Рішення

від 07.04.2014 по справі 916/418/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" квітня 2014 р.Справа № 916/418/14

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

До відповідача: Українсько-російської аграрно-промислової компанії "Південний альянс" (Товариство з обмеженою відповідальністю)

про стягнення 2411,7 грн.;

Суддя Погребна К.Ф.

У судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Брушньовська І.І. - довіреність;

Від відповідача: -не з'явився.

В судовому засіданні 07.04.2014р. приймали участь представникики:

Від позивача: Брушньовська І.І. - довіреність;

Від відповідача: -не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Українсько-російської аграрно-промислової компанії "Південний альянс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) про стягнення неустойки у розмірі 2411,7 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2014р. було порушено провадження у справі №916/418/14.

Враховуючи перебування судді Погребної К.Ф. на навчанні в Інституті підготовки професійних суддів України, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 22.02.2014р. справу № 916/418/14 було передано на розгляд судді Рога Н.В., яка своєю ухвалою від 24.02.2014р. прийняла її до провадження.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 03.03.2014 року, у зв'язку із поверненням судді Погребної К.Ф. з навчання, справу №916/418/14 передано на розгляд судді Погребній К.Ф., яка своєю ухвалою від 04.03.2014р. прийняла її до свого провадження із призначенням до розгляду в засідання суду .

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Українсько-російської аграрно-промислової компанії "Південний альянс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65107, м. Одеса, Приморський район, вул. Канатна, буд. 83.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 07.04.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

02.09.1999р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Українсько-російській аграрно-промисловой компаніїєй "Південний альянс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) (Орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №15/2, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування приміщення площею 19,9 кв.м, ІІ-го поверху , розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. Преображенська,52 з метою розміщення офісу. За умовами Договору, за орендоване приміщення Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату, що становила на перший місяць після підписання договору оренди 67,81 грн., Орендар зобов'язався вносити орендну плату щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця , з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Умовами договору передбачався строк його дії до 02.09.2001р.

На підставі додаткового погодження від 30.04.2001р. змінено розмір орендної плати до 256,60 грн., починаючи з 30.04.2001р.

Додатковим погодженням до договору від 15.11.2002р. строк дії договору продовжено до 01.01.2003р.

Згідно положення про Департамент комунальної власності, яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.11р. №384-УІ, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Позивач вказує, що під час дії договору оренди відповідач був недобросовісним орендарем, зокрема не виконував належним чином зобов'язання, в порушення ст. 526, 530, 629 ЦК України, через що в нього утворилася заборгованість з орендної плати.

Враховуючи порушення Орендарем прав Орендодавця, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернулось до суду з позовом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.12.2011р. по справі №8/17-4362-2011 позовні вимоги Департамента комунальної власності Одеської міської ради були задоволені частково. А саме: розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 15/2 від 02.09.1999р. укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Україно-російською аграрно-промисловою компанією ,,Південний альянс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю; виселено Україно-російську аграрно-промислову компанію ,,Південний альянс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю з нежитлового приміщення другого поверху загальною площею 19,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 52, зобов'язано Україно-російську аграрно-промислову компанію ,,Південний альянс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю повернути Департаменту комунальної власності Одеської міської ради вказане нежитлове приміщення та стягнуто з Україно-російської аграрно-промислової компанії ,,Південний альянс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 1627,31 грн. заборгованості з орендної плати, 182,53 грн. державного мита та 230,36 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Зазначене рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили відповідно до ст.. 85 ГПК України.

Позивач зазначає, що відповідач у добровільному порядку не передав нежитлового приміщення другого поверху загальною площею 19,9 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 52, у зв'язку з чим Українсько-російську аграрно-промислову компанію "Південний альянс" (ТОВ) було виселено в примусовому порядку (акт державного виконавця від 10.05.2012р.).

03.12.2013р. позивач звернувся на адресу Орендаря з претензією №01-13/9702, згідно якої запропонувало в строк до 25.12.2013р. оплатити неустойку у сумі 2411,70грн.

Не отримавши відповіді на надіслану претензію, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із відповідним позовом про стягнення з Українсько-російської аграрно-промислової компанії "Південний альянс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) неустойки у розмірі 2411,70грн грн. за період з 07.01.2012р. по 10.05.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради нараховано неустойку у розмірі 2411,70грн. за період з 07.01.2012р. по 10.05.2012р.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно із п.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором, у тому числі у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Із місту наведеного пункту ст. 231 ГК України вбачається, що розмір штрафних санкцій обчислюється не тільки у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф); у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня), як це передбачено ст. 549 ЦК України; а і у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У даному випадку штрафні санкції у вигляді неустойки відповідно із умовами договору оренди та ч.2 ст. 785 ЦК України встановлюються у кратному розмірі до розміру орендної плати.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановлена ч.2 ст. 785 ЦК України безумовно є штрафною санкцією, яка передбачена ст. 230 ГК України і вказаний висновок не суперечить висновку Вищого господарського суду України щодо неможливості застосування спеціальної позовної давності до цієї штрафної санкції, як самостійної майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин (Інформаційний лист ВГСУ від 29.05.12 р. №01-06/735/2012), оскільки такий висновок ВГС України ґрунтується на неможливості її отожнення із неустойкою, передбаченою п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

У даному ж випадку неустойка, передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України підпадає під визначення ст. 230 ГК України, як окремого виду штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

Сплата неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення не відповідає поняттям "постачання товарів" або "постачання послуг", з огляду на визначення цих понять Податковим кодексом України, за яким:

- постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 ПКУ);

- постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 ПКУ).

Згідно з п. 1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Таким чином, неустойка, передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України, не може розглядатись як компенсація вартості наданих послуг, яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість, а за своєю правовою природою є штрафною санкцією.

Аналогічної правової позиції з аналогічних спірних правовідношень щодо нарахування ПДВ на штрафні санкції, дотримується і Державна податкова адміністрація України в листі №15098/10/15-0217 від 28.04.11р. „Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість штрафних санкцій та пені", в листі від 25.07.2001р. №9049/7/16-1277 "Щодо обкладення податком на додану вартість отриманої неустойки"; а також Вищий господарський суд України (постанова від 14.03.13 р. по справі №5017/1355/2012).

Так, судом встановлений факт неповернення Українсько-російською аграрно-промисловою компанією "Південний альянс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) в належні строки нежитлового приміщення другого поверху загальною площею 19,9 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 52. Відповідач звільнив вищезазначене приміщення лише 10.05.2012р., що підтверджується актом державного виконавця від 10.05.2012р.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач безпідставно включив до складу неустойки суму податку на додану вартість у розмірі 448,24грн. (224,12грн. х 2), а тому з відповідача відповідно із ч.2 ст. 785 ЦК України підлягає стягненню неустойка у розмірі 1963,46грн.( 2411,70грн. - 448,24грн. = 1963,46грн.) за період з 07.01.2012р. по 10.05.2012р.

Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для включення Департаментом комунальної власності Одеської міської ради податку на додану вартість до складу неустойки, викладено в постанові ОАГС від 26.09.2013р. по справі №916/763/13, залишеною без змін постановою ВГСУ від 21.11.2013р. по справі №916/763/13.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, проте враховуючи перерахунок неустойки підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Українсько-російської аграрно-промислової компанії "Південний альянс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код: 13926816) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 1963 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят три)грн. 46коп. неустойки та суму 1827(одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн. 00 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 14.04.2014р.

Суддя Погребна К.Ф.