Постанова

від 18.01.2007 по справі а30/411-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А30/411-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.01.07р.

Справа № А30/411-06

12год.55хв. м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева,1а

За позовом:  товариства з обмеженою відповідальністю "Техносфера", м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 

до  Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області 

про скасування рішення від 13.09.2006 року №35-03/V

Суддя:  Євстигнеєва Н.М.

Секретар: Ворошило О.М.

Представники сторін:

 Від позивача: Пушкар О.В., довіреність від 05.12.2006 року, представник

Від відповідача: Кудінов А.І., довіреність від 29.06.2006 року №192м.р

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Техносфера" (м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області) звернувся до господарського суду із адміністративним позовом, яким просить скасувати рішення Дніпродзержинської міської ради від 13.09.2006 року №35-03/V "Про протести Дніпродзержинського міжрайонного природоохоронного прокурора молодшого радника юстиції Ракула В.М. на рішення Дніпродзержинської міської ради "Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення" в частині скасування пункту 3 рішення Дніпродзержинської міської ради від 23.03.2006 року №697-21/ІV стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Техносфера".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що чинним законодавством передбачена можливість забудови земельних ділянок у разі відсутності місцевих правил забудови на підставі затверджених містобудівних обґрунтувань. Містобудівне обґрунтування розташування об'єкта містобудування розробляється при відсутності затвердженої містобудівної документації  (детальних планів, проектів забудови або реконструкції кварталів, мікрорайонів) та місцевих правил забудови. Позивач зазначає, що містобудівне обґрунтування для нього було розроблене Державним проектним інститутом „Придніпровський Промбудпроект” у 2003 році та погоджено у всіх інстанціях м. Дніпродзержинська. Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 23.09.2004 року було затверджено Тимчасовий порядок здійснення проектно-будівельного процесу, згідно якого міською радою був встановлений порядок надання земельних ділянок під будівництво саме до розробки місцевих правил забудови.

Позивач зазначає, що правомірність  прийняття Дніпродзержинською міською радою рішення щодо надання земельної ділянки під будівництво виробництва з переробки газового конденсату підтверджує той факт, що всі договори оренди даної земельної ділянки пройшли державну реєстрацію.

Відповідач у судове засідання з'явився, відзиву на позов не надав.

          Розгляд справи було відкладено з 25.12.2006 року на 12.01.2007 року.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2003 року виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради прийнято рішення №669 „Про дозвіл на будівництво виробництва з переробки газового конденсату за адресою: вул. Дніпропетровська”, яким затверджено комплексний висновок на будівництво виробництва з переробки газового конденсату за адресою: вул. Дніпропетровська та дозволено будівництво виробництва з переробки газового конденсату.

На підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 27.08.2004 року №384-15/ХХІУ між Дніпродзержинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Техносфера” укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,0448га, що знаходиться за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська на строк до 01.09.2005 року (реєстраційна справа №03013 договору оренди земельної ділянки).

23 березня 2006 року Дніпродзержинською міською радою (21 сесія ІУ скликання) було прийнято рішення №697-21/ІУ „Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення”.

Згідно п.1 цього рішення Дніпродзержинська міська рада вирішила погодитись з рішенням постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, земельних ресурсів та містобудування щодо погодження місця розташування об'єктів, розмірів земельних ділянок, умов їх відведення та надання згоди на забудову земельних ділянок і розроблення проектів відведення земельних ділянок юридичним особам та надати (закріпити) юридичним та фізичним особам земельні ділянки, укласти договори оренди земельних ділянок та затвердити право користування земельними ділянками згідно з додатком.

На підставі цього рішення 14 серпня 2006 року між Дніпродзержинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сфера” було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,0448га, що знаходиться за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська на строк до 21.11.2006 року.

Земельна ділянка передана для будівництва виробництва з переробки газового конденсату, в тому числі в охоронній зоні інженерних комунікацій –0,0417га.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 13.09.2006 року №35-03/У „Про протести Дніпродзержинського міжрайонного природоохоронного прокурора молодшого радника юстиції Ракула В.М. на рішення Дніпродзержинської міської ради „Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення” скасовано рішення Дніпродзержинської міської ради від 23.03.2006 року №697-21/ІУ в частині продовження строку земельної ділянки по-зивачу.

Підставою прийняття рішення є протести Дніпродзержинського природоохоронного прокурора, в тому числі й протест від 25.07.2006 року №1-72-660вих., статті 25,42,59 Закону України „Про місцеве самоврядування”.

Розглянувши позовні вимоги суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в силу наступного.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа, згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд   визнає   незаконним   та   скасовує   правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом  місцевого  самоврядування, якщо  він  суперечить  актам  цивільного  законодавства  і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий  акт органу  державної  влади,  органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування,  якщо  він  суперечить  актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до чинного законодавства, акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до статті 14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України, земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім комунальної та приватної власності. Станом на сьогоднішній день не відбулося розмежування землі на державну та комунальну власність, тому, згідно статті 12 Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім переданих у приватну власність, здійснює міська рада.

