Рішення

від 09.04.2014 по справі 910/4487/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4487/14 09.04.14

за позовомДержавної установи "Інститут харчової біотехнології та геноміки Національної академії наук України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторно-промислові технології" простягнення 12 966,26 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Кришмарел Ю.А. - представник за довіреністю № 151/01-14 від 01.04.2014; від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 09.04.2014, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державної установи "Інститут харчової біотехнології та геноміки Національної академії наук України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторно-промислові технології" про стягнення 12 966,26 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.01.2012 між сторонами був укладений Договір оренди № 16 нерухомого майна, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в користування приміщення площею 32,77 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Осиповського, 2а. 14.12.12 сторони виклали вказаний договір в новій редакції. За твердженням позивача, в порушення умов договору оренди, відповідачем, починаючи з липня 2013р. по грудень 2013р. неналежно виконувались зобов'язання по сплаті орендної плати та комунальних платежів, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 7341,34 грн., в тому числі основна сума боргу - 6719,52 грн., 487,92 грн. пені, 133,90 грн. штрафу, а також 1 171,17 грн. заборгованість за відшкодування наданих комунальних послуг. Крім того, 24.12.12 сторони уклали договір № 16 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна. В позовній заяві позивач зазначає, що в порушення умов договору від 24.12.12. відповідачем, починаючи з січня 2013р. по грудень 2013р. неналежно виконувались зобов'язання по сплаті відповідних платежів за договором, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в сумі 4129,45 грн., також позивач просить стягнути неустойку в сумі 324,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2014 порушено провадження у справі № 910/4487/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 09.04.2014.

У судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав документи, що були залучені судом до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судове засідання 09.04.14 відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 04123 м. Київ, вул. Осиповського, буд. 2 А.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27 січня 2012 року між Державною установою "Інститут харчової біотехнології та геноміки Національної академії наук України" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторно-промислові технології» (далі -відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 16 нерухомого майна, що знаходиться на балансі НАН України та віднесених до її відання установ, організацій та підприємств (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно площею 32,77 кв.м., розміщене за адресою: 04123 м. Київ, вул. Осиповського, 2а, приміщення підвалу.

Відповідно до п.10.1 строк дії договору встановлено з 01.01.12 по 30.12.14 включно.

Згідно з п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою КМУ від 01.10.95 № 786 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку - січень 2012 року 1101,07 грн. за всю орендовану площу. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця:

- відшкодування комунальних платежів;

- відшкодування податку на землю;

- витрати на утримання будинку та прилеглої території;

- інші витрати.

14.12.2012 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору оренди № 16 від 27.01.12, згідно умов якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору оренди та викласти його в новій редакції. Як вбачається з матеріалів справи, зміни стосуються п.3.1 договору, яким передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.4 договору в новій редакції орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Крім того, 24.12.12. сторони уклали Договір № 16 про відшкодування витрат Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України" на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір на утримання орендованого майна), відповідно до умов якого позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: 04123, м. Київ, вул. Осиповського, 2а, загальною площею 32,77 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих орендодавцем за цим договором.

Відповідно до п.2.1.1 договору на утримання орендованого майна позивач зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором.

Згідно з п.2.1.2 позивач зобов'язаний забезпечити надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами згідно акту наданих послуг.

Пунктом 2.2.3 договору на утримання орендованого майна відповідач зобов'язаний не пізніше 5 числа наступного за звітним місяцем отримати рахунки та не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем внести плату на рахунок відповідача (або організації, що обслуговує будівлю), за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги. Відшкодування податку на землю здійснюється до 20 числа поточного місяця.

Пунктом 5.1 договору на утримання орендованого майна встановлено, що його укладено строком на 1 рік 11 місяців 30 днів та діє з 01.01.13 по 30.12.14 включно.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди № 16 від 27.01.12 в період з червня по листопад 2013 року (орендні платежі) у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 7341,34 грн. та в період з листопада по грудень 2012 року (відшкодування витрат на комунальні платежі) , у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1171,17 грн., а також позивач вказує на існування заборгованості за договором на утримання орендованого майна № 16 від 24.12.12 в сумі 4453,75 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір оренди нерухомого майна № 16 від 27.01.12 є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі майна в оренду, користування відповідачем об'єктом оренди та правомірне нарахування позивачем орендної плати та відшкодування за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 3.1, 3.4 договору оренди № 16 (з урахуванням нової редакції від 14.12.12) строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати та компенсації витрат орендодавця на комунальні послуги станом на момент вирішення спору настав.

Як вбачається з матеріалів справи (акти здачі-приймання виконаних послуг за договором оренди № 16 за період з червня по листопад 2013 року: акт № 6-1 від 30.06.13, акт № 7-1 від 31.07.13, акт № 8-1 від 31.08.13, акт № 9-1 від 30.09.13, акт № 10-1 від 31.10.13, акт № 11-1 від 31.11.11, що підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені їх печатками) позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди, в той час як відповідачем грошові зобов'язання не виконувались, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем по договору оренди № 16 від 27.01.12 становить 7868,39 грн., з яких:

6697,22 грн. - заборгованість зі сплати орендної плати за червень-листопад 2013 року;

1171,17 грн. - заборгованість з відшкодування витрат на комунальні та експлуатаційні послуги.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором оренди № 16 від 27.01.12 виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі та відшкодуванню комунальних послуг суду не надав.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості (претензія № 319/01-14 від 11.09.13, лист від 27.08.13 № 308/01-14, листи-попередження від 26.06.13, 30.05.13, 10.04.13), в свою чергу відповідач проти факту наявності заборгованості не заперечував та листами від 13.05.13 вх. № 66/1, від 27.06.13 вх. № 97, від 08.10.13 вх. № 138 просив позивача не розривати договірні відносини, зобов'язуючись сплатити заборгованість найближчим часом. Проте як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, вказані зобов'язання відповідачем дотримано не було, станом на момент вирішення спору заборгованість не погашена.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті орендної плати та відшкодуванню витрат на комунальні послуги згідно умов договору оренди № 16 нерухомого майна, тому вимоги про стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню в сумі 7868,39 грн. (6697,22 грн. заборгованість з орендної плати та 1171,17 грн. заборгованість з відшкодування комунальних послуг).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 487,92 грн., втрат від інфляції в сумі 22,30 грн. та штрафу в сумі 133,90 грн., що нараховані за час прострочення виконання грошових зобов'язань по сплаті орендної плати.

Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та відповідачем не спростований, з відповідача підлягає стягненню 22,30 грн. втрат від інфляції, що нараховані за час прострочення виконання грошових зобов'язань по сплаті орендної плати, розмір яких відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, наданому в додатках до позовної заяви.

Пунктом 3.7 договору оренди № 16 нерухомого майна від 27.01.12 встановлено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.3.8 договору оренди № 16 нерухомого майна від 27.01.12 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф 2% від суми заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, що наданий позивачем в додатку до позовної заяви, тому вимоги про стягнення пені в сумі 487,92 грн., нарахованої за час прострочення виконання грошових зобов'язань по сплаті орендної плати, та штрафу в сумі 133,90 грн. , підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення 4453,30 грн. заборгованості за договором від 24.12.12. № 16 про відшкодування витрат Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України» суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем комунальних послуг за вказаними договорами підтверджується поясненнями позивача та наявними в матеріалам справи актами здачі0приймання виконаних послуг, що підписані відповідачем та скріплені його печаткою без жодних зауважень.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.п. 2.2.3 Договору від 24.12.12. № 16 відповідачем було прострочено строк виконання грошових зобов'язань по сплаті комунальних платежів, відшкодуванню плати за землю та сплаті інших платежів.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за вищевказаним договором, в той час як наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення передбачених договорами платежів своєчасно та в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день вирішення спору складає 4129,45 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 324,30 грн. неустойки (пені), що нарахована ним у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами договору (п.п. 2.2.3) встановлено, що при несвоєчасному внесенні плати орендар зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки, починаючи з 16 числа місяця наступного за звітним.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 324,30 грн., нарахованої за період з січня по листопад 2013 року є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Державної установи "Інститут харчової біотехнології та геноміки Національної академії наук України" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторно-промислові технології» (04123 м. Київ, вул. Осиповського, буд. 2-а, ідентифікаційний код 36866097) на користь Державної установи "Інститут харчової біотехнології та геноміки Національної академії наук України" (04123 м. Київ, вул. Осиповського, буд. 2-а, ідентифікаційний код 02128514) заборгованість за договором оренди № 16 від 27.01.2012 року з орендної плати в сумі 6 697 (шість тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 22 коп.; інфляційну складову боргу в сумі 22 (двадцять дві) грн. 30 коп., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 92 коп., штраф за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 133 (сто тридцять три) грн. 90 коп.; заборгованість за договором № 16 від 24.12.2012 року про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в сумі 4 129 (чотири тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 45 коп., пеню в сумі 324 (триста двадцять чотири) грн. 30 коп., судовий збір в сумі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2014 р

Суддя Пукшин Л.Г.