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 93-95, 106 ГПК України.

Суддя Е.М. Олейняш