Рішення

від 09.04.2014 по справі 910/2603/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2603/14 09.04.14

За позовомПрокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю «Кім і К» пропримусове повернення земельної ділянки Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився від прокуратури:Грицаєнко Р.Л.

Обставини справи:

Прокурор Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кім і К» (надалі - «Товариство») про примусове повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстави для користування земельною ділянкою площею 0,9002 га, кадастровий номер 8000000000:90:167:0015, що знаходиться за адресою: вул. Вірменська, 6-А у Дарницькому районі м. Києва у відповідача відсутні у зв'язку із припиненням дії договору оренди земельної ділянки від 19.12.2006 р., за яким було передано в користування таку земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2014 р. розгляд справи відкладено до 09.04.2014 р. у зв'язку із неявкою представників позивача та неподанням ними витребуваних доказів.

В судове засідання прокурор з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №29178457, отриманим представником відповідача 24.03.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02096, м. Київ, вул. Привокзальна, 10, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18055335 від 30.01.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання учасники судового процесу були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 31.10.2006 р. №236/293 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «КІМ і К» земельної ділянки для будівництва комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення на вул. Вірменській, 6-а у Дарницькому районі м. Києва» передано Товариству, за умови виконання п. 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,9002 га для будівництва комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення на вул. Вірменській, 6-а у Дарницькому районі м. Києва.

19.12.2006 р. на виконання зазначеного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством укладено договір оренди земельної ділянки. Вказаний договір зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.12.2006 р. за №63-6-00390 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 31.10.2006 р. №236/293 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Вірменська, 6-а у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 0,9002 га; цільове призначення - для будівництва комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення; кадастровий номер - 8000000000:90:167:0015.

Строк дії Договору визначений пунктом 3.1 та становить 5 років.

Пунктом 11.4 Договору встановлено, що він може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених в п. 8.4, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 11.8 Договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.

Спір у справі виник у зв'язку неповерненням відповідачем орендованої земельної ділянки після припинення дії Договору.

Договір є договором оренди земельної ділянки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Земельного кодексу, Глави 58 Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі земельної ділянки в оренду, користування нею відповідачем та сплата ним орендних платежів.

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з п. 11.5 Договору він може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.

Пунктом 12.2 Договору передбачено, що у разі невиконання орендарем умов цього договору та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

За змістом п. 11.4 Договору він може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених в п. 8.4, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою.

Із матеріалів справи вбачається що рішенням Київської міської ради №186/4998 від 28.10.2010 р. розірвано в односторонньому порядку договір оренди земельної ділянки від 26.12.2006 р. №63-6-00390, укладений між Київською міською радою та Товариством, у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати; визнано таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 31.10.2006 р. №236/293 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «КІМ і К» земельної ділянки для будівництва комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення на вул. Вірменській, 6-а у Дарницькому районі м. Києва».

Таким чином, вказаним рішенням №186/4998 від 28.10.2010 р. позивачем було реалізовано право на одностороннє розірвання Договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання зі своєчасного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 11.6 Договору визначено, що розірвання цього договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

За таких обставин, на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України та п.п. 11.4, 11.5, 11.6 та 12.2 Договору такий договір вважається розірваним з моменту прийняття відповідачем рішення №186/4998 від 28.10.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно з п. 11.8 Договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.

Відповідач належних та допустимих доказів повернення орендованої за Договором земельної ділянки суду не надав.

Більш того, згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А105/021 від 20.03.2013 р. Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві було встановлено, що станом на 20.03.2013 р. земельна ділянка за адресою: вул. Вірменська, 6-А у Дарницькому районі м. Києва площею 0,90 га використовується Товариством для розміщення стоянки автомобілів, а також під розміщення спеціального майданчику зі стоянкою ДАІ для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказів на підтвердження правомірності користування спірною земельною ділянкою матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про повернення орендованої за Договором земельної ділянки є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Враховуючи викладене, прокурор Дарницького району міста Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Київської міської ради.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Кім і К» (02096, м. Київ, вул. Привокзальна, 10; ідентифікаційний код 23392847) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 0,9002 га, нормативно-грошовою оцінкою 21 703 769,27 грн., кадастровий номер 8000000000:90:167:0015, яка розташована за адресою: вул. Вірменська, 6-А у Дарницькому районі м. Києва. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кім і К» (02096, м. Київ, вул. Привокзальна, 10; ідентифікаційний код 23392847) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.04.2014 р.

Суддя В.П. Босий