Рішення

від 10.04.2014 по справі 911/679/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа № 911/679/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурс» до Приватного підприємства «Адара-Агро» про стягнення 107 809, 64 грн. за участю представників:

позивача: Іванчеко Г.В.

відповідача: не з'явилися.

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 107 809, 64 грн. за договором № 421/I купівлі-продажу від 06.08.2012 р., з яких: 85 646, 68 грн. - основного боргу, 18 166, 15 грн. - пені та 3 996, 81 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.03.2014 р.

18.03.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист № б/н від 17.03.2013 р. (вх. № 4791/14 від 18.03.2014 р.), до якого додано витребувані судом документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2014 р. відкладено розгляд справи на 10.04.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, неналежним виконанням сторонами вимог суду та необхідністю витребування нових доказів.

07.04.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н від 31.03.2014 р. (вх. № 6325/14 від 07.04.2014 р.) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.04.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

06.08.2012 р. між сторонами було укладено договір № 421/I купівлі-продажу, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти і сплатити за с/г техніку (далі - товар) на умовах, які обумовлені цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору кількість, найменування, ціна, одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікації, що є невід'ємним додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач оплачує товар по цінах, вказаних у специфікації, на підставі рахунку на оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, зазначених в п. 2.2, 2.3, 4.1, пп. 4.1.1, 4.1.2 та 4.1.3 договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що сума договору складає: 38 000, 00 (тридцять вісім тисяч) євро 00 євроцентів, що еквівалентно 377 425, 50 (триста сімдесят сім тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 50 коп., включаючи податок на додану вартість в розмірі 20%, на дату укладання договору з розрахунку згідно середнього курсу продажу валюти (євро) на Міжбанківському ринку України, визначеного за формулою наведеною в п. 2.3, та становить 9,93225 грн. за 1 євро на день погодження сторонами суми договору. Фактична сума договору визначається як загальна сума вартості товару, сплачена відповідачем у відповідності з умовами, визначеними в п.2.2, 2.3, 4.1, пп. 4.1.1, 4.1.2 та 4.1.3 договору.

Згідно з п. 3.5 договору передача товару відповідачу у користування проводиться на складі позивача у присутності уповноважених представників обох сторін шляхом підписання акту приймання-передачі товару у користування, що є невід'ємною частиною даного договору. Ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від позивач до відповідача з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару у користування.

У відповідності до п. 4.1 договору відповідач зобов'язувався перерахувати грошові кошти за товар на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті України (гривні), в наступному порядку:

- 4.1.1 суму у розмірі 30% від суми договору в національній валюті України (гривні) еквівалентну 11 400, 00 (одинадцять тисяч чотириста) євро 00 євроцентів, виходячи з курсу продажу валюти (євро) на Міжбанківському ринку України згідно п. 2.2, 2.3 встановленого на день, який передує списанню грошових коштів, але не нижче погодженого сторонами рівня 9,93225 грн. за один євро, відповідач зобов'язався оплатити в строк до 30.08.2012 р.;

- 4.1.2 суму у розмірі 30% від суми договору в національній валюті України (гривні) еквівалентну 11 400, 00 (одинадцять тисяч чотириста) євро 00 євроцентів, виходячи з курсу продажу валюти (євро) на Міжбанківському ринку України згідно п. 2.2, 2.3 встановленого на день, який передує списанню грошових коштів, але не нижче погодженого сторонами рівня 9,93225 грн. за один євро, відповідач зобов'язався оплатити в строк до 30.09.2012 р.;

- 4.1.3 суму у розмірі 40% від суми договору в національній валюті України (гривні) еквівалентну 15 200, 00 (п'ятнадцять тисяч двісті) євро 00 євроцентів, виходячи з курсу продажу валюти (євро) на Міжбанківському ринку України згідно п. 2.2, 2.3 встановленого на день, який передує списанню грошових коштів, але не нижче погодженого сторонами рівня 9,93225 грн. за один євро, відповідач зобов'язався оплатити в строк до 30.10.2012 р.

Згідно з п. 4.2 договору фактом оплати товару є надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 6.1 договору за невиконання договірних зобов'язань та порушення строків сплати за товар, передбачених пп. 4.1.1, 4.1.2 та 4.1.3 договору відповідач несе матеріальну відповідальність в вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той час, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань.

Специфікацією до договору сторони визначили найменування, кількість, ціну, термін поставки та адресу поставки товару.

На виконання умов договору № 421/I купівлі-продажу від 06.08.2012 р. позивач передав у користування жатку для збирання кукурудзи OROS 8 + HAS заводський номер 2012012060 (далі - товар) на загальну суму 38 000, 00 Євро, що станом на 06.08.2012 р. еквівалентно 377 425, 50 грн., а відповідач прийняв вказаний товар, про що сторони склали акт приймання-передачі товару у користування № 340 від 04.09.2012 р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 311 125, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи довідкою з установи банку вих. № Р4-В86-139 від 28.03.2014 р. та копіями банківських виписок по рахунку за період з 16.08.2012 р. до 07.08.2013 р., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 85 646, 68 грн., що і стало підставою для звернення останнього з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частино 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, у судове засідання не з'явився і своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором № 421/I купівлі-продажу від 06.08.2012 р. суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 85 646, 68 грн. основного боргу за договором № 421/I купівлі-продавжу від 06.08.2012 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 6.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той час, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, яка за розрахунком позивача складає - 18 166, 15 грн. за період з 31.10.2012 р. по 31.04.2013 р. (включно).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При перевірці нарахування пені, судом встановлено, що позивачем невірно застосовано у формулі нарахування кількість днів у році, а саме 365 днів, в той час, як 2012 рік мав 366 днів.

Таким чином, за перерахунком суду, який здійснений за період заявлений позивачем з використанням 366 днів за 2012 рік, стягненню підлягає 18 030, 27 грн. пені.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за переданий товар в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 31.10.2012 р. по 31.04.2013 р. (включно) складають - 3 996, 81 грн.

У зв'язку з тим, що позивачем невірно застосовано у формулі нарахування кількість днів у році, а саме 365 днів, в той час, як 2012 рік мав 366 днів, суд зробив власний перерахунок 3% річних, відповідно до якого стягненню підлягають 3% річних у розмірі 3 606, 05 грн.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 421/I купівлі-продавжу від 06.08.2012 р. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 107 283, 00 грн., з яких: 85 646, 68 грн. - основного боргу, 18 030, 27 грн. - пені та 3 606, 05 грн. - 3% річних

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Адара-Агро» (08436, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Стовп'яги, вулиця Миру, будинок 22, ідентифікаційний код - 34218496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурс» (25018, Кіровоградська область, місто Кіровоград, Кіровський район, вулиця Московська, будинок 190, ідентифікаційний код - 31919788) 85 646 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот сорок шість) грн. 68 коп. - основного боргу, 18 030 (вісімнадцять тисяч тридцять) грн. 27 коп. - пені, 3 606 (три тисячі шістсот шість) грн. 05 коп. - 3% річних та 2 156 (дві тисячі сто п'ятдесят шість ) грн. 18 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 14.04.2014 р.

Суддя Т.В. Лутак