Постанова

від 14.04.2014 по справі 815/1240/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1240/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Залозецькому Є.О.

За участю сторін:

Представників позивача: Білалова А.Е.

Представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Саратське автотранспортне підприємство №15166» до управління Укртрансінспекції в Одеській області про визнання незаконною постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Саратське автотранспортне підприємство №15166» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції в Одеській області про визнання незаконною постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 031309 від 23.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірну постанову винесено на підставі акту № 079376 від 29.09.2013 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В акті посадовими особами відповідача зазначено про надання товариством з обмеженою відповідальністю «Саратське автотранспортне підприємство №15166» послуг з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Олександрівка-Одеса АВ «Привоз» 10.09.2013 року без оформлення щоденного листка праці та відпочинку водія. Управлінням Укртрансінспекції в Одеській області постановою від № 031309 23.10.2013 року на ТОВ «Саратське автотранспортне підприємство №15166» було накладено фінансові санкції, передбачені абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає зазначену постанову протиправною та зазначає, що згідно наказу Міністерства інфраструктури України №659 від 29.12.2011 року, яким внесено зміни до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.07.2010 року, з 01.07.2013 року індивідуальні контрольні книги водія скасовані, а тому в Управління Укртрансінспекції в Одеській області відсутні підстави для притягнення перевізника до відповідальності за відсутність щоденного реєстраційного листка праці та відпочинку водія за 10.09.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не з'явився, відповідач про дату, час та місце слухання справи був повідомлений відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 КАС України належним чином та своєчасно, а тому на підставі положень статті 128 КАС України судом було вирішено слухати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі доказами. Як вбачається із наданих до суду заперечень на адміністративний позов (а.с. 42), відповідач позовні вимоги не визнає та наполягає, що оскаржувана постанова Управління Укртрансінспекції в Одеській області № 031309 від 23.10.2013 року є законною та обґрунтованою, винесеною у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

ТОВ «Саратське автотранспортне підприємство №15166» зареєстровано 30.08.1996 року Саратською районною державною адміністрацією Одеської області, код ЄДРПОУ 03114997. Згідно довідки є Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України підприємство здійснює, зокрема, діяльність з перевезення пасажирів наземним транспортом міського та приміського сполучення (а.с. 12, 13).

24.01.2013 року Управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації було затверджено паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень міжміського маршруту № 214/215 «Олександрівка - Одеса АВ «Привоз», перевізник - ТОВ «Саратське автотранспортне підприємство №15166», який попередньо був погоджений органом Державтоінспекції 08.01.2013 року (а.с. 58-69).

29.09.2013 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції в Одеській області Талашовим О.І. та Сарчан О.С. було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів на автомобільному транспорті, а саме на транспортному засобі марки «БАЗ А 079.19», державний номерний знак НОМЕР_1, маршрут «Олександрівка - Одеса АВ «Привоз», що належить ТОВ «Саратське автотранспортне підприємство №15166», під керуванням водія ОСОБА_4

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 079376 від 29.09.2013 року (а.с. 43), в якому зафіксовано факт порушення режиму праці та відпочинку водія при під час надання ТОВ «Саратське автотранспортне підприємство №15166» послуг з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Олександрівка - Одеса АВ «Привоз», а саме відсутність щоденного листка праці та відпочинку водія за 10.09.2013 року, відповідальність за що передбачена абз. 8 п.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій ОСОБА_4 був ознайомлений із вказаним актом під підпис.

На підставі зазначеного акту перевірки Управлінням Укртрансінспекції в Одеській області винесено постанову № 031309 від 23.10.2013 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ «Саратське автотранспортне підприємство №15166» за порушення законодавства про автомобільний транспорт (відсутність щоденного листка праці та відпочинку водія за 10.09.2013 року) в розмірі 340,00 грн. (а.с. 23).

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.

Заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Саратське автотранспортне підприємство №15166» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон України № 2344-ІІІ).

