Постанова

від 31.03.2014 по справі 437/1083/14-а

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

437/1083/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого - судді Антоненко М.В.,

при секретарі - Єсауленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Луганську справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання неправомірними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради про визнання дій неправомірними, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та перебуває на обліку у Департаменті з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, як особа, застрахована у системі соціального загальнообов'язкового страхування. Вона отримувала від відповідача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, який складав 130, 00 грн. на місяць. Вважає дії відповідача по нарахуванню та виплаті їй вказаної допомоги протиправними, оскільки відповідно до чинного законодавства допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. На підставі викладеного позивач ОСОБА_1 просить суд, визнати дії Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради неправомірними. Зобов'язати Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період, з 12.03.2012 року по 06.01.2015 року з врахуванням проведених виплат.

Позивач в судове засіданні не з'явилася, просила суд розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача до початку судового засідання надав заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причин не явки суду не повідомив, про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши надані докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, згідно свідоцтва про народження дитини (а.с.8) є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебуває на обліку в Департаменті з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради та отримувала грошову допомогу як застрахована особа у розмірі 130, 00 грн., виплату якої до 01.01.2013 здійснювало Управління праці та соціального захисту населення Кам`янобрідської районної у місті Луганську ради.

20.12.2013 року позивач зверталася до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради з питання виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, на що отримала відмову відповідача (а.с.9-10).

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням» (далі - Закон № 2240).

Статтею 1 Закону № 2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 2 Закону № 2240 страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 4, 5, 29, 42 Закону № 2240 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

До 01 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40- 44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40- 44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону №2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону №2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», не встановлювалось на 2011 та на 2012 роки іншій, ніж у Законі № 2240-III розмір допомоги, а положення Постанови КМУ № 1751 «Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» від 27.12.2001 було затверджене саме на виконання Закону № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (п.1), то застосовувати зазначену постанову Кабінету Міністрів України до особи, яка застрахована в системі загальнообов'язкового страхування не можливо, оскільки на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 25 грудня 2012 року.

За приписами частини другої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» також не встановлювався іншій розмір вказаного виду допомоги, ніж у Законі України № 2240.

Прожитковий мінімум (відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум») - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно ст. 7. Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складає - з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні.

Позивачка отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому від законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років (а.с. 12).

Тобто, своїми діями відповідач порушив права позивача на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства та належний соціальний захист, який гарантується державним соціальним забезпеченням, що має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Оскільки з 01.01.2013 року повноваження у сфері соціального захисту населення здійснює Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, то саме цей суб'єкт владних повноважень є єдиним органом, що має можливість відновити порушені права позивачки за спірний період.

Відповідно до ст. 99 КАС України, передбачено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача в подальшому здійсненні перерахунку та виплату допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд відмовляє з огляду на те, що суд розглядає справу з приводу тих правовідносин, що сталися, і не може прогнозувати дій відповідача на майбутнє.

Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням», Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", ст. 22 Конституції України, ст. ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 128, 158-163, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років.

Зобов'язати Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради (код ЄДРПОУ 26341786) здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 (і.п.н.НОМЕР_1) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період, з 22 червня 2013 по 04 березня 2014 року, по день винесення постанови, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з місцевого бюджету Луганської міської ради на користь ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 34 (тридцять чотири) гривень 41 копійок.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.В. Антоненко