Рішення

від 18.05.2009 по справі 10-11-8/28-08-663

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10-11-8/28-08-663

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2009 р.Справа  № 10-11-8/28-08-663

за позовом Одеської залізниці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомультісервіс»

про стягнення 43742 грн.

                    Суддя     Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Клочко Н.В. за довіреністю від 08.01.2009р. №123

від відповідача: Дзінька І.Я. –директор

Суть спору: Одеська залізниця звернулася до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Екомультісервіс»заборгованості за користування вагонами та  зберігання вантажу у вагонах сумі 43742 грн.

Під час розгляду справи позивач надав заяву про доповнення до позовної заяви від 10.04.2008р. за вх. №7333, згідно з якою, розмір позовних вимог збільшений позивачем та  позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 87484 грн. До заяви позивач надав відповідне платіжне доручення №1800 від 04.04.2008р. про доплату державного мита в сумі 438 грн. за розгляд збільшених позовних вимог. .

Також позовні вимоги уточнені позивачем і у заяві від 01.04.2009р. за вх.№7791, згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за подавання, користування і зберігання вантажу у вагонах в сумі 79983,96 грн.

Відповідач з позовом Одеської залізниці не згодний, просить суд відмовити в його задоволенні, з підстав, що викладені у відзиві на позов від 14.04.2008р. за вх.№1585, від 12.05.2008р. за вх. №9248, від 27.05.2008р. за вх.№10777, від 08.09.2008р. за вх.№18202,  від 20.10.2008р. за вх.№21211, від 01.12.2008р. за вх. №24762, від 02.03.2009р. за вх.№4889, від 13.05.2009р. за вх.№11491, а саме, відповідач не визнає факт існування заборгованості перед позивачем ані в сумі 43742 грн., ані в якій іншій сумі, оскільки ці факти позивачем документально не підтверджені і юридично не доведені. Так, відповідач посилається на те, що, по-перше, у накопичувальних картках і відомостях плати за користування вагонами відсутня «Відмітка ТехПД про стягнення платежів», наявність якої передбачена вимогами Додатку №3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Мін'юсті України 24.11.2000р. за №864/5085 (із змінами, внесеним згідно з Наказами Міністерства транспорту №334 від 28.055.2002р. та №54 від 31.01.2004р) та Інструкцією з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-Ц, а відсутність такої відмітки в свою чергу свідчить, що документи не проходили обробку в обчислювальному центрі ТЕХПД.  По –друге,  відповідач посилається на те, що накопичувальні картки та відомості плати за користування вагонами за 04.12.2006р. представник відповідача Кальшурин Х.Х. не підписував, оскільки з 01.12.2006р. звільнений з займаної посади, що підтверджується Наказом ТОВ «Екомультисевіс»№14-к від 01.12.2006р. та витягом з трудової книжки БТ-І №2035178, а довіреність №1, яка 01.01.2006р. видана відповідачем Кальшурину Х.Х., та згідно з якою, останній уповноважений відповідачем здійснювати відповідні дії по станції Одеса-Застава 1, в т.ч.  і дії щодо підписання накопичувальних карток, відомостей  плати за користування вагонами, анульована відповідачем.  

В процесі розгляду справи строк вирішення спору у даній справі продовжувався господарським судом на підставі відповідних клопотань, що заявлені сторонами у справі, про що господарським судом винесені ухвали від 09.02.2009р., від 08.04.2009р.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.03.2009р., 13.05.2009р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.  

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін господарський  суд встановив:

18.08.2005р. між Одеською дирекцією залізничних перевезень Одеської залізниці (позивач) і ТОВ «Екомультісервіс»(відповідач) укладений договір про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №196668/160, предметом якого є надання позивачем відповідачу послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п.2.3. договору позивач зобов'язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з відповідачем за перевезення вантажів і надані послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати відповідачу відповідні розрахункові документи через станцію Одеса –Застава 1, а для проведення розрахунків і обліку сплачених сум позивач відкриває для відповідача особовий рахунок з присвоєнням коду.

В свою чергу відповідач за умовами п. 2.4. договору зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок позивача.

Умовами  розділу 3  договору встановлений порядок проведення розрахунків, а саме, встановлено, що у міру виконання перевезень та надання послуг позивач списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку відповідача на підставі перевезених документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами (п.3.2.); позивач не пізніше третього робочого дня після списання надає відповідачу через станцію перелік списаних сум, а по закінченні кожного місяця позивач надає відповідачу витяг з його особового рахунку і податкову накладну (п.3.3.); не рідше одного разу на місяць відповідач і позивач проводять звірку розрахунків, результати якої оформляються актом (п.3.4.).