Статтею 5 Закону України № 2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 11 ст. 6 зазначеного Закону України передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567).

Згідно п.п. 2, 3, 4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для регулярних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи: за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, згідно ст. 1 Закону України № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340 (далі Положення № 340).

Згідно п.п. 7.1, 7.2 Положення № 340 державний контроль за дотриманням режимів праці та відпочинку водіїв здійснюється посадовими особами урядового органу державного управляння з питань контролю на автомобільному транспорті. Головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 6.1 Положення № 340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Зазначений пункт Положення в частині перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км, набирає чинності з 01.06.2013 року (п. 4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06. 2010 року № 340).

Відповідно до п. 6.3 Положення № 340 до набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує транспортним засобом, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 року №385, відповідно до п.1.4 якої контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Пунктом 2.7 Інструкції №385 визначено, що за результатами перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографа оформляє у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою наведеною в додатку 1 цієї інструкції. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зобов'язаний мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), які виконують міжнародні автомобільні перевезення, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

З 20.12.2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів.

Відповідно п.п. 6.2, 6.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

Із системного аналізу вищевикладених норм законодавства витікає, що з 01.06.2013 року транспортний засіб повинен бути обладнаний працюючим тахографом, а у разі його відсутності водій в повинен мати при собі індивідуальну контрольну книжку водія за формою, визначеною додатком 3 до Положення № 340.

Як було встановлено контролюючим органом під час здійснення перевірки автотранспортного засобу ТОВ «Саратське автотранспортне підприємство №15166» та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, у транспортному засобі був відсутній діючий та повірений тахограф.

За таких обставин, водій повинен був вести індивідуальну контрольну книжку водія за формою, визначеною додатком 3 до Положення № 340. Така книжка є документом, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, та за відсутність якого передбачено відповідальність ч.1 абзацом 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Разом із тим, як було достовірно встановлено судом під час судового розгляду справи, співробітниками Управління Укртрансінспекції в Одеській області в ході проведення перевірки автотранспортного засобу позивача наявність чи відсутність індивідуальної книжки водія не встановлювалась. Ними було встановлено відсутність щоденного листка праці та відпочинку водія (за 10.09.2013 року), необхідність наявності якого для водіїв транспортних засобів як документу, на підставі якого здійснюються автомобільні пасажирські (вантажні) перевезення, законодавством про автомобільний транспорт не передбачено.

При цьому, як вбачається із оскаржуваної постанови Управління Укртрансінспекції в Одеській області № 031309 від 23.10.2013 року та матеріалів, на підставі яких її було прийнято відповідачем, за відсутність зазначеного листка праці та відпочинку водія до позивача були застосовані адміністративно-господарські санкції взагалі у відповідності до абзацу 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яким передбачено відповідальність перевізників за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів.

Разом з тим, виходячи із приписів розділів ІІІ-V Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, відповідач безпідставно ототожнив відсутність щоденних листків праці та відпочинку водія з порушенням перевізником режиму праці та відпочинку водія та застосував до позивача вид відповідальності за порушення, яке в ході рейдової перевірки від 29.09.2013 року фактично не встановлювалось, адже фактів допущення порушення перевізником режиму праці та відпочинку водія за 10.09.2013 року виявлено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність у Управління Укртрансінспекції в Одеській області правових підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що постанова Управління Укртрансінспекції в Одеській області № 031309 від 23.10.2013 року була прийнята відповідачем незаконно, тобто не у відповідності до вимог чинного законодавства та необґрунтовано, тобто без урахування фактичних обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги ТОВ «Саратське автотранспортне підприємство №15166» підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування зазначеного рішення суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Саратське автотранспортне підприємство № 15166» до управління Укртрансінспекції в Одеській області про визнання незаконною постанови - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансінспекції в Одеській області № 031309 від 23.10.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 14 квітня 2014 року.

Суддядпис/ Білостоцький О.В.