Постанова

від 17.03.2014 по справі 804/1574/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2014 р. Справа № 804/1574/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представників позивача представників відповідача Пітюренка Є.В. Нугаєвої В.В. Войтенко К.В. Кравченка А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдамацьке" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гайдамацьке» (далі - ТОВ «Гайдамацьке») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням письмових пояснень від 05.03.2014 року просить суд

В обґрунтування позову зазначено, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 29.02.2012 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства. Так, позивач стверджує, що отримані у період з березня 2011 року по лютий 2012 року товари, послуги, роботи використовувались ним як суб'єктом господарювання для власної сільськогосподарської діяльності, а, отже, податковий кредит за переліченими господарськими операціями у вказаний період підлягає віднесенню до скороченої декларації (спеціальний режим оподаткування діяльності в сфері сільського господарства) та не підлягає включенню до загальної декларації з податку на додану вартість, як помилково, на думку представника позивача, зазначив відповідач. У зв'язку з викладеним позивач просить визнати протиправним та скасувати прийняте на підставі таких хибних висновків податкове повідомлення - рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 403784 грн.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, відповідно до змісту яких просить суд відмовити в задоволенні заявленого позову. Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача посилається на те, що отримані у період з березня 2011 року по лютий 2012 року товари, послуги, роботи не використовувались ТОВ «Гайдамацьке» як суб'єктом господарювання для власної сільськогосподарської діяльності. Крім того, суму податку на додану вартість не перераховано на спеціальний рахунок, чим порушено вимоги п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит у період з березня 2011 року по лютий 2012 року по скороченій декларації (спеціальний режим оподаткування діяльності в сфері сільського господарства). Натомість представник відповідача стверджує, що відповідно ст.198 Податкового кодексу України підприємство позивача має право на віднесення сум податкового кредиту в розмірі 403784 грн. до складу податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та запереченнях на позов відповідно.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України на підставі направлень та відповідно наказу Дніпропетровської МДПІ від 30.03.2012 року №77 у зв'язку з листом ТОВ «Гайдамацьке» посадовими особами Дніпропетровської МДПІ проведена документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 29.02.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10.04.2012 року №36/225/30740883 (далі - акт перевірки).

Судом встановлено, що правомірність призначення та проведення перевірки сторонами не оспорюється.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесене податкове повідомлення - рішення форми «р» від 10.04.2012 року №0000032340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 403784 грн.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про завищення підприємством позивача податкового кредиту у період з березня 2011 року по лютий 2012 року по скороченій декларації (спеціальний режим оподаткування діяльності в сфері сільського господарства) у зв'язку з невикористання отриманих у цей період товарів, послуг та робіт для власної сільськогосподарської діяльності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних наказів, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового кодексу України №2755-VI, від 02.12.2010р. та іншими нормативно-правовими актами, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Загальний порядок віднесення сум податку до податкового кредиту передбачено статтею 198 Податкового кодексу України.

Оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства відповідно до статті 209 Податкового кодексу України може здійснюватися за спеціальним режимом.

Так, відповідно до п.209.1 до статті 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.6 до статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Нормами п.209.2 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.209.3 статті 209 Податкового кодексу України якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Для цілей статті 209 Податкового кодексу України пункт 209.15 статті 209 Податкового кодексу України містить визначення терміну «виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит», яких відносяться:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях;

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД) ;

зберігання сільськогосподарської продукції;

вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД) ;

знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;

роздiл м'яса для товарної кондиції.

Розв'язуючи спір, суд встановив, що позивача як суб'єкт господарювання відповідає вимогам п.209.6 статті 209 Податкового кодексу України та є сільськогосподарським підприємством, що не оспорюється й представниками відповідача в акті перевірки чи у судовому засіданні.

Судом також встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з березня 2011 року по лютий 2012 року підприємство позивача, зокрема, мало господарські відносини з такими контрагентами: ПП «Компанія «ХІМВЕСТА» (код ЄДРПОУ 36619001), ТОВ «Кримська СПМК «Теплицьтехмонтаж» (код ЄДРПОУ4784459), ТОВ «АНКЕЙ» (код ЄДРПОУ20303211), ТОВ «ДЕЛЬТАХІМТРЕЙД» (код ЄДРПОУ32058748), ТОВ «АГРОМЕТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ2609120), ТОВ «НВП «ЛУКРАТ» (код ЄДРПОУ34002524), ПП «ДНІПРОХІМ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ35902998), ФОП ЗАКРЕВСЬКИЙ (ІПН 3045421250).

У ході судового розгляду справи представниками відповідача не було надано доказів, які б свідчили про визнання судом недійсними (нікчемними) правочинів, вчинених позивачем з зазначеними контрагентами у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з зазначеними контрагентами у період з березня 2011 року по лютий 2012 року надано, а судом досліджено та долучено до матеріалів справи первинну та бухгалтерську документацію по зазначеним правовідносинам.

