Постанова

від 19.03.2014 по справі 910/8909/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2014 р. Справа№ 910/8909/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 19.03.2014 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року

у справі №910/8909/13 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до житлово-будівельного кооперативу «Ромашка-1»

про стягнення 253 526,06 грн. заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі №910/8909/13 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ЖБК «Ромашка-1» на користь ПАТ «Київенерго» 3 391,33 грн. 3% річних. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі №910/8909/13 в частині відмови та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року у справі №910/8909/13 апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 19.02.2014 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скаргу задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.03.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.06.1999 року між АЕК «Київенерго» (правонаступником якого є ПАТ «Київенерго», далі - енергопостачальна організація) та ЖБК «Ромашка-1» (далі - абонент, споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560905 (далі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2.1. та п. 2.3.1. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно додатку 1 до договору, яку споживач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі.

Згідно звернення-доручення до договору облік споживання теплової енергії протягом розрахункового періоду (місяця) здійснюється по приладам обліку.

Пунктом 9. додатку №2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ - 2 за адресою: вул. Драгоманова, буд. №2, оформлену енергопостачальною організацією платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактичного сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник енергопостачальній організації протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10. вказаного додатку споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок енергопостачальної організації згідно з його розрахунком.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як слідує із матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки щодо постачання теплової енергії у вигляді гарячої води відповідачу відповідно до умов договору, що підтверджується обліковими картками (а.с. 34-37) та відомостями обліку споживання теплової енергії (а.с. 39-51).

З огляду на викладене, позивач стверджує, що відповідачем взяті на себе зобов'язання щодо сплати коштів за використану теплову енергію у гарячій воді в повному обсязі не виконано та відповідно до довідки про надходження коштів борг, станом на квітень 2013 року, становить 239 084,31 грн.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи містять акти звірки взаєморозрахунків від 31.07.2013 року (підписаний обома сторонами без зауважень) відповідно до якого заборгованість відповідача становить 57 361,24 грн. та від 30.09.2013 року (підписаний позивачем) відповідно до якого заборгованість відповідача становить 41 230,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, як слідує із матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2007 року у справі №27/354, яке набрало законної сили, між тими ж сторонами, встановлено, що у ЖБК «Ромашка-1» існує переплата на користь ПАТ «Київенерго» в розмірі 78 019,88 грн., яка позивачем не врахована при формуванні розрахунку суми позову в даній справі (№910/8909/13).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В силу ч. 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Преюдиціальність є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову.

Отже, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2007 року у справі №27/354 підтверджується переплата відповідача на користь позивача у розмірі 78 019,88 грн., яка перевищує розмір заборгованості у даній справі (№910/8909/13), то відповідно у ЖБК «Ромашка-1» відсутня заборгованість.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті вартості використаної теплової енергії у гарячій воді у розмірі 239 084,31 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати використаної теплової енергії та умови договору, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 3 391,33 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок 3% річних, здійснений місцевим господарським судом, та встановлено його арифметичну правильність.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі №910/8909/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі №910/8909/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі №910/8909/13 залишити без змін.

3. Справу №910/8909/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич