Постанова

від 10.04.2014 по справі 923/60/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р.Справа № 923/60/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Ліпчанської Н.В.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження № 216 від 03.03.2014 року)

представники сторін в судове засідання від 10.04.2014 року не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Херсонської області від 11.02.2014 року

по справі № 923/60/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер»

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 20 200,00 грн.

В судовому засіданні 10 квітня 2014 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер» (позивач, ТОВ «Партнер») звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення боргу в сумі 20 200,00 грн., що утворився за договором купівлі-продажу від 28.11.2013 року, укладеним між ТОВ «Партнер» та ФОП ОСОБА_1

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. ст. 509, 530, 610, 612, 629 ЦК України та умовами укладеного договору купівлі-продажу від 28.11.2013 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.02.2014 року по справі № 923/60/14 (суддя Клепай З.В.) позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Партнер" заборгованість у сумі 20200,00 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн. Повернуто ТОВ "Партнер" з державного бюджету 63,50 грн. судового збору як надмірно сплаченого по квитанції 12951.2.3 від 24.01.2014р. через ПАТ "Приватбанк" м. Херсон.

Рішення суду умотивовано доведеністю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду від 11.02.2014 року, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального права - Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 203, 215, 691 Цивільного кодексу України та норм процесуального права - ст. ст. 4-3, 4-7, 32-33, 47, 82, 84 ГПК України. Скаржник зазначає, що рішення суду не містить жодного доказу, при дослідженні якого суд дійшов висновку про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 сплатити позивачу 20200,00 грн., а також наполягає, що договір купівлі-продажу від 28.11.2013 року є нікчемним, оскільки укладався ФОП ОСОБА_1 під впливом помилки щодо визначення ціни та предмету договору, а також є недійсним.

З вищевикладених підстав ФОП ОСОБА_1 просить рішення господарського суду Херсонської області від 11.02.2014 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Партнер" з доводами апеляційної скарги не погоджується, а оскаржуване рішення суду вважає законним та обґрунтованим. Одночасно товариством заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

ФОП ОСОБА_1 через канцелярію суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 28.11.2013 року між ТОВ "Партнер" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець продав, а покупець купив нерухоме майно - частину гаражу літ. Н, за певну грошову суму, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 238,3 кв. м. (далі - об'єкт нерухомого майна).

Об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці загальною площею 0,2244 га, кадастровий номер 6510165800:01:001:0023.

Відповідно до умов договору передача об'єкту нерухомого майна покупцю здійснюється продавцем протягом 2-х календарних днів з дня підписання договору та його нотаріального посвідчення, шляхом підписання двостороннього акту приймання-передачі.

Згідно п. 6 договору купівлі-продажу від 28.11.2013 року за домовленістю сторін продаж вказаного об'єкту нерухомого майна вчиняється за 1100000,00 грн., які будуть перераховані продавцю на розрахунковий рахунок, відкритий на його ім'я, протягом тридцяти календарних днів.

Відповідно до п. 12 договору передача об'єкту нерухомого майна покупцю здійснюється продавцем протягом двох календарних днів з дня підписання договору та його нотаріального посвідчення, шляхом підписання двостороннього акту приймання-передачі.

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі згідно з договором від 28.11.2013 року вбачається, що 29.11.2013 року продавець передав, а покупець прийняв об'єкт нерухомого майна, який є предметом договору № 7496 від 28.11.2013 року. Акт складено без заперечень та зауважень сторін.

Згідно з платіжними дорученнями № 1019, 1021 від 02.12.2013 року, № 1027 від 11.12.2013 року, № 1 від 13.12.2013 року відповідач сплатив за договором купівлі-продажу від 28.11.2013 року 1079 800,00 грн., залишок вартості об'єкту нерухомого майна в розмірі 20200,00 грн. відповідачем не сплачено.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (655 ЦК України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як вже вказувалось вище, 29.11.2013 року ТОВ «Партнер» передало, а ФОП ОСОБА_1 прийняв об'єкт нерухомого майна, який є предметом договору купівлі-продажу від 28.11.2013 року, що свідчить про виконання позивачем свого зобов'язання, встановленого пунктом 12 вказаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів відмічає, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем у повному обсязі свого зобов'язання щодо оплати вартості об'єкту нерухомого майна у встановлений пунктом 6 договору строк, відтак, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

З викладених підстав, колегія суддів вважає цілком законним висновок суду першої інстанції щодо доведеності заявлених позовних вимог.

Доводи ФОП ОСОБА_1 стосовно того, що ціна відчуженого об'єкту нерухомості не відповідає рівню звичайних цін та є економічно необґрунтованою, а тому договір є недійсним, протирічать положенням ст. 627 ЦК України щодо свободи договору, крім того, відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Щодо доводу ФОП ОСОБА_1 про укладення договору купівлі-продажу від 28.11.2013 року всупереч Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то колегія суддів зауважує, що вказаний Закон остаточно втратив чинність з 01.01.2013 року (згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-ІV), і на дату вчинення договору купівлі-продажу - 28.11.2013 року вже не був чинним.

Доводи скаржника про нікчемність договору купівлі-продажу з підстави вчинення правочину під впливом помилки колегія суддів оцінює як хибні, оскільки стаття 229 ЦК України чітко регламентує обставини вчинення правочину під впливом помилки, які не мають місце при укладенні договору купівлі-продажу від 28.11.2013 року.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 11.02.2014 року по справі № 923/60/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 14.04.2014 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: Н.В. Ліпчанська