Жодних зауважень щодо правильності оформлення зазначених первинних документів у відповідача під час перевірки не виникло, в акті перевірки не зафіксовано, а в судовому засіданні не заявлено.

Під час судового розгляду справи судом також встановлено, що у період з березня 2011 року по лютий 2012 року підприємство позивача придбало у контрагентів ПП «Компанія «ХІМВЕСТА», ТОВ «ДЕЛЬТАХІМТРЕЙД», ТОВ «НВП «ЛУКРАТ», ПП «ДНІПРОХІМ-ІНВЕСТ» мінеральні добрива. Можливість використання таких добрив підтверджується довідками Держземагенства України, а безпосереднє використання за призначенням підтверджується відповідними звітами з внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вампування ґрунтів під урожай за 2011 та 2012 роки, копії яких долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи також вбачається, що 21.04.2011 року позивач уклав з ТОВ «Кримська СПМК «Теплицьтехмонтаж» договір підряду щодо будування ангару та договір підряду від 21.07.2011 року щодо виконання обладнання бетонного покриття підлоги ангару. Даний ангар побудований та знаходиться на балансі позивача, що підтверджується копіями відомостей основних засобів та актом приймання-передачі основних засобів від 25.08.2011 року, що наявні в матеріалах справи.

Матеріалами справи також підтверджується, що придбання позивачем у перевіряє мий період рулонної сталі у ТОВ «АГРОМЕТСЕРВІС». Відповідно до пояснень представника позивача зазначена рулонна сталь була використана на виконання будівельних робіт за договором від 21.04.2011 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Кримська СПМК «Теплицьтехмонтаж». Так, ТОВ «Гайдамацьке» надало дл я будівництва ангару підряднику сталь рулонну у кількості, що була передбачена перед початком будівництва, що відображено в акті приймання-передачі будівельних робіт за червень 2011 року, а саме: п/п6 - «лента оцинкованная 0,8х600мм» у кількості 21,55 тон. Дана рулонна сталь була списана з балансу підприємства позивача на будівництво ангару, що підтверджується накладною внутрішньо-господарського призначення від 25.06.2011 року №324 та актом списання від 25.06.2011 року №67, долучених до матеріалів справи.

Щодо придбання підприємством позивача у ТОВ «АНКЕЙ» корму для тварин (пшеничних висівок та соєвого шроту), то суд зазначає, що наявність у ТОВ «Гайдамацьке» тваринного господарства протягом 2011-2012 років підтверджується формою №24 (річна) за 2012 рік. Використання корму для годування худоби підтверджується накладними внутрішньо-господарського призначення №№2,4,5,8,12,15,17,18 за лютий-березень 2012 року.

Відповідно до пояснень представника позивача з приводу придбання запчастин для техніки у ФОП Закревського, такі запчастини придбавались з метою догляду та своєчасного технічного обслуговування сільськогосподарської техніки (машин і механізмів), що використовується сільськогосподарським підприємством для обробітку земель.

Таким чином, надані позивачем і досліджені судом первинні документи, документи бухгалтерського обліку, фінансової та статистичної звітності та інші документи не викликають сумнівів щодо реального отримання та використання у власній сільськогоподарській діяльності підприємством позивача товарів, робіт та послуг від ПП «Компанія «ХІМВЕСТА», ТОВ «Кримська СПМК «Теплицьтехмонтаж», ТОВ «АНКЕЙ», ТОВ «ДЕЛЬТАХІМТРЕЙД», ТОВ «АГРОМЕТСЕРВІС», ТОВ «НВП «ЛУКРАТ», ПП «ДНІПРОХІМ-ІНВЕСТ», ФОП ЗАКРЕВСЬКИЙ у період з березня 2011 року по лютий 2012 року, та повністю спростовують протилежний висновок контролюючого органу в акті перевірки.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що підприємство позивача правомірно скористалось своїм правом, передбаченим п.209.1 до статті 209 Податкового кодексу України, обрати спеціальний режим оподаткування, та правомірно віднесло суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду відповідно до п.209.3 статті 209 Податкового кодексу України за скороченою формою декларації з податку на додану вартість, передбаченою Наказом Міністерства фінансів від 25.11.2011 року №1492, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються належними та достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача до податкового органу про скасування податкового повідомлення-рішення.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдамацьке" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № №0000032340 від 10 квітня 2012 року, яке винесене Дніпропетровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдамацьке" (код ЄДРПОУ 30740883) про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за штрафними санкціями на суму 403 784 (чотириста три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдамацьке" (код ЄДРПОУ 30740883) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 березня 2014 року

Суддя Д.О. Власенко