Ухвала

від 10.04.2014 по справі 430/238/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 430/238/14-ц

Провадження № 22ц/782/1376/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Дронської І.О.

суддів: Карташова О.Ю., Маляренко І.Б.,

за участю секретаря Булгакової М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-0708» на ухвалу Станично-Луганського районного суду Луганської області від 06 березня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «АТП-0708», яким просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 24990 грн., судові витрати у розмірі 11353 грн. та послуги за правову допомогу, пов'язані з розглядом цього позову у розмірі 1500 грн.

Також, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «АТП-0708» на р/р 26008001320976 та р/р 26046290320976 в АТ «ОТП Банк» у м. Києві, МФО 300528, ЄДРПОУ 36006358.

Ухвалою Станично-Луганського районного суду м. Луганська від 06 березня 2014 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на грошові кошти ТОВ «АТП-0708», які знаходяться на р/р 26008001320976 та р/р 26046290320976 в АТ «ОТП Банк» у м. Києві, МФО 300528, ЄДРПОУ 36006358.

Не погодившись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1, діючий в інтересах ТОВ «АТП-0708» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про забезпечення позову та постановити нову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його заяви про забезпечення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду за доводами апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 та застосовуючи заходи забезпечення позову запропоновані позивачем, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, суддя першої інстанції обмежився описовою частиною та зазначенням закону, який регулює вирішення заяви про забезпечення позову. Однак, не зазначив мотивів, з яких суддя дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, що позбавляє можливості апеляційний суд перевірити законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.

Згідно ст.ст. 151, 152 ЦПК України суд за заявою осіб, що беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Перелік видів забезпечення позову визначений ст. 152 ЦПК України, однак він не є вичерпний.

Відповідно до роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд(суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Між тим, при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «АТП-0708», місцевий суд не врахував роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та не встановив, в чому існує реальна загроза чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення його позову.

Накладаючи арешт на грошові кошти на обидва розрахункові рахунки, суддя не звернув уваги на те, що позивач не надав доказів того, що вказані рахунки належать відповідачу, а також не перевірив надану позивачем інформацію і не з'ясував обсяг грошових коштів, які зберігаються на рахунках, на які накладено арешт, що позбавляє можливості з'ясувати співмірність обраних заходів наявній заборгованості.

Також згідно ч 4 ст. 152 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином.

Суд першої інстанції не врахував зазначених вимог закону, та, застосовуючи заходи забезпечення позову у спосіб накладення арешту на грошові кошти відповідача, не виключив можливості накладення арешту на грошові кошти, які складають заробітну плату працівників відповідача.

Крім того, роз'ясненнями п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" встановлено, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АТП-0708» здійснює господарську діяльність у сфері перевезення пасажирів на постійних приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, а саме: «Луганськ - Стаханов», «Біле - Луганськ», «Луганськ - Ал- чевськ», «Луганськ - Ізваріно», «Луганськ - Красний Луч - Антрацит», «Сватове - Луганськ», Луганськ - Зимогір'я - Хороше» і таке інше.

То ж суддею не було враховано, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду у оскаржуваній ухвалі щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача є необґрунтованими, не відповідають встановленим обставинам справи та спростовуються доводами апелянтів.

Відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати та у задоволенні заяви позивача про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «АТП-0708», відмовити.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п. 2 ч. 2 ст. 307,ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-0708», задовольнити.

Ухвалу Станично-Луганського районного суду Луганської області від 06 березня 2014 року скасувати і постановити нову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: