Рішення

від 09.04.2014 по справі 914/985/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2014 р. Справа № 914/985/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засіданні Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Прокурора Буського району в інтересах держави в особі Державного підприємства "Буське лісове господарство", м.Буськ, Львівська область

до відповідача Приватного підприємства "АНТЕКС ПЛЮС", с.Поториця, Сокальський район, Львівська область

про стягнення 4 284,28 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури Леонтьєва Н.Т. - старший прокурор прокуратури м.Львова (посвідчення №005508 від 24.09.2012р.);

від позивача Коржан О.І. - юрист (довіреність №16 від 08.04.2014р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Прокурор Буського району подав позов в інтересах інтересах держави в особі Державного підприємства "Буське лісове господарство" до Приватного підприємства "АНТЕКС ПЛЮС" про стягнення 4 284,28 грн., з яких 3 988,75 грн. основний борг, 75,80 грн. інфляційні нарахування та 219,73 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 25.03.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.04.2014р.

До канцелярії господарського суду Львівської області подано супровідний лист №11-04-13-445 вих-14 від 04.04.2014р. (вх.№15294/14 від 09.04.2014р.), яким прокуратурою Буського району долучено до матеріалів справи наступні документи: копія Витягу з ЄДР на позивача; копія Витягу з ЄДР на відповідача; оригінали фіскальних чеків від 10.03.2014р. та описів вкладення у цінний лист, про відправку сторонам позовної заяви з додатками; копія рахунку №14 від 13.02.2012р.; копії платіжних доручень: №3 від 27.02.2012р.; №1 від 16.02.2012р.; №12 від 20.03.2012р.; копію фіскального чеку №5221 від 23.08.2013р.; копію договору №20 від 13.02.2012р.; копії товарно-транспортних накладних №065193; №065194; №000117; №000404; копії довіреностей: №01 від 20.02.2012р.; №3 від 21.03.2012р.; копію претензії №541/03 від 22.08.2013р.; копію розрахунку позовних вимог.

В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача подав до канцелярії суду супровідний лист вих. №224/05 від 08.04.2014р. (вх.№15297/14 від 09.04.2014р.), яким на виконання вимог ухвали суду від 25.03.2014р. просить долучити до матеріалів справи наступні документи: копію договору №20 від 13.02.2012р.; копії товарно-транспортних накладних №065193; №065194; №000117; №000404; копії довіреностей: №01 від 20.02.2012р.; №3 від 21.03.2012р.; копію фіскального чеку №5221 від 23.08.2013р.; копії платіжних доручень: №3 від 27.02.2012р.; №1 від 16.02.2012р.; №12 від 20.03.2012р.; копію рахунку №14 від 13.02.2012р.; копію претензії №541/03 від 22.08.2013р.; копію розрахунку позовних вимог; оригінал акту звірки взаєморозрахунків станом на 0.03.2014р.; копію Витягу з ЄДР на позивача; копію Витягу з ЄДР на відповідача.

В судовому засіданні представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив вимог ухвали суду від 25.03.2014р. не виконав.

03.04.2014р. на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали про порушення провадження у справі за адресою: 80038, Львівська область, Сокальський район, с.Поториця, вул.Зелена, 155, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є те, що за зазначеною адресою не проживає. Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану прокурором в позовній заяві, а саме: 80038, Львівська область, Сокальський район, с.Поториця, вул.Зелена, 155.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.04.2014р. за №18473593 наданого представником прокуратури, Приватне підприємство "АНТЕКС ПЛЮС" станом на 04.04.2014р. перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 80038, Львівська область, Сокальський район, с.Поториця, вул.Зелена, 155.

Представник прокуратури в судовому засіданні долучив докази надсилання позовної заяви з додатками відповідачу на адресу вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 80038, Львівська область, Сокальський район, с.Поториця, вул.Зелена, 155.

Згідно п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом . Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомі.

Станом на 09.04.2014р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд,-

встановив:

13.02.2012р. між Державним підприємством "Буське лісове господарство" (продавець) та Приватним підприємством "АНТЕКС ПЛЮС" (покупець) було укладено договір №20 купівлі-продажу (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію згідно специфікації, а саме: пиловик сосна 3 сорту, техсировина хвойна. Загальний об'єм поставки 300 куб. м.

Згідно п.1.2. договору кількість, асортимент, ціна, терміни і умови поставки продукції передбачені договором та специфікаціями (додаток №1), які є невід'ємною частиною договору.

За умовами п.3.2. договору розрахунок за поставлену продукцію здійснюється покупцем щляхом перечислення коштів на розрахунковий рахунок продавця на потязі 3 (трьох) банківських днів до одержання товару.

Згідно п.4.2. договору продукція, що поставляється повинна супроводжуватись слідуючими документами: товарно-транспортною накладною; податковою накладною.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 26 98875 грн., згідно товарно-транспортних накладних:

- №065193 від 21.02.2012р. на суму 2 502,30 грн.;

- №065194 від 21.02.2012р. на суму 8 554,45 грн.;

- №000117 від 29.02.2012р. на суму 5 444,80 грн.;

- №000404 від 21.03.2012р. на суму 10 487,20 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання не виконував в повному обсязі, частково сплативши заборгованість в сумі 23 000,00грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість, що становить 3 988,75 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензією від 22.08.2013р. за вих.№ 541/03, в якій просив відповідача самостійно сплатити суму заборгованості за поставлений товар в сумі 3 988,75 грн. Проте, дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Згідно поданого представником позивача розрахунку позовних вимог відповідачу нараховано 219,73 грн. три проценти річних та 75,80 грн. інфляційних втрат.

Отже, загальна сума заборгованості становить 4 284,28 грн., з яких 3 988,75 грн. основний борг, 75,80 грн. інфляційні нарахування та 219,73 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору на загальну суму 26 988,75 грн., підтверджується товарно-транспортними накладними:

- №065193 від 21.02.2012р. на суму 2 502,30 грн.;

- №065194 від 21.02.2012р. на суму 8 554,45 грн.;

- №000117 від 29.02.2012р. на суму 5 444,80 грн.;

- №000404 від 21.03.2012р. на суму 10 487,20 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.3.2. договору розрахунок за поставлену продукцію здійснюється покупцем щляхом перечислення коштів на розрахунковий рахунок продавця на потязі 3 (трьох) банківських днів до одержання товару.

Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар провів частково на загальну суму 23 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1 від 16.02.2012р. на суму 7 000,00 грн.; №3 від 27.02.2012р. на суму 10 000,00 грн.; №12 від 20.03.2012р. на суму 6 000,00 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензією від 22.08.2013р. за вих.№ 541/03, в якій просив відповідача самостійно сплатити суму заборгованості за поставлений товар в сумі 3 988,75 грн. Проте, дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Відтак, у відповідача існує основний борг в сумі 3 988,75 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 3 988,75 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог позивач нарахував три проценти річних за періоди з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. (275 днів), з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. (365 днів) та з а січень 2014р. (31 день) на загальну суму 219,73 грн.

Слід зазначити, що умовами договору, зокрема п.3.2. передбачено передоплату на потязі 3 (трьох) банківських днів до одержання товару.

Відтак, позивач за відсутності усієї суми передоплати не зобов"язаний був поставляти товар. Водночас враховуючи, що позивач поставив товар не отримавши усієї суми передоплати, умовами договору не врегульовано строк оплати за таких обставин.

Отже в даному випадку слід керуватися ч.2 ст.530 ЦК України, беручи до уваги факт надсилання відповідачу претензії від 22.08.2013р. за вих.№ 541/03, доказом чого є фіскальний чек №5221 від 23.08.2013р.

Відповідно до п.п.4.1.2. п. 4.1. наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» (із змінами та доповненнями) встановлено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку у межах області становить Д+3 (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об"єкті поштового зв"язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, 1,2,3,4,5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Згідно п.4.2. вказаного наказу, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначеної в пункті 4.1. нормативні строки пересилання збільшуються на один день .

Зважаючи на те, що претензія надіслана рекомендованим листом відповідачу 23.08.2013р., враховуючи поштовий перебіг встановлений п.4.1, п.4.2. наказу Міністерства транспорту та зв'язку України «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», відповідач повинен був отримати претензію 29.08.2013р. (23.08.2013р. +3 Д (нормативний строк пересилання між населеними пунктами однієї області без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) + 1 Д (збільшення строку надсилання рекомендованої кореспонденції)). Враховуючи 7-денний строк, наданий згдно ч.2 ст.530 ЦК України боржнику на виконання зобов"язання, першим днем прострочки є 06.09.2013р. Саме з цієї дати слід починати нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Відтак, згідно проведеного судом розрахунку до стягнення підлягає 48,52 грн.. 3% річних нарахованих за період з 06.09.2013р. по 31.01.2014р. від суми боргу 3 988,75 грн., кількість днів прострочення 148.

Крім того, прокурор та позивач просять стягнути з відповідача інфляційні нарахування за період з січня 2012р. по січень 2014р. в сумі 75,80 грн.

Суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат наданих позивачем з огляду на таке.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) .

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, при нарахуванні інфляційних втрат позивач не врахував наявність дефляції.

Першим днем прострочки є 06.09.2013р., позивач рахує інфляційні втрати по січень 2014р. включно, відтак згідно проведеного судом розрахунку боргу з врахуванням індексу інфляції за період з 06.09.2013р. по 31.01.2014р. сукупний індекс інфляції за цей період становить 1,013 відтак інфляційне збільшення суми боргу за вказаний період становить 51,85 грн. (3988,75х1,013=4040,60-3988,75=51,85).

Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 51,85 грн. інфляційних втрат.

Відповідач на спростування правової позиції прокурора та позивача, викладеної у позовній заяві, доказів сплати спірної суми заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог не заперечив, правом на судовий захист не скористався.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури та позивача, оцінивши представлені докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути 4 089,12 грн. з яких 3 988,75 грн. основний борг, 48,52 грн. 3 % річних, 51,85 грн. інфляційних нарахувань.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вказано у п.п.4.6. п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7 із змінами та доповненнями, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Зважаючи на вищевикладене, у зв"язку з частковим задоволенням позову та керуючись ст.49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 627-629, 655, 663 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АНТЕКС ПЛЮС" (80038, Львівська область, Сокальський район, с.Поториця, вул.Зелена, 155; р/р 2600301382568 в ЦЛФ ПАТ «Кредобанк» м.Львів; МФО 325365; код ЄДРПОУ 37326187) на користь Державного підприємства "Буське лісове господарство" (80500, Львівська область, Буський район, м.Буськ, вул.Січових Стрільців, 39; р/р 26008709022313 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м.Київ; МФО 380805; код ЄДРПОУ 00992504) основний борг в сумі 3 988,75 грн., 48,52 грн. три проценти річних та 51,85 грн. інфляційних нарахувань.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "АНТЕКС ПЛЮС" (80038, Львівська область, Сокальський район, с.Поториця, вул.Зелена, 155; р/р 2600301382568 в ЦЛФ ПАТ «Кредобанк» м.Львів; МФО 325365; код ЄДРПОУ 37326187) в дохід Державного бюджету 1 743,77 грн. судового збору.

5. Стягнути з Державного підприємства "Буське лісове господарство" (80500, Львівська область, Буський район, м.Буськ, вул.Січових Стрільців, 39; р/р 26008709022313 в АТ «Райффайзен Банк аВАЛЬ» м.Київ; МФО 380805; код ЄДРПОУ 00992504) в дохід Державного бюджету 83,23 грн. судового збору.

6. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

8. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 14.04.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.