Постанова

від 03.06.2009 по справі 7/532-пн-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/532-пн-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.06.09                                                                                               Справа №7/532-пн-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі          Лолі Н.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились;

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційне подання першого заступника прокурора Херсонської області

на рішення господарського суду Херсонської області 20.01.2009 р. по справі № 7/532-ПН-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-Авто» (м. Херсон)

до відповідача Херсонської міської ради (м. Херсон)

про визнання права власності

за участю прокурора.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Таврія-авто» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Херсонської міської ради про визнання права власності на нежилі приміщення: літ. «Л» (склад-магазин з площею основи 108,4 кв. м), літ. «К» (сторожка загальною площею 7,9 кв. м), частина літ. «Б» (частина приміщення ІІ площею 27,0 кв. м), самочинне переобладнання літ. «В» з сараю в приміщення складу, які розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 53. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 328, ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.01.2009 р. (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено, визнано за ТОВ «Таврія-Авто» право власності на нежитлові приміщення складу-магазину літ. «Л» площею 108,4 кв. м, сторожки літ. «К» загальною площею 7,9 кв. м та приміщення складу літ. «В» за адресою м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 53.

Рішення суду вмотивоване приписами ст.ст. 328, 331, 392 ЦК України та обґрунтовано тим, що добудовані позивачем приміщення не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, їх будівництво є завершеним, позивачем вжито заходів з технічної інвентаризації та паспортизації об'єкту нерухомості, виготовлення технічної документації на нього.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, з апеляційним поданням до Запорізького апеляційного господарського суду звернувся перший заступник прокурора Херсонської області.

З підстав, викладених в апеляційному поданні, прокурор вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню. Прокурор вказує, що судом в порушення ст. 376 ЦК України не досліджено та не встановлено, чи надавалась позивачу у встановленому порядку земельна ділянка, на якій було здійснене самочинне будівництво, не з'ясовано, хто є власником (користувачем) цієї земельної ділянки та чи не заперечує він проти визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво на цій земельній ділянці. Не встановлено судом факту прийняття спірного майна до експлуатації в установленому законодавством порядку й наявності в позивача затвердженого проекту будівництва та підстав звернення його з позовом до суду.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.03.2009 р. апеляційне подання прокурора прийнято до провадження, слухання справи призначено на 22.04.2009 р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 774 від 22.04.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: суддів Антоніка С.Г. (головуючого), Шевченко Т.М. (доповідача), Коробки Н.Д.

Прокурор в судовому засіданні 22.04.2009 р. підтримав доводи апеляційного подання.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 22.04.2009 р. не з'явились.

Розгляд справи було відкладено до 03.06.2009 р. для витребування додаткових доказів.

29.05.2009 р. прокурор надав через канцелярію суду витребувані судом документи.

В судове засідання 03.06.2009 р. представники сторін та прокурор не з'явились, про час, місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

У зв'язку із поверненням кореспонденції, яка направлялась на адресу позивача, колегія суддів зауважує наступне.

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, <…> брати участь в господарських засіданнях <…> Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» (пункт 23), від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» (пункт 19).

В п. 4 інформаційного листа від 02.06.2006 N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» викладено правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Так, за наявними у справі реквізитами, зазначеними самим позивачем та згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки ЄДРПОУ, апеляційним господарським судом було повідомлено (направлено рекомендованою кореспонденцією відповідні ухвали від 20.03.2009 р. та 22.04.2009 р.) позивача ТОВ «Таврія-Авто» про призначення судового засідання по розгляду справи за апеляційним поданням прокурора на 22.04.2009 р. та про відкладення розгляду справи до 03.06.2009 р. Вказана кореспонденція повернулась до суду із відміткою пошти про причину повернення «За закінченням терміну зберігання».

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, нез'явлення його до поштового відділення для отримання кореспонденції не свідчить про неповідомлення його належним чином про дату та час судового засідання, тому за наявними у справі матеріалами справа може бути розглянута за його відсутністю.

По закінченні судового засідання 03.06.2009 р. колегією суддів було прийнято постанову.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами,  наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційного подання, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні 22.04.2009 р. прокурора, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційне подання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2001 р. за договором купівлі-продажу (серія ХТБ № 590 «а») ТОВ «Таврія-авто» (позивач) придбав у ТОВ «Слов'яни» у власність цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 53 (а.с.23).

Право власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості зареєстровано Херсонським ДБТІ 18.03.2002 р. за реєстровим номером 500 (а.с.24).

У 2008 р. позивач звернувся до господарського суду про визнання за ним права власності на добудовані нежитлові приміщення, які визначені Херсонським ДБТІ на схематичному плані як самовільне будівництво складу-магазину, літ. «Л» (склад-магазин площею 108,4 кв. м), літ. «К» (сторожка площею 7,9 кв. м), літ. «Б» (частина приміщення ІІ площею 27,0 кв. м) самочинне переобладнання в приміщення складу літ. «В», які розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 53.

Господарським судом визнано за ТОВ «Таврія-Авто» право власності на нежитлові приміщення складу-магазину літ. «Л» площею 108,4 кв. м, сторожки літ. «К» загальною площею 7,9 кв. м та приміщення складу літ. «В» за адресою м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 53, з посиланням на ст.ст. 328, 331, 392 ЦК України, а також те, що добудовані позивачем приміщення не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, їх будівництво є завершеним, позивачем вжито заходів з технічної інвентаризації та паспортизації об'єкту нерухомості, виготовлення технічної документації на нього.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені без урахування вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Главою 24 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави набуття права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Водночас, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в ст. 376 ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки врегульовує відносини, що виникають у випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 цієї статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За нормою названої статті для здійснення будівництва особа зобов'язана набути у встановленому порядку право власності на землю чи право користування земельною ділянкою. Слід також зауважити, що будівництво вважається правомірним, якщо особа одержала у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозволи на забудову об'єкта містобудування та виконання будівельних робіт відповідно до ст.ст. 24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій».

В матеріалах справи відсутні дані про надання позивачу в установленому законом порядку в користування земельної ділянки, на якій розташовані спірні будівлі, отримання ним відповідного дозволу на забудову.

Таким чином, спірні споруди були збудовані позивачем на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети без належного дозволу, тобто є самочинним будівництвом.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

В листі від 21.05.2009 р. № 8-4471-9/15 Херсонська міська рада повідомляє, що рішенням міської ради від 28.04.2009 р. № 1160 Товариству з обмеженою відповідальністю «Таврія-Авто» відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, площею 0,0878 га по вул. Некрасова, 53 під цілісний майновий комплекс, у зв'язку із самовільною забудовою земельної ділянки. Зазначена земельна ділянка належить до земель міської ради та будь-яких рішень щодо її відведення міською радою не приймалось.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для визнання за позивачем права власності на приміщеннями, з заявлених позивачем обґрунтувань, відсутні.

Втім, задовольняючи позов на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК України, суд першої інстанції не звернув увагу, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Господарський суд необґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення ст. 331 ЦК України, яка визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва. Крім того, господарським судом необґрунтовано застосовано ст. 392 ЦК України, яка застосовується при зверненні до суду безпосередньо власника майна, якщо його право власності оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, вирішуючи вказаний господарський спір, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, обґрунтувавши свої висновки правовими нормами, що не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а відтак, оспорюваній прокурором судовий акт підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача по справі, в тому числі за апеляційний розгляд справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне подання першого заступника прокурора Херсонської області на рішення господарського суду Херсонської області 20.01.2009 р. по справі № 7/532-ПН-08 задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області 20.01.2009 р. по справі № 7/532-ПН-08 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-Авто» (м. Херсон) на користь державного бюджету України 42 грн. 50 коп. державного мита за апеляційний розгляд справи. Видати наказ.

Видачу відповідного наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.