Рішення

від 10.04.2014 по справі 925/529/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 925/529/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

від відповідача: Привалов В.С. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Черкаси

до управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, м. Черкаси

про стягнення 35975 грн. 25 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з управління культури Черкаської обласної державної адміністрації 35400,00 грн. боргу за поставлений товар відповідно до умов укладеного між сторонами договору від 21.10.2013 №141 та 575,25 грн. штрафу.

До початку розгляду справи по суті позивач подав заяву про відмову від позовних вимог в частині штрафних санкцій в сумі 575,25 грн.

У судовому засіданні позивач просив стягнути з відповідача основний борг в розмірі 35400,00 грн. та судові витрати.

Виходячи із змісту заяви, суд розцінює її як зменшення розміру позовних вимог.

Суд ухвалює заяву про зменшення позовних вимог, подану позивачем, прийняти до розгляду, оскільки вона подана в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та не порушує прав сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав повністю.

Крім того, позивачем подано клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи, що у судовому засіданні позивач не підтримав зазначене клопотання та невідповідність того вимогам норм процесуального права, суд вважає за необхідне клопотання відхилити.

У судовому засіданні згідно з ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

21.10.2013 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець за договором, позивач у справі) та управлінням культури Черкаської обласної державної адміністрації, в особі начальника Джури Наталії Григорівни, що діє на підставі Положення (замовник за договором, відповідач у справі) було укладено договір №141 (далі - договір).

Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець надає товари - календар-упаковка «Т.Г.Шевченко» у кількості 500 штук.

Склад, ціни, номенклатура, характеристики і параметри товарів, наведені в супроводжувальних документах (рахунок-фактура та накладні), є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Загальна сума договору складає 35400,00 грн. без ПДВ.

Оплата за отримані товари проводиться замовником через розрахунковий рахунок замовника на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.2. договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2013 (п. 4.2. договору).

Позивачем договірні зобов'язання виконанні в повному обсязі, що підтверджується накладною від 21.10.2013 №141/1.

Також, відповідачу було виставлено рахунок №141/1 від 21.10.2013.

Позивач звертався до відповідача з вимогами сплатити за отриманий товар.

25.03.2014 листом №09.1-12/238-2690 відповідач повідомив про вжиття усіх можливих заходів щодо проведення розрахунків у повному обсязі.

Оскільки, відповідач не оплатив поставлений товар, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу у примусовому порядку.

Договірні відносини, що виникли між сторонами, по своїй правовій природі мають ознаки договору поставки.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відтак, відповідач був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття 21.10.2013, чого ним зроблено не було.

Накладна, за якою відповідач отримав товар, є підставою виникнення обов'язку у відповідача сплатити за отриманий товар.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Після прийняття товару відповідач не сплати за нього, що передбачено договором, тобто порушив свої зобов'язання.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 35400 грн. 00 коп. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1827 грн. 00 коп. судового збору, оскільки позов задоволено повністю, а спір виник з вини відповідача по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з управління культури Черкаської обласної державної адміністрації (бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21368299) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Комерційний банк «Надра» м. Київ, МФО 380764): 35400 грн. 00 коп. основного боргу , 1827 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 14 квітня 2014 року

Суддя О.В. Чевгуз