Рішення

від 31.03.2014 по справі 905/463/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.2014 Справа № 905/463/14

за позовом Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ

Донецького міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, м. Донецьк

до Донецької міської ради, м. Донецьк

про визнання права власності.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача 1- Какоркіна З.М., довіреність №56/2012 від 19.01.2012;

від позивача 2- Нємов Ю.В., довіреність №11/7-3937/Кд від 01.10.2013;

від відповідача - не з'явився.

Міністерство внутрішніх справ України (далі - позивач 1) та Донецьке міське управління головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - позивач 2) звернулись до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради (далі - відповідач) про визнання права власності за державою в особі позивача 1 з правом оперативного управління за позивачем 2.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що позивач 2 є єдиним балансоутримувачем, відкрито і безперервно володіє спірним нерухомим майном більше десяти років, несе витрати з його обслуговування та утримання, у зв'язку із чим просять визнати право власності на вищезазначене нерухоме майно за набувальною давністю за позивачем 1 з правом оперативного управління за позивачем 2.

Відповідач у судове засідання не з'явився, у листі №01/15-1180 від 14.03.2014 зазначив, що він не має повноважень щодо оформлення чи реєстрації речових прав на об'єкти нерухомості та не приймав ніяких рішень і не вчиняв жодних дій, які могли б свідчити про невизнання, оспорювання чи спростування приналежності зазначеного нерухомого майна тій чи іншій особі, крім того, просить розглянути справу без участі представника відповідача.

Ухвалою господарського суду від 17.03.2014, за клопотанням позивача 2, строк розгляду справи був продовжений до 08.04.2014.

Суд, заслухавши представників позивачів, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно з п.1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №383/2011, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України виконує у межах повноважень функції з управління об'єктами державної власності, що належить до сфери його управління.

Відповідно до п.1 Положення позивача 2, затвердженого наказом ГУМВС України в Донецькій області від 16.10.2007 №1156, позивач 2 є органом Міністерства внутрішніх справ України і підпорядковується ГУМВС України в Донецькій області, утримується, реорганізується та ліквідується Міністерством внутрішніх справ України та у межах своєї компетенції здійснює повноваження і функції у сфері боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки (а.с.52-53).

На балансі позивача 2 більше ніж десять років перебуває нерухоме майно - адміністративна будівля, яка розташована за адресою: вул. Красноармійська, 18, Ворошиловський район м. Донецька та використовується як ізолятор тимчасового тримання.

16.10.1987 між підприємством «Донецькміськтепломережа» (далі - постачальник) та позивачем 2 був укладений договір №531/2 на відпуск теплової енергії, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався подавати теплоносій для об'єктів ІТТ УВС по вул. Красноармійська, 18 (а.с.25-26).

01.02.2000 між Державним комунальним підприємством «Донецькміськводоканал» (далі - водоканал) та позивачем 2 був укладений договір №204 на водопостачання та приймання господарсько-побутових стоків в 2000 році, відповідно до умов якого водоканал зобов'язався відпускати позивачу 2 питну воду та приймати від нього господарсько-побутові стоки, які поступають в каналізаційні мережі (а.с.23-24).

19.02.2002 між енергозберігаючою організацією орендного підприємства «Донецькміськтепломережа» (далі - постачальник) та позивачем 2 був укладений договір №531 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати позивачу 2 теплову енергію для приміщень Донецького міського управління міліції (а.с.27-28).

02.01.2008 між Донецькими електричними мережами Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» (далі - електропостачальна організація) та позивачем 2 був укладений договір №103 на користування електричною енергією, в редакції додаткової угоди №7 (а.с.18), відповідно до умов якого електропостачальна організація зобов'язується постачати позивачу 2 електричну енергію (а.с.19-22).

Відповідно до заявки №11/7-417 від 15.02.2006 на виділ земельної ділянки для розміщення об'єкту, позивач 2 просив надати в постійне користування земельну ділянку для розміщення ІТТ ДМУ УМВС України в Донецькій області за адресою: 83086, вул. Красноармійська, 18, Ворошиловський район м. Донецька, функціональне призначення якої адмінбудинок ІТТ ДМУ УМВС України в Донецькій області (а.с.31).

Згідно листів Донецької міської ради №01/13-1419 від 13.03.2006 та №01/13-5442 від 22.10.2007 позивачу 2 було дозволено підготовку матеріалів з розробки проекту землеустрою для відводу земельної ділянки під існуючі об'єкти: за адресою: 83086, вул. Красноармійська, 18, Ворошиловський район м. Донецька (а.с.29,32).

26.11.2012 між позивачем 2 та Приватним підприємством «Резерв» (далі - генпідрядник) був укладений договір генпідряду №21, відповідно до умов якого позивач 2 доручає, а генпідрядник зобов'язується виконати поточний ремонт крівлі будівлі конвойної роти позивача 2, яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Красноармійська, 18 (а.с.95-96).

Згідно висновку про технічний стан адміністративного будинку ІТТ ДМУ, розташованого за адресою: вул. Красноармійська, 18, Ворошиловський район м. Донецька, від 12.12.2012, виконаного інститутом «Донецький Промбундіпроект», технічний стан будівлі в цілому задовільний, допускається для подальшої експлуатації будівлі (а.с.50-51).

Нерухоме майно за адресою по вул. Красноармійська, 18, Ворошиловського району м. Донецька було в подальшому було проінвентаризовано та за даними Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» складається з: адміністративної будівлі, літ. Б-2, загальною площею 286,7 м.кв.; адміністративної будівлі, літ. Д-3, загальною площею 1 832,2 м.кв.; спеціального приймальника, літ. В-2, загальною площею 304,3 м.кв. Загальна площа нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Красноармійська, 18, Ворошиловський район м. Донецька складає 2 423,2 м.кв., про що свідчать технічні паспорти (а.с.36-49).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.03.2014, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо права власності, інших речових прав, іпотеки та обтяжень на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Красноармійська, 18, відсутні (а.с.87-88).

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України встановлює, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно із ч.4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю, зокрема, на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського кодексу України (далі - ГК України), держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 137 ГК України передбачено, що правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, зокрема, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган.

Враховуючи що позивачі добросовісно заволоділи чужим нерухомим майном, продовжують відкрито, безперервно володіти цим майном протягом більш ніж десять років, а також несуть витрати з його обслуговування та утримання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивачів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності на комплекс нерухомого майна - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Красноармійська, 18, за державою в особі Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684) з правом оперативного управління Донецьким міським управлінням головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08671426), а саме на: адміністративну будівлю, літ. Б-2, загальною площею 286,7 м.кв.; адміністративну будівлю, літ. Д-3, загальною площею 1 832,2 м.кв.; спеціальний приймальник, літ. В-2, загальною площею 304,3 м.кв.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 07 квітня 2014 року.

Суддя О.В. Говорун