У п.4.3. договору встановлено, що при наявності заборгованості позивач вправі відповідно до ст.ст.51,62 Статуту затримати видачу вантажу, що надійшов і реалізувати його для покриття заборгованості.

Умовами п.7.4. договору встановлено, що договір укладено сторонами безстроково. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.  

Згідно з наявною у справі довідкою ТехПд від 18.05.2005р. №771, відповідачу присвоєний код за №7383.

Разом з тим, наявний у матеріалах справи перелік документів ТехПд за 04.12.2006р. №412, свідчить, що відповідачу надані послуги на суму 12272,16 грн. з ПДВ, а витяг з особового рахунку відповідача за грудень 2006р. свідчить, що станом на 04.12.2006р. на особовому рахунку відповідача знаходилися грошові кошти в сумі 17615,67 грн. Тією ж датою з особового рахунку відповідача списані грошові кошти в сумі 12272,16 грн. в якості розрахунку за послуги, що надані позивачем 04.12.2006р. (перелік документів ТехПд за №412). 26.12.2006р. з особового рахунку відповідача списані грошові кошти в сумі 5344,80 грн. в якості розрахунку за послуги, що надані залізницею 26.12.2006р. (перелік документів ТехПД за №2612), а станом на 27.12.2006р. на особовий  рахунок  відповідача надійшли грошові кошти в сумі  8,17 грн. та на кінець 2006р. сальдо на користь відповідача становило 6,88 грн.    

Водночас наявна у справі  розшифровка дебіторської заборгованості за додаткові збори по станції Одеса-Застава 1 за період з 22.11.2006р. по 04.12.2006р., яка підписана начальником станції,  свідчить, що згідно накопичувальних карток за 04.12.2006р. у відповідача наявний борг перед позивачем за користування, подавання, зберігання вантажів, а також за перевезення стрілок  в сумі 124 538,  80 грн.

Окрім того, господарським судом встановлено, що листом від 12.12.2006р. за вих. №729 позивач повідомив відповідача про те, що вагони,  які прибули на адресу відповідача 12.12.2006р. по відправці 43969947  (вантаж - щебінь гранітний, 7 вагонів) залишені у заставі до повного погашення заборгованості за надані залізницею послуги по станції Одеса-Застава 1. Цією ж датою відповідач повідомив позивача про те, що надає згоду на реалізацію вантажу в рахунок погашення заборгованості за надані залізницею послуги по станції Одеса-Заставна 1 в переліку вагонів по відправці № 43969947 (7 вагонів з вантажем –щебінь).  

Листом від 13.12.2006р. за вих. №730 позивач повідомив відповідача про те, що вагони,  які прибули на адресу останнього 13.12.20076р. по відправці 46379830 (вантаж щебінь гранітний, 10 вагонів) залишені у заставі до повного погашення  заборгованості за надані залізницею послуги по станції Одеса-Застава 1.  У листі б\н та б\д відповідач надав згоду позивачу на реалізацію вантажу в рахунок погашення заборгованості за надані залізницею послуги по станції Одеса-Заставна 1 в переліку вагонів по відправці № 46379830  (10 вагонів з вантажем –щебінь).

Також господарським судом встановлено, що вантаж з вищевказаним вантажем, який Одеською залізницею взятий у заставу до повного погашення заборгованості відповідачем,  реалізований Одеською залізницею 22.12.2006р. і сума реалізації цього вантажу становить 124538,50 грн., що підтверджується актами оцінки незатребуваного  і бездокументного вантажу від 22.12.2006р. за №8,9,  не заперечується позивачем у справі.

В подальшому власник вантажу, який був реалізований Одеською залізницею за борги відповідача,  а саме  ТОВ «Денкар»звернулося  до господарського  суду Одеської області з позовом до Одеської залізниці та ТОВ «Екомультисервіс»(за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ «Енерготранс ЛТД»і ТОВ «Регіон-стандарт») про стягнення 32572 грн. Рішенням господарського суду Одеської області від 18.01.2007р. по справі №11/218-07-5852 позов ТОВ «Денкар», який є  власником вантажу, що надійшов на адресу ТОВ «Екомультисервіс»за залізничною накладною №46379830 у кількості 479000 кг (7 вагонів) і був реалізований Одеської залізницею задоволено та з  Одеської залізниці та ТОВ «Екомультисервіс»на користь ТОВ «Денкар» стягнуто солідарно  вартість гранітного щебеню в сумі 32572 грн.

