Рішення

від 09.04.2014 по справі 922/824/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2014 р.Справа № 922/824/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ до Приватного підприємства "Дизель-Євро-Сервіс", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до Приватного підприємства "Дизель-Євро-Сервіс" (відповідача) про стягнення коштів у розмірі -20 760 грн. 38 коп. з яких: сума основної заборгованості у розмірі - 13 500 грн. 00 коп., штраф у розмірі - 4 300 грн. 00 коп. пеня у розмірі - 2 257 грн. 53 коп., 3% річних у розмірі - 702 грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1 827 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов'язань за договором № 72997 від 10.08.2012 року у частині повного та своєчасного розрахунку за товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.03.2014 року.

У межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався з 25.03.2014 року на 09.04.2014 року.

24.03.2014 року представник позивача через канцелярію суду надав документи для долучення до матеріалів справи та клопотання у якому просить розглянути справу без участі представника позивача.

31.03.2014 року представник позивача через канцелярію суду надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 09.04.2014 року не з'явися, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 16.01.2014 року не з'явився, відзиву та документів витребуваних судом не надав, ухвали суду які були направлені за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичної осіб-підприємців, повернулись до господарського суду з приміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Пунктом 3.9.1. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови № 18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року).

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.04.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

10.08.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Приватним підприємством "Дизель-Євро-Сервіс" (покупець) було укладено договір № 72997(далі-Договір)(а.с.14).

Пунктом 9.1. договору сторони узгодили що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків та виконання зобов'язань, що виникли протягом строку дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до пункту 1.1. продавець передає у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною в українській гривні згідно із заявкою покупця, погодженою сторонами за допомогою факсимільного зв'язку або в усній формі. а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його на умовах даного договору. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є підписання сторонами видаткових накладних.

Згідно пункту 1.3. договору відомості про товар: гумові автопокришки (шини) та диски для автомашин та автобусів.

Передача товару здійснюється уповноваженому представнику покупця. При поставці товару продавець зобов'язується надати всі необхідні оригінали відвантажувальні документи на товар (пункт 2.1. договору).

Пунктом 2.4. сторони узгодили що ціна на товар встановлюється продавцем на момент передачі товару.

Відповідно до пункту 4.1. договору, передача товару покупцеві здійснюється за цінами, вказаними у накладних.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця впродовж 7(сім) календарних днів з моменту відвантаження. Загальна сума заборгованості не більш ніж 10 000 (десять тисяч) гривень.

На виконання умов договору позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 46 250 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 27,28,29):

- № 11689 від 14.12.2012 року на суму 21 500 грн. 00 коп.;

- № 10842 від 19.11.2012 року на суму 13 750 грн. 00 коп.;

- № 7429 від 17.08.2012 року на суму 11 000 грн. 00 коп.

та рахунками на оплату товару (а.с. 35-37):

- № 19369 від 14.12.2012 року на суму 21 500 грн. 00 коп.;

- № 18480 від 19.11.2012 року на суму 13 750 грн. 00 грн.;

- № 7422 від 17.08.2012 року на суму 11 000 грн. 00 коп.

Відповідач частково оплатив поставлений товар у сумі 32 750 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 62-66) та платіжними дорученняит:(а.с. 30-34):

- платіжне доручення №@2PL365502 від 14.12.2012 року на суму 13 050 грн. 00 коп.;

- платіжне доручення №@2PL679671 від 14.01.2013 року на суму 700 грн. 00 коп.;

- платіжне доручення №@2PL853960 від 30.08.2013 року на суму 5 000 грн. 00 коп.;

- банківська виписка від 11.09.2012 року на суму 11 000 грн. 00 коп.;

- банківська виписка від 24.04.2013 року на суму 3 000 грн. 00 коп.

Відповідно обігово-сальдової відомості станом на 19.03.2014 року сальдо на користь позивача становить 13 500 грн. 00 коп.(а.с.46).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 13 500 грн. 00 коп.

Відповідач суму заборгованості за поставлений товар не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів здійснення оплати за спірним договором відповідач суду не надав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи те, що сума заборгованності відповідача підтверджується зібраними у справі матеріалами, то за відсутності доказів сплати відповідачем заборгованості за товар, позовні вимоги про стягнення коштів у сумі 13 500 грн. 00 коп., судом визнаються обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем були нараховані: пеня у розмірі - 2 257 грн. 53 коп., 3 % річні у розмірі 702 грн. 82 коп. та штраф у розмірі 4 300 грн. 00 коп.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 2 257 грн. 53 коп. за період з 03.03.2013 року по 03.03.2014 року пені, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, статтею 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу пені в сумі 2 257 грн. 53 коп. та встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахувань пені, у зв'язку з чим невірно нарахована пеня.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем нараховується пеня в період з з 03.03.2013 року по 03.03.2014 року. Відповідно до норм діючого законодавства пеня нараховується з моменту прострочення грошового зобов'язання. З матеріалів справи вбачається, що відповідач 21.12.2012 року прострочив грошове зобов'язання за накладною № 11689 від 14.12.2012 року на суму 21 500 грн. 00 коп.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Зважаючи на норму вказаної статті, а також враховуючи п. 7.2 договору, у відповідності до умов якого оплата товару здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту відвантаження, а тому період нарахування пені за порушення відповідачем умов договору за накладною № 11689 від 14.12.2012 року складає (з 21.12.2012 року по 18.06.2013 року) 180 дні, таким чином пеня за прострочення зобов"язання за договором складає 1513 грн. 30 коп.. (яка нарахована на суму заборгованості 21 500 грн. 00 коп. за період з 21.12.2012 року по 24.04.2013 року, та на суму 18 500 грн. 00 коп. за період з 25.04.2013 року по 18.06.2013 року).

Щодо стягнення решти пені в сумі 744 грн. 23 коп, то суд приходить до висновку що вона нарахована позивачем необґрунтовано, у зв'язку із чим суд відмовляє в її задоволенні, як безпідставно нарахованої.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 702 грн. 82 коп. - 3 % річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу 3% річних у сумі 702 грн. 82 коп. та встановлено, що нарахування здійснено обгрунтовано та є такою що підлягає задоволенню.

Позивачем за невиконання зобов'язання за договором нарахована сума штрафу у розмірі 4 300 грн. 00 коп. за прострочення виконання забов'язання за видатковою накладною №11689.

Пунктом 5.2. сторони дійшли до згоди, що в разі прострочення платежу понад 30 календарних днів - сплачує штраф у розмірі 20 % від суми.

Перевіривши розрахунок позивача, нарахування штрафу судом визнається обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Врешті позовних вимог слід відмовити.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2014 року становить 1 218 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір становить 1 827 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволені позову судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог, до стягнення з відповідача судовий збір у розмірі 1 761 грн. 50 коп.

Керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Дизель-Євро-Сервіс" (ЄДРПОУ: 35972410, вул. Грицевця, буд. 35, кв. 241, м. Харків, 61172) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_2) - 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 4 300 (чотири тисячі триста) грн.- штрафу, 1 513 (одна тисяча п'ятсот тринадцять) грн. 30 коп. - пеня, 702 (сімсот дві) грн. 82 коп. -3 % річних, 1 761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн. 50 коп. - витрати по сплаті судового збору.

У решті позову - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова