Рішення

від 09.04.2014 по справі 902/232/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 квітня 2014 р. Справа № 902/232/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСУКРТРЕЙД", м.Київ

до: Військової частини А 0215, м.Вінниця

про стягнення заборгованості 538 915,68 грн.

При секретарі судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників:

позивача : Небилиця А.В., довіреність № 68/14 від 08.04.2014 року, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Шостським МРВ УМВС України у Сумській області 15.08.2006 року.

відповідача: Ільчик О.В., довіреність № 350/153/707/пс від 25.12.2013 року, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 23.04.1996 року.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСУКРТРЕЙД" до Військової частини А 0215 про стягнення 538 915 грн. 68 коп., з яких 537 840 грн. боргу та 1 075 грн. 68 коп. інфляційних втрат за 01.01.2014 року по 25.02.2014 року в зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 81/13 від 08.11.2013 року в частині своєчасності та повноти оплати отриманої продукції.

Ухвалою суду від 05.03.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/232/14 та призначено її до розгляду на 09.04.2014 року.

07.04.2014 року до суду надійшов відзив відповідача в якому останній проти позовних вимог позивача заперечує, мотивуючи тим, що на підставі акту прийому поставленого Товару, відповідно до статей Бюджетного Кодексу України, у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Вінницькій області 28.11.2013 року зареєстровано та взято на облік бюджетне фінансове зобов'язання Військової частини перед позивачем на загальну суму 537 840 грн. за договором № 81/13 від 08.11.2013 року.

У той же час, в зв'язку з відсутністю фінансування запланованих витрат та необхідністю виконання бюджетних зобов'язань, що виникли внаслідок не проведення платежів Державною казначейською службою України у Вінницькій області наприкінці 2013 року розрахунки з позивачем за договором по справі не здійснювались. 31.03.2014 року заборгованість відповідача за договором по позову повторно перереєстровано у Головному управління Державної казначейської служби у Вінницькій області, як бюджетна кредиторська заборгованість (фінансове зобов'язання) і згідно п.1 ст.48 Бюджетного кодексу України підлягає погашенню за рахунок бюджетних асигнувань 2014 року.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

09.04.2014 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог в зв'язку з допущенням арифметичної помилки в прохальній частині позовної заяви.

Так, позивач пояснив, що в прохальній частині позовної заяви допущено арифметичну помилку, а саме: зазначено, що позивач просить стягнути з відповідача 537 840 грн., з яких 537 840 грн. боргу та 1 075 грн. 68 коп. інфляційних втрат. Тобто, при підрахунку позивачем невірно зазначено загальну суму позовних вимог: необхідно було вказати 538 915 грн. 68 коп. (537 840 + 1 075,68), а зазначено 537 840 грн.

Розглянувши дану заяву позивача, суд прийшов висновку про її прийняття до розгляду як таку, що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

08.11.2013 року між Військовою частиною А 0215 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСУКРТРЕЙД" (Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 81/13, за умовами якого Постачальник зобов'язується у 2013 році поставити Замовникові Товар - акумуляторні батареї 12-САМ-28П, код 27.20.2, Акумулятори електричні та частини до них згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, в кількості зазначеній в специфікації (п.п.1.1, 1.2 Договору) (а.с.8-20, т.1).

Відповідно до п.1.4 Договору Постачальник здійснює постачання Товару за цим Договором, після отримання від Замовника (командира військової частини А 0215) письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким Замовник визначає обсяг закупівлі Товару. У разі планування закупівлі за рахунок коштів спеціального фонду, дане письмове повідомлення надається Постачальнику Замовником виключно після надходження коштів на рахунок Замовника на вищевказані цілі.

Розділом 3 Договору сторони домовились, що сума Договору становить 537 840 грн., що включає всі витрати Постачальника пов'язані з постачанням Товару. У випадку перевищення Постачальником суми Договору, сума перевищення оплаті не підлягає. Ціна одиниці Товару визначається за результатами процедури торгів у протоколі погодження ціни (Додаток №2 до Договору). Сума Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 4.1 Договору сторони домовились, що розрахунки за Товар здійснюються за фактом постачання згідно з чинним законодавством протягом 2013 бюджетного року після отримання представником Замовником (військовою частиною А 1049) рахунку - фактури, видаткової накладної, акту приймання поставленого Товару (форма - Додаток № 4 до Договору), затвердженого командиром військової частини А 0215, акту прийому (форми № 4), затвердженої командиром військової частини А 2287.

За умовами Договору (п.5.1) Товар постачається не пізніше 26.11.2013 року після відправлення Замовником Постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов Договору. Замовник може надавати таке повідомлення на поставку як повного обсягу Товару так і на партію Товару.

Місцем поставки Товару є склад вантажоотримувача Замовника (військова частина А 2287) (п.5.2 Договору).

