Ухвала

від 08.04.2014 по справі 810/5664/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5664/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» (далі - Позивач, ПАТ «ККПК») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач, ДПІ в Обухівському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013 року №0001032201/851, №0001042201/852 та від 27.09.2013 року №0001402201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем з його контрагентами договорів, на підставі яких ПАТ «ККПК» було сформовано податковий кредит з ПДВ та включені суми до валових витрат.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у травні-червні 2013 року працівниками ДПІ в Обухівському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ККПК» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Рік СВ - Прилад» за період з 01.01.2012 року по 29.02.2012 року, ТОВ «Голден Брідж» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, ТОВ «Укрхімгруп» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, ФОП ОСОБА_2 за період з 01.02.2011 року по 30.04.2011 року, ФОП ОСОБА_3 за періоди з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року та з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, ФОП ОСОБА_4 за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року та з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п.п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 490 299,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.6, 201.7, 201.8 ст. 201 ПК України, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 66 653,00 грн. та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, всього в сумі 343 926,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 17.06.2013 року №846/220/05509659. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 року: форми «Р» №0001032201/851, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 75 180,75 грн. (у тому числі за основним платежем - 66 653,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 8 527,75 грн.); форми «Р» №0001042201/852, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 547 950,75 грн. (у тому числі за основним платежем - 490 299,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 57 651,75 грн.). Крім того, у зв'язку з частковим скасуванням рішенням ГУ Міндоходів у Київській області податкового повідомлення-рішення від 11.07.2013 року №0001022201/853, Відповідачем 27.09.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0001402201, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі 310 899 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 101 938,00 грн.

Вирішуючи питання про реальність укладених між контрагентами договорів, суд першої інстанції встановив, що у період, що був предметом перевірки, Позивачем мав господарські відносини з ТОВ «Рік СВ-Прилад», ТОВ «Укрхімгруп», ТОВ «Голден Брідж», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо реальності укладених між контрагентами договорів, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Між ТОВ «Укрхімгруп» та ПАТ «ККПК» укладено договір №1141/45/0412 від 12.04.2012 року, за умовами якого ТОВ «Укрхімгруп» зобов'язується поставити і передати у власність ПАТ «ККПК» товари, а останній зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору.

Виконання зазначеного договору, на обґрунтовану думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: додатку до договору (т. 1 а.с. 214), рахунку на оплату (т. 1 а.с. 215), видаткової накладної (т. 1 а.с. 216), прибуткового ордеру та довідки зважування вантажу (т. 1 а.с. 217), накладної (т. 1 а.с. 218), податкової накладної (т. 1 а.с. 220).

Судом першої інстанції також встановлено, що у періодах: квітень-червень 2010 року та серпень-жовтень 2010 року ФОП ОСОБА_4 надавав Позивачу транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів виконаних робіт; рахунків-фактур; товарно-транспортних накладних (т. 4 а.с. 28-121, 124-128, 130-234); податкових накладних (т. 4 а.с. 235-242; т. 5 а.с. 1-81).

Крім іншого, як вірно зазначив Київський окружний адміністративний суд, у процесі здійснення господарської діяльності Позивачем було укладено договір від 19.01.2011 року № 363/47/0111 з ФОП ОСОБА_2 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів. На підставі вказаного договору та разових замовлень (договорів-заявок) позивачем в період лютий-квітень 2011 року було отримано від зазначеного контрагента транспортні послуги, а саме: організація перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунками-фактури; товарно-транспортними накладними; договорами-заявками (т. 8 а.с. 147-160, 162-243; т. 9 а.с. 1-245; т. 10 а.с. 1-52), податковими накладними (т. 10 а.с. 53-178).

Судом першої інстанції також встановлено, що між Позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір від 04.02.2011 року № 528/47/0211 на перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, на підставі якого Позивачем з 30.06.2011 по 31.07.2011 та з 01.09.2011 по 31.09.2011 було отримано від ФОП ОСОБА_3 транспортні послуги, а саме: організація перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунками-фактури; товарно-транспортними накладними; договорами-заявками (т. 3 а.с. 1-248; т. 4 а.с. 2-22; т. 5 а.с. 82-241; т. 6 а.с. 1-238; т. 7 а.с. 1-236; т. 8 а.с. 1-133), податковими накладними (т. 2 а.с. 21-250).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у серпні 2012 ТОВ «Голден Брідж» було надано Позивачу транспортні послуги, що підтверджується копіями: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 229), рахунку-фактури (т. 1 а.с. 228), податкової накладної (т. 1 а.с. 230).

Також Київським окружним адміністративним судом було встановлено, на підставі видаткової накладної (т. 1 а.с. 222) Позивачем у лютому 2012 року було придбано у ТОВ «Рік СВ-Прилад» товар, а саме - тахометр оптичний ДО-03-01, що підтверджується, у тому числі, прибутковим ордером (т. 1 а.с. 223), рахунком на оплату (т. 1 а.с. 224), податковими накладними (т. 1 а.с. 225-226).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання недійсними укладених Позивачем з ПП ТОВ «Рік СВ-Прилад», ТОВ «Укрхімгруп», ТОВ «Голден Брідж», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 договорів немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що при кваліфікації правочину як нікчемного за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. З огляду на викладене, вірним, на думку колегії суддів, є твердження Київського окружного адміністративного суду про безпідставність посилання податкового органу на нікчемність правочинів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (далі - Закон про ОПП), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про ОПП до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням тощо.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують по-перше, реальність виконання укладених з Позивачем договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат та, відповідно до від'ємного значення об'єкта оподаткування, суми коштів, сплаченої на виконання вказаних договорів.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закон про ПДВ, п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 Закону про ПДВ та п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ПП ТОВ «Рік СВ-Прилад», ТОВ «Укрхімгруп», ТОВ «Голден Брідж», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПАТ «ККПК», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.