Постанова

від 01.04.2014 по справі 805/3002/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 р. Справа № 805/3002/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:

Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя

до

Маріупольського учбово-виробничого підприємства «Електроапарат» Українського товариства сліпих

про

стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за лютий 2014 року у розмірі 1066,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

5 березня 2014 року Управління Пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Маріуполя звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського учбово-виробничого підприємства «Електроапарат» Українського товариства сліпих про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за лютий 2014 року у розмірі 1066,19 грн.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилається на те, що згідно п. п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підприємства зобов'язані з коштів, призначених на оплату праці, вносити до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату та доставку пенсій відповідно до п. п. "б" - "з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку.

Сума заборгованості відповідача з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий 2014 року по ОСОБА_1 складає 1066,19 грн., у зв'язку з чим позивач просить у судовому порядку стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи належним чином повідомлений, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав письмове клопотання, в якому просив розглянути справу без участі представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В наданих через канцелярію суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що датою виходу на пенсію ОСОБА_1, відповідно до бухгалтерських відомостей, є 04.11.2009 року, тобто досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 відбулось раніше, отже до набрання чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", а конкретно до 01.10.2011 року. Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі. У зв'язку з чим, відповідач зазначає, що застосування положень, на які посилаються позивач є неприпустимим, а також вважає вимогу, щодо існування боргу на суму 1066,19 грн. незаконною.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року за №384/2011 (далі - Положення) з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Стаття 7 Положення визначає, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

З системного аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Процедура реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України) визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Відповідач - Маріупольське учбово-виробниче підприємство "Електроапарат" Українського товариства сліпих зареєстровано в якості юридичної особи 29.12.1994 року, включено до ЄДРПОУ за номером 05477563, згідно наданої довідки АБ № 840600 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 275302 (арк. справи 26-27).

На підприємстві відповідача у період з 17.09.1981 року по 21.02.2003 року працювала ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що дало їй право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

04.11.2009 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, також працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки -після досягнення 55 років при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 затверджені Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 5 Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України № 23 від 18.11.1992 року підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення на підставі записів у трудових книжках працівників та уточнюючих довідок про характер та умови праці, а також безпосередню зайнятість на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, протягом не менше 80% встановленої тривалості робочого часу, виданих на підприємстві первинних документів у встановленому порядку.

Відповідно до абзацу 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливошкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХІ.

Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 р. передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідності до вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто для жінок після досягнення 55 років, а для чоловіків - після досягнення 60 років.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6.4 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктами 6.8 Інструкції, передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно п. 6.9 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Позивачем на адресу відповідача у січні 2013 року було надіслано розрахунок №727 від 11.01.2013 року за 2013 рік. З вказаного розрахунку вбачається, що датою досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку є ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 було досягнуто пенсійного віку, а саме 55 років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Також суд зазначає, що позивачем був виставлений розрахунок № 3779/02 від 04.02.2014 року за лютий 2014 рік, у якому зазначено, що датою досягнення особою пенсійного віку є 25.07.2014 року.

Тобто, позивачем було збільшено пенсійний вік застрахованої особи.

Як зазначено позивачем підставою для направлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий 2014 року є те, що з 01.10.2011 року набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року, яким до наведеної статті було внесено зміни, та, зокрема, було здійснено підвищення пенсійного віку для жінок.

Згідно цього Закону, відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій повинно здійснюватись жінками до досягнення пенсійного віку відповідно:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Таким чином, після набрання чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи", було збільшено строк відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по ОСОБА_1, а саме до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058.

Як вбачається з матеріалів справи та з заперечення відповідача, ОСОБА_1 вийшла на пенсію 04.11.2009 року, отже до набрання чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", тобто до 01.10.2011 року.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Тобто встановлено, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Також, відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року у справі за конституційним зверненням Національного Банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України зазначено про те, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Суд зазначає, що позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_1 до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами та доповненнями, оскільки ОСОБА_1 вийшла на пенсію до прийняття Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та на неї не розповсюджується дія Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та включення ОСОБА_1 до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий 2014 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наданих доказів та встановлених судом фактів, аналізу нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя до Маріупольського учбово-виробничого підприємства "Електроапарат" Українського товариства сліпих.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України та статтями 17-20, 33, 51, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Маріуполя до Маріупольського учбово-виробничого підприємства "Електроапарат" Українського товариства сліпих про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за лютий 2014 року у розмірі 1066,19 грн. - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 1 квітня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Троянова О.В.