Рішення

від 10.04.2014 по справі 923/144/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 р. Справа № 923/144/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок "Українські аерозолі", м. Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "Біоніка-Юг", м. Херсон

про стягнення 9934,62 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий будинок "Українські аерозолі" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Біоніка Юг" (відповідач) заборгованість в сумі 9934,62 грн., з якої: 5166,91 грн. - сума основного боргу, 4030,19 грн. - сума пені, 516,69 грн. - сума штрафу та 220,83 грн. - сума 10% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору купівлі-продажу №58-ТД від 20.03.2012р., положення ст.ст. 526, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України.

04.04.2014р. позивач надіслав до суду клопотання з додатком, в якому просить залучити до матеріалів справи належним чином засвідчену копію повного тексту договору поставки №58-ТД від 20.03.2012р. Дане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 10.04.2014р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання вчетверте не прибув, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, не зважаючи на ті обставини, що він належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до витягу з ЄДРЮО та ФОП, станом на 12.03.2014р. місцезнаходження юридичної особи ТОВ "Біоніка Юг" - 73000, Херсонська обл., м. Херсон, Комсомольський район, Миколаївське шосе, будинок 25 (а.с. 46-47).

Копію ухвали суду про порушення справи та ухвали, якими суд відкладав розгляд справи, направлялися судом на юридичну адресу відповідача - 73034, м. Херсон, Комсомольський район, Миколаївське шосе, будинок 25.

Ухвалу від 04.03.2014р., якою суд відклав розгляд справи на 18.03.2014р., відповідач отримав 10.03.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 50).

Інші ухвали суду, а саме: від 13.02.2014р., 18.03.2014р., повернулися до суду з поштовою відміткою "За зазначеною адресою не проживає".

Таким чином, усі ухвали суду було надіслано відповідачу за належною юридичною адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п.3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо копію ухвали про порушення провадження у справі, призначення її до розгляду, відкладення розгляду справи, було надіслано за належною адресою (повідомленою стороною, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника сторони, справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка представника не перешкоджає вирішенню спору.

Суд повідомляв відповідача про час і місце розгляду справи за адресою зазначеною в ЄДР. Відповідач, з огляду на наведений зміст Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

За ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка у судове засідання представників сторін не унеможливлює розгляд справи № 923/144/14, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 20.03.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю Торговий будинок "Українські аерозолі" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Біоніка Юг" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №58-ТД (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, зазначених у цьому договорі.

Згідно п. 1.3. договору, кількість, вартість і асортимент товару, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, та/або у видаткових накладних на товар.

28 січня 2013 року постачальником (позивач), в особі директора Зінченко В.М., було підписано із покупцем (відповідач), в особі директора Палія О.Д., специфікацію №73 на суму 5166,91 грн.

На виконання умов договору, позивачем було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 5166,91 грн., що підтверджується видатковою накладною №111 від 28.01.2013р.

На підставі п. 2.1. договору, форма оплати вартості товару: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 2.2 договору, покупець зобов'язався провести оплату за отриманий товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 5166,91 грн.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою боргу становить 5166,91 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За визначенням ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 662 ЦК України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. А статтею 663 ЦК України встановлено, що передача товару покупцеві здійснюється у строк, передбачений в договорі. Моментом виконання обов'язку продавця по передачі товару відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Статтею 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 5166,91 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 5166,91 грн., є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 10 % річних, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони передбачили, що на підставі п. 7.2. договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, а також 10 % річних від простроченої суми.

Відповідно до положень абзацу 5 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. із змінами та доповненнями, в якому зазначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищезазначеного пункту договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 10% річних у розмірі 220,83 грн.

Також, на підставі п. 7.2. договору, покупець сплачує продавцю, крім пені, додатково штраф у розмірі 10 % вартості несплаченого товару, у разі прострочення оплати вартості переданого покупцю товару більш ніж на 15 календарних днів з дати настання терміну оплати вартості переданого товару.

На підставі вищезазначеного пункту договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 516,69 грн. штрафу.

Крім того, пунктом 7.1. договору, сторони встановили, що покупець за порушення терміну розрахунків сплачує пеню у розмірі 0,5 % від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем, на підставі пункту 7.1. договору, нараховано відповідачу 4030,19 грн. пені.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Тобто відповідно до вимог чинного законодавства, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Відповідно до п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягають стягненню.

Крім того, відповідно до роз'яснень, які викладені у п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення зобов'язань", за приписом статті 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст. 343 ГК України, розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок сум 10 % річних та штрафу, наведений позивачем, суд позовні вимоги в частині стягнення сум 10 % річних та штрафу задовольняє повністю, а в частині стягнення суми пені задовольняє частково, з огляду на наступне.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок пені (за період з 27.02.2013 р. по 01.08.2013 р. на суму 5166,91 грн.) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня. Сума пені становить 323,75 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково - у розмірі 323,75 грн., а сум 10 % річних та штрафу - у повному обсязі. Пеня у розмірі 3706,44 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доказів сплати нарахованих сум пені у розмірі 323,75 грн., штрафу у розмірі 10 % вартості несплаченого товару - 516,69 грн. та 10% річних - 220,83 грн., відповідачем суду не надано, а отже вони підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, у розмірі 6228,18 грн.

Відповідно до пункту 2.4. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", судовий збір в разі зменшення судом розміру пені, покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 1827,00 грн. відшкодовується йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання у судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Біоніка Юг" (73000, м. Херсон, Комсомольський район, Миколаївське шосе, будинок 25, код ЄДРПОУ - 36419846) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок "Українські аерозолі" (83030, м. Донецьк, вул. Баумана, 1-а, код ЄДРПОУ - 30837867) суму основного боргу у розмірі 5166,91 грн., суму пені у розмірі 323,75 грн., суму 10% річних у розмірі 220,83 грн., суму штрафу у розмірі 516,69 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.04.2014р.

Суддя С.В. Нікітенко