Ухвала

від 27.03.2014 по справі 826/17417/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17417/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добранська Я.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Зубрицький Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства центра нових технологій «МАЯК» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства центра нових технологій «МАЯК» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача Дочірнього підприємства центру нових технологій «Маяк» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Промелектро - 75», ТОВ «Клер Шато Фіорд, ТОВ «Остін Трейд» за період з 01.07.2010 року по 30.11.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 06.06.2013 р. № 14/22-6/30313077, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 зі змінами і доповненнями, п.п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р., щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 341 690,00 грн.; а також п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абзацу 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, та п.п. 139.1.9, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р., щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 405 083,00 грн.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення: від 03.07.2013 р. № 0005182260, за платежем податок на додану вартість на загальну суму 495 536,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 341 690грн.; від 03.07.2013 р. № 0005192260, за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 480 952,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем надано суду достатньо належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, не відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до висновків наведених Актів перевірки контрагентів позивача, контролюючими органами було встановлено відсутність у всіх зазначених підприємств факту реального здійснення останніми господарської діяльності, у зв'язку з повною відсутністю основних фондів, відсутністю необхідної кількості технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та крім того всі наведені підприємства не знаходяться за адресою їх реєстрації.

Крім того, в провадженні СВ ПМ ДПІ Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263, порушена за ст. 212 ч. 3 КК України щодо службових осіб ТОВ «Медіа-Трейд Україна» (код ЄДРПОУ 34819946) за фактом ухилення від сплати податків в особо великих розмірах шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) серед яких значаться також контрагенти позивача ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс».

Так досудовим слідством по зазначеній кримінальній справі встановлено, що вище перелічені підприємства з ознаками фіктивності упродовж 2009-2011 років використовувались в злочинних схемах для створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.

Проведеними в ході досудового слідства по справі слідчими діями та оперативно-розшуковими заходами виявлено та доведено злочинну діяльність невстановлених осіб, причетних до створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що підтверджується як вилученими під час обшуків речовими доказами, так і зізнавальними свідченнями осіб, які є свідками фіктивного підприємництва.

Так в ході проведених обшуків та оглядів, контролюючими органами було виявлено та вилучено комп'ютерну техніку, систему «Клієнт-банк», первинну фінансово-господарську, бухгалтерську, звітну документацію підприємств з ознаками фіктивності ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Компанія «Вайліс», які упродовж 2009-2011 років використовувались в злочинних схемах зі створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.

Зокрема, допитана як свідок ОСОБА_6, підтвердила, що їй відомі вищезазначені підприємства, які були створені та використовувалися протягом 2009-2011 р.р. без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним СПД; поставка товарів та надання послуг від наданих фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише по документах, а фактично товар на поставлявся та послуги не надавались.

Крім того, відповідно до протоколу допиту директора та засновника ПП «Клер Шато Фіорд» від 06.08.2012 р., останній, будучи допитаним ст. слідчим СВ відділу МВС Росії по Шатковському району по кримінальній справі № 05-8685, пояснив, що жодного відношення до реєстрації підприємства не має, жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ПП «Клер Шато Фіорд» він не підписував, банківські рахунки не відкривав, печатки не отримував, підприємницькою діяльністю не займався, та про дане підприємство чує вперше.

Також, як вбачається з наявних у справі доказів, до відповідача надійшов Акт від ДПІ у Вишгородському районі м. Вишгород від 13.02.2012 р. № 282/23-1/36445186 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 року по 31.12.2011 року. Відповідно до даного Акта встановлено наступне.

Директор та головний бухгалтер ТОВ «Компанія «Вайліс» (контрагента позивача) громадянин Російської Федерації та згідно інформації Прикордонної служби України за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2012 р. перетинав державний кордон України лише одного разу: 27.11.2009 р. о 06:10 год (в'їзд) - 28.11.2009 р. о 00:15 год (виїзд).

Також в протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 18.07.2012 р., отриманого за наслідками досудового слідства по кримінальній справі, останній пояснив, що ТОВ «Компанія «Вайліс» (директором та головним бухгалтером якого він числиться) - йому не знайоме, дане підприємство він не реєстрував та не має жодного відношення до його фінансово-господарської діяльності, а саме: будь-яких документів щодо здійснення господарських операцій не підписував та нікого на це не уповноважував, податкової звітності не формував та до податкового органу не подавав.

Отже, колегія суддів погоджується із твердженнями відповідача, що вищевикладене свідчить про відсутність у контрагентів позивача ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Компанія «Вайліс, ТОВ «Промелектро-75», ПП «Клер Шато Фіорд» та ТОВ «Остін Трейд» адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Крім того, колегія суддів вважає зазначити, що оскільки позивачем формувався податковий кредит та валові витрати за наслідками правовідносин із контрагентами, первинна документація яких (акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні) підписувалися невідомими особами (тобто без волевиявлення керівників підприємств), то внаслідок таких правочинів не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати) так і податковий кредит.

Таким чином, позивачем не доведено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту.

Отже, враховуючи все вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відомості про фактичне виконання укладених договорів є недостовірні, а документи, які підтверджують такі відомості є наслідками укладення фіктивних угод, а отже, судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства центра нових технологій «МАЯК» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 01.04.2014 року.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.