Рішення

від 08.04.2014 по справі 905/908/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.2014 Справа № 905/908/14

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Колективного підприємства «Галкран», м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м.Донецьк,

про: стягнення 26292грн.60коп.

за участю уповноважених представників:

від позивача:- не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

За правилами територіальної підсудності, на розгляд господарського суду Донецької області надійшли позовні вимоги Колективного підприємства «Галкран», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 24300грн., пені у розмірі 899,10грн., 3% річних у розмірі 1093,50грн., що разом становить 26292,60грн.

В позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання транспортних послуг № 332 від 31.05.2011р. на об'єкті: реконструкція стадіону комплексно-спортивної бази ЛДУФК по вул. Черемшини, 17 у м. Львові, щодо не оплати наданих позивачем послуг за актом № 373 від 26.06.2012р.

Позивач своїх представників у судові засідання не направив, разом з цим звернувся до суду з клопотанням розглянути справу за відсутності представника позивача.

25.02.2014р. у виконання вимог суду від позивача надійшли в тому числі письмові пояснення щодо періоду нарахування заявлених до стягнення 3% річних.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням неодноразово відкладалась, востаннє на 08.04.2014р., але відповідач своїх представників у судові засідання не направив, вимог ухвал суду не виконав, в тому числі не надав суду правової позиції зі спору по суті спору, правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався.

Факт обізнаності сторін про час розгляду справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал господарського суду, що унеможливлює порушення їх процесуальних прав в цій частині.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Ухвалою від 20.03.2014р. явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою.

Відсутність представників сторін в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки.

В матеріалах справи відсутні докази неможливості розгляду справи без участі представників сторін.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

31.05.2011р. між Колективним підприємством «Галкран» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» (замовник) було укладено договір № 332 про надання транспортних послуг на об'єкті: реконструкція стадіону комплексно-спортивної бази ЛДУФК по вул. Черемшини, 17 у м. Львові (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надавати послуги за відповідною письмовою заявкою замовника, за допомогою транспортних засобів та спеціальної техніки визначеної у Калькуляції (Додатку №1).

На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг, відповідно до умов договору складається акт про надання транспортних послуг (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.1 транспортні послуги надаються протягом строку дії цього договору на підставі заявки замовника, яка надається виконавцю не пізніше 48 годин до запланованого початку виконання робіт, шляхом письмового повідомлення на його адресу (включаючи засоби факсимільного зв'язку). За окремим погодженням сторін заявка може бути подана в усній формі.

Відповідно з п. 3.3 договору оплата за надані транспортні послуги здійснюються замовником на підставі рахунка-фактури виконавця й акта про надання транспортних послуг, протягом 14-ти календарних днів з моменту підписання акту про надання транспортних послуг.

За умовами п.4.2.3 договору замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх у встановлені строки.

Відповідно до умов п. 5.3 договору передбачено, що при порушенні строку оплати передбаченого п. 3.4 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 3.1 договору розмір тарифів визначається за взаємною згодою сторін і фіксується у Калькуляції (додаток №1) до цього договору. У випадку зміни тарифів на ПММ, запчастини для транспорту, механізмів, сторони погоджують нову Калькуляцію, яка є невід'ємною частиною цього договору з моменту її підписання.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін (п.8.1 договору).

Відповідно до п. 8.2 договір починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 31.12.2011р.

Сторони уклали Додаткову угоду №1 від 30.12.2011р., якою продовжили строк дії договору до 31.12.2012р.

У виконання умов договору, сторони погодили калькуляцію машино-години експлуатації підйомника гідравлічного АГП-22 на автомобілі ЗІЛ-130, відповідно до якої дійшли згоди щодо розміру амортизаційних відрахувань на повне відновлення, витрат на працю обслуговуючого персоналу, заробітної плати машиністів, витрат на бензин, витрат на мастильні матеріали, витрат на гідравлічну рідину, витрати на технічне обслуговування та ремонт.

Як вбачається з матеріалів справи, договір №332 від 31.05.2011р., Додаткова угода №1 до нього, Калькуляція підписані обома сторонами без будь-яких заперечень, скріплені печатками сторін.