Також ТОВ «Денкар»звернулося  до господарського  суду Одеської області з позовом до Одеської залізниці та ТОВ «Екомультисервіс»(за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ЗАТ «УПТК «Мокрянський кам'яний кар'єр»)  про стягнення 54912 грн. Рішенням господарського суду Одеської області від 18.01.2007р. по справі №11/227-07-5851 позов ТОВ «Денкар», який є власником вантажу що надійшов на адресу ТОВ «Екомультисервіс»за залізничною накладною №43969947 у кількості 704000 кг (10 вагонів) і був реалізований Одеської залізницею задоволено та з  Одеської залізниці та ТОВ «Екомультисервіс»на користь ТОВ «Денкар» стягнуто солідарно  вартість гранітного щебеню в сумі 54912 грн.

При цьому вищевказані судові рішення мотивовані тим, що Одеською залізницею не доведений факт наявності богу відповідача за перевезення вагонів із щебенем по залізничній накладній №46379830 у кількості 479000 кг (7 вагонів) та по залізничній накладній №43969947 у кількості 704000 кг (10 вагонів).

Більш того, господарським судом встановлено, що грошові кошти, які вищевказаними судовими рішеннями солідарно стягнуті з Одеської  залізниці та ТОВ «Екомультисервіс»добровільно перераховані Одеської залізницею на рахунок Першого ВДВС Приморського РУЮ після відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказів, що видані господарським  судом Одеської області на виконання судових рішень від 18.01.2007р. по справам №11/218-07-5852 та №11/227-07-5851,  що підтверджується платіжними дорученнями від 27.12.2008р. №935,936.  

В подальшому Одеська залізниця звернулася до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані залізницею послуги. При цьому, відповідно до уточнених позовних вимог, Одеська залізниця просить суд стягнути з відповідача борг за подавання вагонів, користування ними та за зберігання вантажу у вагонах під час їх затримки  в сумі 79 983,96 грн., а документами, що підтверджують заборгованість відповідача є відомості плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичувальна картка за грудень 2006 року №8101, згідно з якою, розмір плати за подавання вагонів становить 1504,80 грн. відповідно до відомостей  плати за користування вагонами (контейнерами) №234 в сумі 88,80 грн., №235 в сумі 443,80 грн.,  №236 в сумі 80,8 грн., №237 в сумі 617,50 грн., №238 в сумі 273,90 грн.; розмір плати за користування вагонами становить 60330,10 грн. відповідно до відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) №234 в сумі 7804 грн., №235 в сумі 11513 грн., №236 в сумі 5495 грн., №237 в сумі 17040,10 грн., №238 в сумі 18478 грн.; розмір плати  за зберігання вантажу у вагонах становить 4818,40 грн. відповідно до відомості плати за користування вагонами (контейнерами) №236, що загалом становить 79983,96 грн., в т.ч. ПДВ.

При цьому накопичувальна картка №8101 за грудень 2006 року підписана  з боку позивача заступником начальника станції Одеса –Застава 1 (т.2, а.с.85), а відомості плати за користування вагонами (контейнерами) №234, 235, 236, 237, 238 від 04.12.2006р. підписані як позивачем, так і відповідачем, а саме, з боку відповідача  Кальшуріним Х.Х., який  є уповноваженим співробітником відповідача відповідно до довіреності №1 від 01.01.2006р., згідно з якою, відповідач уповноважив Кальшуріна  Х.Х. на здійснення по станції Одеса-Заставна 1  перелічених в довіреності операцій, в т.ч. на підписання накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, пам'яток  про користування вагонами. Строк дії цієї довіреності встановлений до 31.12.2006р. (т.2, а.с.51).

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

В силу вимог ст.11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків є як договори та інші правочини, так є акти цивільного законодавства. Ст. 908 ЦК України, яка кореспондується із ст.307 ГК України встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених актами законодавства, в т.ч. нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.

Як вище встановлено господарським судом, спір між сторонами у даній справі стосується розрахунків за надані залізницею послуги з перевезення вантажів, в т.ч. за подавання вагонів, користування вагонами та зберігання вантажу, а правовідносини  сторін щодо розрахунків між сторонами за надані залізницею послуги регулюються як умовами укладеного між сторонами договору про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №196668/160 від 18.08.2005р., так і вимогами Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства транспорту №334 від 28.05.2002р., №54 від 31.01.2004р., №540 від 12.09.2005р.)  та зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000р. за №864/5085.

