Рішення

від 09.04.2014 по справі 910/4035/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/4035/14 09.04.14

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК ГРУП», м. Київ

Про стягнення 17 708,39 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 - пред. по довір.

Від відповідача не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 17 708,39 грн. заборгованості, пені, збитків від інфляції та трьох відсотків річних за Договором надання послуг з користування МТК № 15 від 17.03.2011р., посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2014р. порушено провадження у справі № 910/4035/14 та розгляд справи призначено на 09.04.2014р.

08.04.2014р. від представника позивача надійшли документи витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі.

Відповідач, який належним чином був повідомлений, в судове засідання не з'явився, представників в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду від 14.03.2014р. не виконав, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87, Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До матеріалів справи долучені рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, що підтверджує факт отримання відповідачем 22.03.2014р., ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.03.2014р.

Місцезнаходження відповідача, куди направлено судову кореспонденцію, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні 09.04.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2011р. між сторонами було укладено Договір № 15 надання послуг з користування МТК, відповідно до умов якого, позивач, як виконавець, зобов'язується надати відповідачу, як замовнику, комплекс послуг з користування мобільними туалетними кабінками (МТК), а замовник зобов'язується прийняти та вчасно оплатити надані виконавцем послуги.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, яка діяла на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_1, виданого Дніпровською РДА у м. Києві 22.07.2009р., та від відповідача - Директором ОСОБА_3, який діяв на підставі Статуту, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.3 Договору замовник протягом трьох банківських днів з дня закінчення обумовленого терміну надання послуг, підписує Акт наданих послуг, що є підставою для остаточних розрахунків та повертає один екземпляр підписаного Акту виконавцю.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що якщо протягом строку, передбаченого п. 4.3 Договору, замовник не зробив письмових зауважень щодо повноти та наданих послуг, то вони вважаються прийнятими, а Акт виконаних послуг вважається підписаний замовником, що є підставою для остаточних розрахунків.

На виконання умов Договору позивачем були надані послуги в період з січня 2012 року по жовтень 2013 року, з користування МТК, на загальну суму 17 351,02 грн., що підтверджується Актами надання послуг (с. 13-32 Том І справи), які належним чином засвідчені, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою позивача без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Відповідач, порушуючи умови Договору, за надані позивачем послуги розрахувався лише частково, а саме, у розмірі - 3 729,37 грн.

15.11.2013р. сторонами було проведено звірку та оформлено Акт звірки взаємних розрахунків, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печаткою позивача без зауважень. Відповідно до вказаного акту відповідач підтвердив розмір заборгованості за отримані послуги - 13 621,65 грн.

08.01.2014р. позивач направляв на адресу відповідача претензію з вимогою щодо сплати суми основного боргу. Факт направлення претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (отримана відповідачем 10.01.2014р.) та фіскальним чеком № 6901.

Відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти позивачу не сплатив та в подальшому не вжив залежних від нього заходів щодо виконання договірних зобов'язань.

В матеріалах справи відсутні будь-які заперечення (зауваження) відповідача щодо неналежного виконання позивачем умов Договору.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані позивачем послуги становить - 13 621,65 грн.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом заходів відповідальності. Позивач, відповідно до п. 6.3 Договору, нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 1 623,78 грн.

В пункті 6.3 Договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування замовником плати за надані послуги, останній сплачує виконавцю за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми загальної вартості послуг за один місяць.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд здійснив свій розрахунок пені, оскільки сума пені, що була нарахована позивачем є завищеною, а також, невірно встановлений період нарахування. Відповідно до розрахунку позовних вимог, наданих позивачем, останній розраховував пеню з квітня місяця 2013 року., на суму коштів нараховану в період з січня 2012 року по жовтень 2013 року. Суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, а саме, щодо періоду розрахунку наданому позивачем, в зв'язку з чим суд розраховує пеню з квітня 2013 року в межах шести місяців, як це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, розмір пені складає - 240,60 грн. Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, але за уточненим розрахунком, а саме у розмірі - 240,60 грн.

Також, на суму боргу позивач нараховує три відсотка річних у розмірі - 488,36 грн. та інфляційні втрати у розмірі - 147,66 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язанні з розглядом справи, зокрема, сплати судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК ГРУП» (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 6, кв. 7, код ЄДРПОУ 36590517) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість в розмірі - 13 621 (тринадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 65, пеню у розмірі - 240 (двісті сорок) грн. 60 коп., три відсотки річних у розмірі - 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 36 коп., інфляційні втрати у розмірі - 147 (сто сорок сім) грн. 66 коп. та 1 640 (одна тисяча шістсот сорок) грн. 90 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Суддя І.Д. Курдельчук

Повне рішення складено 14 квітня 2014 року.