Датою виконання зобов'язання Постачальника з постачання Товару є дата затвердження Замовником (командиром військової частини А 0215) в акті прийому поставленого Товару (додаток № 4 до Договору) (п.5.5 Договору).

Пунктом 11.5 Договору сторони домовились, що не пізніше дати укладення Договору, Постачальник вносить забезпечення його виконання у розмірі 10 756,80 грн.

Разом з підписанням Договору № 81/13 від 08.11.2013 року сторонами було підписано додаток № 1 до Договору - специфікація Товару, відповідно до якої Постачальник повинен поставити Замовнику акумуляторні батареї 12-САМ-28П в кількості 50 одиниць в термін не пізніше 26.11.2013 року, вартістю 10 756,80 грн. за одиницю на загальну суму 537 840,00 грн.; додаток № 2 до Договору - протокол погодження ціни, яким сторони Договору погодили вартість Товару за одиницю - 10 756,80 грн. (а.с.17-18, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи Замовник листом № 129/138/1129 від 08.11.2013 року повідомив Постачальника про його готовність на закупівлю 50 одиниць акумуляторних батарей 12-САМ-28П на загальну суму 537 840,00 грн. (а.с.26, т.1).

Судом встановлено, що Постачальник повністю виконав взяті на себе зобов'язання перед Замовником та поставив останньому 50 одиниць акумуляторних батарей 12-САМ-28П на загальну суму 537 840 грн. про що сторонами було підписано акт виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків за поставлений товар станом на 01.01.2014 року, акт прийому поставленого Товару від 23.11.2013 року № 152/13/1 на суму 268 920 грн., акт прийому поставленого Товару від 23.11.2013 року № 152/13/2 на суму 268 920 грн., а також стверджується видатковими накладними № РН-0000038 від 22.11.2013 року, № РН-0000039 від 22.11.2013 року та довіреністю № АТС/39 від 22.11.2013 року (а.с.21-24 т.1).

Відповідно до п.4.1 Договору розрахунки за отриманий Товар відповідач повинен був провести з позивачем протягом 2013 року.

В зв'язку з тим, що відповідач не здійснив з позивачем розрахунків за отриманий Товар в строки обумовлені Договором, перший звернувся до останнього 23.01.2014 року з претензією № 1, якою просив сплатити кошти за отриманий Товар в сумі 537 840 грн. та повернути залишок забезпечення в сумі 8 756,80 грн. (а.с.28, т.1).

Своєю відповіддю № 350/1/141/пс від 07.02.2014 року на дану претензією, відповідач підтвердив факт існування у нього заборгованості перед позивачем в сумі 537 840,00 грн. за поставлений Товар на умовах Договору № 81/13 від 08.11.2013 року та заборгованості по поверненню забезпечення в сумі 8 756,80 грн., а також повідомив, що ними вживаються дії по сплаті даних коштів через Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (а.с.29, т.1).

Слід зазначити, що відповідач за період з 05.11.2013 року по 17.02.2014 року повернув позивачу, перераховані ним на підставі п.11.5 Договору, забезпечення в сумі 10 756,80 грн., що стверджується виписками з банку від 05.11.2013 року в сумі 973,20 грн., від 23.12.2013 року в сумі 2657,36 грн., від 07.02.2014 року в сумі 6 000 грн., від 17.02.2014 року в сумі 2 756,80 грн..

Таким чином, борг відповідача становить 537 840,00 грн., розмір якого власне не заперечується сторонами.

В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за отриманий товар в добровільному порядку позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 81/13 від 08.11.2013 року між ними виникли зобов'язання, які мають елементи правової природи договору поставки.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 ЦК України).

Як вказувалось вище п.4.1 Договору встановлено зобов'язання для Замовника провести розрахунки протягом 2013 бюджетного року.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення 537 840 грн. основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 075,68 грн. інфляційних втрат (за період з 01.01.2014 року по 25.02.2014 року включно) за результатами чого суд дійшов наступних висновків щодо вказаних вимог.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення інфляційних втрат є правомірною, оскільки остання відповідає чинному законодавству.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 1 075,68 грн. є меншою ніж отримана судом при проведенні розрахунку інфляційних нарахувань за період вказаний позивачем в позовній заяві (з 01.01.2014 року по 25.02.2014 року) на суму заборгованості в розмірі 537 840,00 грн.

Але враховуючи те, що позивачем в засіданні суду не подавалась заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню сума інфляційних нарахувань заявлена позивачем в позовній заяві, як така що є обґрунтованої та правомірною.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення наведені відповідачем у в засіданні суду є юридично неспроможними, оскільки не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

09.04.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А 0215, вул.Червоноармійська, 105, м.Вінниця-7, 21007 (ідентифікаційний код-24981451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСУКРТРЕЙД", вул.Василенка,7А, м.Київ, 03124 (ідентифікаційний код-35848983) - 537 840 грн. - основного боргу, 1 075 грн. 68 коп. - інфляційних нарахувань та 10 778 грн. 31 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 квітня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.