Рішення

від 22.05.2009 по справі 22/53-09-1502

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/53-09-1502

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" травня 2009 р.Справа  № 22/53-09-1502

За позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МОЛОДІЖНИЙ";

до відповідача: Приватного підприємства "МОНОЛІТ ЕКСПОСЕРВІС";  

про стягнення 14319,66 грн.;

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Вольська Н.І. - голова ОСББ "Молодіжний" та Сніткін В.І. - представник за довіреністю № 20/2-1 від 01.01.2009р.;

Від відповідача: - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МОЛОДІЖНИЙ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "МОНОЛІТ ЕКСПОСЕРВІС" про стягнення 14319,66 грн.

          Представник позивача в судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав вкладених у позовній заяві.

          У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову в порядку ст. 66 ГПК України, у відповідності до якого останній просив суд накласти арешт на кошти та майно відповідача на суму 14319,66 гривень.

          Розглянувши зазначене клопотання суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

          Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

          Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

          Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

          Представник відповідача відзив на позов надав, в попередньому засіданні проти позову заперечував,  з підстав викладених у відзиві. Надав клопотання про залучення Пінчук Ірини Олексіївни до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у зв'язку з тим, що 01 жовтня 2007 року між Приватним підприємством "МОНОЛІТ ЕКСПОСЕРВІС" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "МОЛОДІЖНИЙ" укладено договір №20/20-1, відповідно до якого позивач приймає на себе зобов'язання по здійсненню комплексу послуг з диспетчерського обслуговування ліфтового обладнання житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Старицького, 20/1. З боку Приватного підприємства "МОНОЛІТ ЕКСПОСЕРВІС" договір підписала директор Пінчук І.О. Статут Приватного підприємства "МОНОЛІТ ЕКСПОСЕРВІС" передбачає, що директор має право без попереднього погодження із Засновником укладати договори з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищую статутний капітал підприємства, що станом на 01.10.2007 року складав 500 грн. (ст.ст. 2,4 і 3.2 Статуту). Сума договору складає 28 639,32 грн., укладання договору відбулося без попереднього погодження із Засновником, тобто директор Пінчук І.О. не мала необхідного обсягу дієздатності на вчинення цього правочину. У випадку задоволення позову Приватне підприємство "МОНОЛІТ ЕКСПОСЕРВІС" буде змушене звернутися до Пінчук І.О. із регресним позовом, тобто рішення суду вплине на її права та обов'язки стосовно однієї із сторін.

          Розглянувши клопотання відповідача, суд відхиляє його, оскільки треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. З клопотання відповідача не вбачається, що рішення суду у цій справі може вплинути на права або обов'язки Пінчук І.О.

          В судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.05.2009р. до 22.05.2009р. в порядку ст.. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому суд виходив з наступного:

01 жовтня 2007 року між позивачем Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "МОЛОДІЖНИЙ" та відповідачем Приватним підприємством "МОНОЛІТ ЕКСПОСЕРВІС" було укладено договір №20/20-1, відповідно до умов якого замовник –відповідач доручає, а виконавець - позивач приймає на себе зобов'язання по здійсненню комплексу послуг з диспетчерського обслуговування ліфтового обладнання (управління та контроль) житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Старицького, 20/1.

Відповідно до п. 3.1. 3.2. договору, плата за надані виконавцем послуги складає 2386,61 грн. у місяць. Оплата здійснюється до 10 числа місяця наступного оплачуваному.

В період з 01 жовтня 2007р. по 01 вересня 2008р. позивач надав відповідачу послуги по диспетчерському обслуговуванню на суму 26252,71 грн. відповідач частково здійснив оплату заборгованості перед позивачем у розмірі 7159,83 грн., таким чином заборгованість відповідача перед позивачам складає 14319,66 грн., про що свідчить акт звірки який підписаний сторонами.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що з боку Приватного підприємства "МОНОЛІТ ЕКСПОСЕРВІС" договір підписала директор Пінчук І.О. Статут Приватного підприємства "МОНОЛІТ ЕКСПОСЕРВІС" передбачає, що директор має право без попереднього погодження із засновником укладати договори з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищую статутний капітал підприємства, що станом на 01.10.2007 року складав 500 грн. (ст.ст. 2.4 і 3.2 Статуту). Сума договору складає 28 639,32 грн., укладання договору відбулося без попереднього погодження із засновником, тобто директор Пінчук І.О. не мала необхідного обсягу дієздатності на вчинення цього правочину. Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно з ч. 1 ст. 215 ГПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Отже, договір №20/20-1, укладений 01 жовтня 2007 року між Приватним підприємством "МОНОЛІТ ЕКСПОСЕРВІС" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "МОЛОДІЖНИЙ" слід визнати недійсним, а у задоволені позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МОЛОДІЖНИЙ" до Приватного підприємства "МОНОЛІТ ЕКСПОСЕРВІС" про стягнення 14 319,66 грн. відмовити.

Як вбачається з матеріалі справи, дійсно договір було підписано Пінчук І.О., але акт звірки було підписано директором Черновою Н.В., тобто борг який заявляє позивач визнано відповідачем.

Крім того, в обґрунтування свого відзиву відповідач не довів суду на підставі належних та допустимих доказів в порушення приписів ст.33 ГПК України, право директора без попереднього погодження із засновником укладати договори з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищую статутний капітал підприємства, що станом на 01.10.2007 року складав 500 грн. та те, що укладання договору відбулося без попереднього погодження із засновником, тобто директор Пінчук І.О. не мала необхідного обсягу дієздатності на вчинення цього правочину.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.  

У відповідності зі ст.204 ЦК України, договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

При вказаних обставинах суд вважає що вимоги позивача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МОЛОДІЖНИЙ" документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "МОНОЛІТ ЕКСПОСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 33890036, 65014 м. Одеса, Лидерсовский бульвар 19/21) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МОЛОДІЖНИЙ" (код ЄДРПОУ 35302908, 65036, Україна, м. Одеса, вул. Старицького, 20/2) заборгованість по договору № 20/2-1 від 01.10.2007 року у сумі 14319,66 /чотирнадцять тисяч триста дев'ятнадцять грн. 66 коп./, державне мито у розмірі 170/сто сімдесят грн./, витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118/сто вісімнадцять грн./

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя                                                                                       Торчинська Л.О.