Постанова

від 14.02.2014 по справі 810/623/14-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2014 року 810/623/14-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Дукат" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом ТОВ ВКФ "Дукат" до Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2013 р. №0001232203.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки №246/10-07-22-03-12/22206601 є незаконним, а висновки акту перевірки щодо безпідставності формування податкового кредиту є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2014 р., було відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду.

Сторони у судове засідання не з'явились, про день час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

14.02.2014 р., через канцелярію суду, представником позивача була подана заява вх.№2459/14 про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача, 14.02.2014 р., через канцелярію суду надав додаткові пояснення по справі вх.№2511/14, в яких просив розгляд справи проводити без його участі.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАСУ, суд здійснив розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та дослідивши докази, якими підтверджено позов, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

ТОВ ВКФ "Дукат" зареєстроване 18.01.1996 р. виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області за №13331200000000229, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 22206601, взято на податковий облік у 18.01.1996 р. за №13-180 та перебуває на обліку у Васильківській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, є платником податків на загальних підставах.

В серпні 2013 р., Васильківською ОДПІ Київської області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ВКФ "Дукат" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП "ОСОБА_1 за період з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р., на підставі направлень від 21.08.2013 р. №№ 86/22-03 та 87/22-03, виданих Васильківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, наказу Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 21.08.2013 р. №101 та згідно із пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт №246/10-07-22-03-12/22206601 від 30.08.2013 р., яким встановлено порушення ТОВ ВКФ "Дукат" п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст 188, пунктів 198.1 - 198.1 та 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за травень 2013 р. на загальну суму 98813,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 р. №0001232203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 123516,52 грн., в тому числі за основним платежем 98813,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24703,25 грн.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи висновок податкового органу щодо безпідставності формування податкового кредиту грунтується на твердженні про відсутність реально вчиненої господарської операції з придбання товарів між позивачем та ФОП ОСОБА_1, згідно договору від 15.04.2013 р. №б/н.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

На підтвердження реальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_1, позивач надав до суду:

- договір поставки б/н від 15.04.2013 р., між ФОП ОСОБА_1 (продавцем) та ТОВ ВКФ "Дукат" (покупцем), відповідно до пунктів якого: 1.1. Продавець зобов'язувався продати (поставити), а покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування: цукор, борошно, крупи та інше) на умовах зазначених у цьому договорі. 1.2. Найменування, кількість, ціна і загальна вартість товару визначалася в відповідності з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного Договору;

- рахунок-фактуру №СФ-00351 від 30.05.2013 р., на поставку товару (цукор білий) у кількості 160 т. на суму 790500,00 грн.;

- податкові накладні від 30.05.2013 р., №№ 384, 385, 386, 387, 388, 389 та від 31.05.2013 р., №№ 390, 391, 392, 393, 394, 395, 396, 397, на загальну суму 790500,00 грн.

- видаткові накладні від 30.05.2013 р., №№ РН-00384, РН-00385, РН-00386, РН-00387, РН-00388, РН-00389 та від 31.05.2013 р., №№ РН-00390, РН-00391, РН-00392, РН-00393, РН-00394, РН-00395, РН-00396, РН-00397, на загальну суму 790500,00 грн.

Дослідивши зміст представлених документів, суд зазначає наступне:

відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій, і які повинні мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 вказаного, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У висновках акту Васильківської ОДПІ відсутні зауваження стосовно недоліків у документах первинної бухгалтерської звітності, які були надані до перевірки на підтвердження своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по здійсненню фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р.

Посадовими особами податкового органу в акті перевірки №246/10-07-22-03-12/22206601 від 30.08.2013 р. зазначено, що висновок про безтоварний характер господарських операцій позивача з контрагентом був прийнятий на підставі того, що перевіркою по ланцюгу постачання не підтверджено факт поставки, передачі, транспортування цукру, який згідно документів було придбано ТОВ ВКФ "Дукат" у ФОП ОСОБА_1, а отже і право на формування податкового кредиту у позивача відсутнє.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне:

спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з пп. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна .

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту,- зазначено у п.201.7 ст.201 ПК України. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт, послуг що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платника податку. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав від контрагента належним чином оформлені податкові накладні від 30.05.2013 р., №№ 384, 385, 386, 387, 388, 389 та від 31.05.2013 р., №№ 390, 391, 392, 393, 394, 395, 396, 397, копії яких містяться у матеріалах справи.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 р. у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 р. у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 р. у справі № К/9991/26224/12.

Доказів того, що відомості зазначені в первинних документах не відповідають дійсності відповідач до суду не надав.

Крім того, викладені в акті перевірки висновки про нікчемність договорів, укладених позивачем з його контрагентами зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Зазначені нормативно-правові акти не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 216, ст. 228 ЦК України. Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті перевірки, належать виключно до компетенції суду.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, а саме: договір поставки б/н від 15.04.2013 р.; рахунок-фактуру №СФ-00351 від 30.05.2013 р.; податкові накладні від 30.05.2013 р., №№ 384, 385, 386, 387, 388, 389 та від 31.05.2013 р., №№ 390, 391, 392, 393, 394, 395, 396, 397; видаткові накладні від 30.05.2013 р., №№ РН-00384, РН-00385, РН-00386, РН-00387, РН-00388, РН-00389 та від 31.05.2013 р., №№ РН-00390, РН-00391, РН-00392, РН-00393, РН-00394, РН-00395, РН-00396, РН-00397, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ ВКФ "Дукат" та його контрагентом мають реальний характер, а відтак висновок податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість на суму 98813,00 грн., є необґрунтованим, тому вимоги позивача у частині скасування податкового повідомлення рішення від 16.09.2013 р. №0001232203 підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання податкового повідомлення-рішення протиправним, з огляду на те, що поняття протиправність означає суспільно шкідливе діяння (у формі дії або бездіяльності) дієздатного суб'єкта, що суперечить вимогам правових норм. Його сутністю є свавілля суб'єкта або незаконне зазіхання на свободу інших суб'єктів. Тому, позовні вимоги в частині визнання протиправним податкового повідомлення рішення від 16.09.2013 р. №0001232203, задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.12.2013 р. №0000001822204.

У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.