Так умовами укладеного між сторонами договору  встановлено, що   у міру виконання перевезень та надання послуг позивач списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку відповідача на підставі перевезених документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами та не пізніше третього робочого дня після списання надає відповідачу через станцію перелік списаних сум, а по закінченні кожного місяця позивач надає відповідачу витяг з його особового рахунку і податкову накладну.

Водночас вимогами п.2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів також передбачено, що списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами (абз.2 п.2.6.).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджується підписами працівника станції і платника.

Всі примірники накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) надсилаються станцією до ТехПД для проведення розрахунків. Після їх обробки в ТехПД два примірники повертаються на станцію, один з яких видається платнику.

Згідно з п.2.7. вищевказаних Правил на кожного платника ТехПД складає перелік документів за звітну добу щодо відправлення, видачі вантажів і додаткових зборів у двох примірниках. Перший примірник переліку після прийняття вантажу до перевезення (або видачі) надається платнику через залізничну станцію. Другий примірник переліку залишається в справах ТехПД.

Отже, вищевикладені умови договору та вимоги чинних нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини сторін свідчать, що первісними документами, які підтверджують заборгованість відповідача являються перевізні документи, відомості плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичувальні картки.

Між тим, як встановлено господарським судом, перевізні документи за 04.12.2006р. були знищені позивачем 08.01.2008р., що підтверджується відповідним актом Фінансово-економічної служби Одеської залізниці і у позивача залишилися лише відомості плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичувальна картка.

При цьому, як свідчать наявні у матеріалах справи відомості плати за користування вагонами (контейнерами) №234, 235, 236, 237, 238 від 04.12.2006р., що надані до суду як позивачем в оригіналах, так і відповідачем у належним чином засвідчених копіях, за 04.12.2006р. відповідачу нарахована плата за надані позивачем послуги в сумі 66653,30 грн., в т.ч. плата за подавання вагонів в сумі 1504,80 грн., за користування вагонами в сумі 60330,10 грн. та за зберігання вантажу в сумі 4818,40 грн. Вищеперелічені відомості плати за користування вагонами (контейнерами) з боку відповідача без жодних зауважень підписані уповноваженим співробітником останнього Кальшуріна Х.Х. При цьому згідно з довіреністю №1 від 01.01.2006р.  Кальшурін  Х.Х. уповноважений відповідачем на здійснення по станції Одеса-Заставна 1  перелічених в довіреності операцій, в т.ч. на підписування накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, пам'яток про користування вагонами. Строк дії цієї довіреності встановлений до 31.12.2006р.

Водночас накопичувальна картка №8101, яка складена позивачем на підставі підписаних уповноваженим представником відповідача відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) №234, 235, 236, 237, 238, та згідно з якою, розмір нарахованої відповідачу плати за надані позивачем послуги становить 79983,96 грн., в т.ч.  ПДВ 13330,66 грн. з боку позивача підписана заступником начальника станції та товарним касиром, а підпис відповідача або його уповноваженого представника на цій накопичувальній картці відсутній. Також на накопичувальній картці відсутня і відмітка ТехПД про стягнення платежів.

В свою чергу відповідач не визнає наявність заборгованості за надані залізницею послуги, з посиланням при цьому на те, що позивачем документально  не підтверджено наявність боргу відповідача, оскільки відомості плати за користування вагонами за 04.12.2006р. підписані з боку відповідача особою, яка з 01.12.2006р. була звільнена відповідачем, а на накопичувальній картці відсутня відмітка ТехПД про стягнення платежів, а також відсутній і  підпис відповідача.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а в силу вимог ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також вимогами ч.1 ст.43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що у розмінні вимог ст.34 ГПК України надані позивачем докази (відомості плати за користування вагонами та накопичувальна картка) можна визнати допустимими доказами у справі, що підтверджують наявність боргу відповідача.

Такого висновку господарський суд дійшов із врахуванням наступних обставин.  