В позовній заяві позивач посилається на те, що за договором №332 від 31.05.2011р. надав транспортні послуги відповідачеві відповідно до акту №373 від 26.06.2012р., однак послуги залишилися без оплати, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 24300грн.00коп., яка і заявлена до стягнення.

Вказані обставини призвела до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення суми боргу в розмірі 24300грн.00коп., 3% річних у сумі 1093грн.50коп. та пені в сумі 899,10грн., всього 26292грн.60коп.

Підставою позову є договір № 332 від 31.05.2011р. про надання транспортних послуг на об'єкті: реконструкція стадіону комплексно-спортивної бази ЛДУФК по вул. Черемшини, 17 у м. Львові.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, та за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 332 від 31.05.2011р. позивач взяв на себе зобов'язання надати транспортні послуги відповідачу, а відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити ці послуги.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов договору № 332 від 31.05.2011р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 24300грн.00коп., що підтверджується актом виконаних робіт №373 від 26.06.2012р., який підписаний сторонами.

Вищезазначений акт скріплено печатками Колективного підприємства «Галкран» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» без будь-яких заперечень.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура №373 від 26.06.2012р. на суму 24300грн.00коп.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, враховуючи підписання акту виконаних робіт №373 від 26.06.2012р. без жодних заперечень, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 332 від 31.05.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося, у п. 3.3 договору сторони дійшли згоди, що оплата послуг здійснюються замовником протягом 14-ти календарних днів з моменту підписання акту про надання транспортних послуг.

Таким чином, враховуючи передбачені п.3.3. умови договору щодо строків оплати, граничний строк оплати послуг за актом № 373 від 26.06.2012р. настав для відповідача 10.07.2012р., а вже з 11.07.2012р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг.

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач умови договору щодо оплати отриманих послуг не виконав, послуги залишилися неоплаченими у розмірі 24300грн.00коп.

Заявлений розмір боргу підтверджується в тому числі довідкою від 19.02.2014р. за підписом директора ТОВ «Галкран».

Враховуючи, що факт отримання послуг відповідачем підтверджується матеріалами справи, заявлений розмір боргу не спростований відповідачем, докази оплати суду не надані, суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення господарське зобов'язання належним чином перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 24300грн.00коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1093грн.50коп., які нараховані відповідно до наданого суду 25.02.2013р. розрахунку за період з 11.07.2012р. по 04.02.2014р. на суму 24300грн.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних на суму за формулою: С х 3 х Д : 366 (2012)/365(2013)/365(2014) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, в межах обраного позивачем періоду нарахування, дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на невиконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати наданих послуг, позивач на підставі п. 5.3 договору просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 899грн.10коп, яка нарахована відповідно до розрахунку за період з 11.07.2012р. по 11.01.2013р. на суму 24300грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

З огляду на встановлений ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Так, у п. 5.3 договору сторони передбачили, що при порушенні строку оплати передбаченого п. 3.4 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи висновки зроблені раніше стосовно початку періоду прострочення оплати отриманих послуг, позивачем вірно обраний період нарахування пені, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд перевіривши розрахунок пені, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", в межах обраного позивачем періоду нарахування, встановив, що заявлений розмір пені не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 899грн.10коп. підлягають задоволенню.

У зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6,11, 193, 509, 530, 546,548, 549,612, 625,627, 901, 903, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Колективного підприємства «Галкран», м.Львов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 24300грн., пені у розмірі 899,10грн., 3% річних у розмірі 1093,50грн. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» (83001, Донецька область, м.Донецьк, вул. Челюскінців, будинок 69А, код ЄДРПОУ 30871714) на користь Колективного підприємства «Галкран» (79049, Львівська область, м. Львів, просп. Червоної Калини, 95, кв. 127, код ЄДРПОУ 20806573) суму основного боргу у розмірі 24300грн., пеню у розмірі 899,10грн., 3% річних у розмірі 1093,50грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 08.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2014р.

Суддя Ю.В. Макарова