Приписи ст.ст.13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України і ч.3 ст.24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів. У тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п.2 ст.77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Відповідно до п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів чи посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються у судовому порядку.

У протесті від 25.07.2006 року №1-72-660вих., на підставі якого відповідачем скасоване спірне рішення, прокурор зазначає, що рішення Дніпродзержинської міської ради №697-21/ІУ від 23.03.2006 року прийняте за відсутністю генерального плану міста суперечить положенням Конституції України, порушує вимоги законодавства, підриває авторитет органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Планування територій на місцевому   рівні   забезпечується відповідними   місцевими   радами   та  їх  виконавчими  органами, Київською та Севастопольською міськими державними  адміністраціями відповідно  до  їх  повноважень,  визначених законом,  і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених  пунктів, схем   планування    територій   на   місцевому   рівні   та  іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні   та   реалізації   відповідних  рішень  про  дотримання містобудівної документації (ч.1 статті 10 Закону України „Про планування і забудову територій”).

Відповідно до  генеральних планів населених пунктів сільські, селищні,  міські ради та їх виконавчі органи в межах  повноважень, визначених  законом вирішують питання щодо розташування  та  проектування  нового будівництва,  здійснення реконструкції,  реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішують питання  вибору,  вилучення  (викупу),  надання   у власність чи в користування земельних ділянок,  надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування та інші питання (стаття 12 Закону України „Про планування і забудову територій”).

До теперішнього часу Генеральний план м. Дніпродзержинська не затверджено, що не спростовується відповідачем.

Частиною 2 статті 26 Закону України „Про планування і забудову територій” передбачено, що у разі відсутності місцевих правил забудови  для  будівництва окремого  об'єкта  містобудування  на  території кварталу існуючої забудови  розробляється  містобудівне  обгрунтування  розташування об'єкта містобудування в цьому кварталі.

Містобудівне обґрунтування для позивача було розроблено Державним проектним інститутом „Придніпровський Промбудпроект” у 2003 році та погоджено відповідно до вимог чинного законодавства.

          Дане містобудівне обґрунтування було розроблене у відповідності з вимогами ДБН Б.1.1-4-2002 „Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обгрунтування”.

Відповідно до п.1.1 даних норм, містобудівне обґрунтування розташування об'єкта містобудування розробляється при відсутності затвердженої містобудівної документації детальних планів, проектів забудови, або реконструкції кварталів, мікрорайонів та місцевих правил забудови.

Містобудівне обґрунтування після його затвердження у встановленому порядку входить до складу матеріалів погодження місця розташування об'єкта згідно з вимогами Земельного кодексу України і є підставою для прийняття відповідного рішення про надання дозволу на будівництво об'єкту (п.1.4 ДБН Б.1.1-4-2002).

Отже, чинним законодавством не заборонено розробка містобудівного обґрунтування розташування об'єкта містобудування за відсутності Генерального плану забудови міста та прийняття на підставі містобудівного обґрунтування відповідних рішень. Містобудівне обґрунтування об'єкта містобудування (будівництво виробництва з переробки газового конденсату) було надано відповідачу, проти чого останній не заперечує.

Таким чином, суд вважає, що рішення від 23 березня 2006 року Дніпродзержинської міської ради (21 сесія ІУК скликання) №697-21/ІУ „Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення” прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, підстави для скасування рішення в частині пункту 3 рішення Дніпродзержинської міської ради від 23.03.2006 року №697-21/ІV стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Техносфера" у відповідача були відсутні.

Крім цього, суд, задовольняючи позовні вимоги, враховує наступне.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та  інші акти у формі рішень (ч.1 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”).

Відповідно до ч.9 ст.59 цього Закону міська рада має право скасувати лише Рішення виконавчого комітету ради з питань,  віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради. Що стосується Актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності  Конституції  або  законам  України, то такі акти визнаються незаконними в судовому порядку (ч.12 ст.59 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні”).

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з місцевого бюджету.

Керуючись ст.ст.87,94,98, 161-163, розділом VІІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення Дніпродзержинської міської ради від 13.09.2006 року №35-03/V "Про протести Дніпродзержинського міжрайонного природоохоронного прокурора молодшого радника юстиції Ракула В.М. на рішення Дніпродзержинської міської ради "Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення" в частині скасування пункту 3 рішення Дніпродзержинської міської ради від 23.03.2006 року №697-21/ІV стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Техносфера".

Стягнути з місцевого бюджету в особі Дніпродзержинської міської ради (51931, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського,2, код ЄДРПОУ 24604168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техносфера”, (51900, м. Дніпродзержинськ, п-т Оношкіна, 26а, ЄДРПОУ 32293173, р/р26002301172168 в ДФ КБ „Промінвестбанк”, МФО 305501) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду шляхом подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви на протязі 10 днів із дня складання постанови у повному обсязі або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.          

Суддя                                                                                        Н.М.Євстигнеєва

(Дата складення постанови у повному обсязі відповідно до вимог статті 163

Кодексу адміністративного судочинства України, - 17.01.2007 року)