По-перше, обставини справи свідчать, що станом на 04.12.2006р. на особовому рахунку відповідача були наявні грошові кошти в сумі 17615,67 грн. Тією ж датою з особового рахунку відповідача списані грошові кошти в сумі 12272,16 грн.  в якості розрахунку за послуги, що надані позивачем 04.12.2006р.  (перелік документів ТехПд за №412) і на особовому рахунку відповідача залишилося 5344,80 грн. Такі обставини справи підтверджуються переліком  документів ТехПд за 04.12.2006р. №412 та витягом ТехПД  по  особовому  рахунку відповідача за грудень 2006р.

По-друге,  обставини справи свідчать, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) №234, 235, 236, 237, 238 від 04.12.2006р. підписані уповноваженим представником відповідача без жодних зауважень щодо надання залізницею послуг, а також щодо вартості наданих залізницею послуг.

По-третє, обставини справи свідчать, що станом на 12.12.2006р. та 13.12.2006р. відповідач фактично визнав наявність боргу перед залізницею, що підтверджується відповідними листами відповідача від 12.12.2006р., які підписані директором відповідача, та згідно з якими, відповідач дозволив залізниці в рахунок погашення свого боргу реалізувати вантаж, який надійшов на його адресу за залізничною накладною №46379830 у кількості 479000 кг (7 вагонів) та за залізничною накладною №43969947 у кількості 704000 кг (10 вагонів).

По-четверте, обставини справи свідчать, що 22.12.2006р. вантаж із щебенем, що надійшов на адресу відповідача реалізований позивачем та виручена від реалізації сума зарахована в рахунок погашення боргу відповідача.   

Посилання відповідача на те, що представник відповідача, який 04.12.2006р. підписав відомості плати за користування вагонами (контейнерами) з 01.12.2006р. був звільнений відповідачем, господарський суд до уваги не приймає, оскільки ці відомості плати підписані представником відповідача на підставі відповідної довіреності відповідача №1 від 01.01.2006р., згідно з якою, відповідач уповноважив Кальшуріна  Х.Х. на здійснення по станції Одеса-Заставна 1  перелічених в довіреності операцій, в т.ч. на підписання накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, пам'яток  про користування вагонами. При цьому строк дії цієї довіреності встановлений до 31.12.2006р., а доказів повідомлення позивача про скасування відповідачем цієї довіреності останній до суду не надав. Між тим, в силу вимог ч.2 ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Тобто, в даному випадку необхідним є вирішення питання щодо правових підстав підписання цих відомостей плати представником відповідача, який був звільнений самим відповідачем і вирішення цього питання стосується саме відповідача і його  представника та жодним чином не має відношення до позивача у справі.  

Посилання відповідача на відсутність відмітки ТехПд про стягнення платежів на накопичувальній картці також не приймаються до уваги господарським судом, оскільки, по-перше, відсутність такої відмітки пов'язана з тим, що грошові кошти в сумі  79983,96 грн., в т.ч.  ПДВ 13330,66 грн. не були списані ТехПД з відповідача у зв'язку з їх відсутністю на особовому рахунку відповідача, що підтверджується витягом ТехПД  по  особовому  рахунку відповідача за грудень 2006р., згідно з яким, на станом на 04.12.2006р. на особовому рахунку відповідача знаходилися грошові кошті в сумі 5344,80 грн. По-друге, після того, як 22.12.2006р. позивач реалізував вантаж, що надійшов на адресу відповідача, грошові кошти, що одержані від реалізації цього вантажу зараховані позивачем в рахунок погашення боргу позивача.  

Посилання відповідача на відсутність підпису відповідачу на накопичувальній картці також не спростовує наявність богу відповідача, оскільки у накопичувальні картки вносяться відомості про надані послуги, які зазначені у відомостях плати за користування вагонами (контейнерами), а відомості плати в свою чергу підписані уповноваженим представником відповідача без жодних зауважень   щодо надання залізницею послуг, а також щодо їх вартості.  

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі, із врахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог, згідно з якою, сума боргу відповідача становить 79983,96 грн.  

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Одеської залізниці задовольнити.  

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомультісервіс»(65481, Одеська область, м. Южний, вул. Хіміків,4, код ЄДРПОУ 32654861, р/р 26005238931 у ВАТ «Морський транспортний банк»м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26009000 в Одеській філії АБ «Експресбанк», МФО 328801, ЗКПО 26016872) основний борг в сумі 79983 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн. 96 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 796 (сімсот дев'яносто шість) грн. 10 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 107 (сто сім) грн. 38 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

        Рішення підписане 18 травня 2009 року.

Суддя                                                                                       Смелянець Г.Є.