Рішення

від 01.06.2009 по справі 57/96-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/96-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2009 р.                                                            Справа № 57/96-09

вх. № 2907/4-57

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

прокурора - не з*явився позивача - Іванова Ф.В. - голова Волохово-Ярська сільська рада Чугуївського р-ну, дов. № 299 від 08.05.09р.  відповідача - не з*явився 3-й особи - не з*явилась

розглянувши справу за позовом  Чугуївський міжрайонний прокурор м. Чугуїв  в особі Волохово-Ярська сільська рада Чугуївського р-ну, с. Волохів Яр  

до  Чугуївська районна рада Харківської області м. Чугуїв 3-я особа ,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Чугуївське  міжміське бюро технічної інвентаризації"  

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Чугуївський міжрайонний прокурор Харківської області в інтересах держави в особі Волохово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача –Чугуївської районної ради Харківської області в якій просить суд визнати за територіальною громадою села Волохів Яр в особі Волохово - Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області (позивача) право власності на самовільно реконструйовану „А” будівлю „а-2” крильце, розташовану по вул.. Леніна, б.2-б в с. Волохів Яр, Чугуївського району Харківської області в цілому такою, що введена в експлуатацію та зобов'язати КП „Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації ” зареєструвати право власності за територіальною громадою села Волохів Яр в особі Волохово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області (позивача) на реконструйовану „А” –будівлю „а-2” –крильце, розташовану по вул.. Леніна, б.2-б в с. Волохів Яр, Чугуївського району Харківської області.

Господарським судом Харківської області залучено до участі у справі, за ініціативою суду, Комунальне підприємство "Чугуївське  міжміське бюро технічної інвентаризації"  в якості Третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  13 квітня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12 травня 2009 року о 10:40 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 12 травня 2009 року та 25 травня 2009 року, розгляд справи відкладався, в зв'язку з неявкою відповідача  та третьої особи у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів.

У призначеному 01 червня 2009 року судовому засіданні представник позивача позов підтримував та просив його задовольнити, в порядку ст. 22 ГПК України через канцелярію суду надав супровідним листом лист з Чугуївського МБТІ та квитанції про сплату позивачем держмита та судових витрат, які долучаються судом до матеріалів справи.

Прокурор, представники відповідача та третьої особи у призначене  судове засідання не з'явились, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 5282318, № 5281885, № 5281877, № 5282504.

Прокурор, представники відповідача та третьої особи, правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

Присутній в судовому засіданні 01.06.2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі  прокурора, представників відповідача та третьої за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 189/46 від 23.08.1990р радгоспу “Восток” було надано дозвіл на будівництво будинків.

Розпорядженням Чугуївської Районної державної адміністрації Харківської області від 21.12.1992 року затверджено акт приймальної комісії про завершення будівництва та ввід будівлі (будинку побуту) в експлуатацію.

Згідно з рішенням Волохово - Ярської сільської ради ХVІ сесії ХХІV скликання від 29.05.2004 року будинок побуту, розташований за адресою: вул.Леніна, б.2-а, с. Волохів Яр, Чугуївський район, Харківська область, включено до власності територіальної громади села Волохів Яр в особі Волохово - Ярської сільської ради.

Відповідно до акту приймання - передачі від 02.02.2005 будинок побуту, який розташований за адресою: вул..Леніна, б.2-а, с. Волохів Яр, Чугуївський район, Харківська область, передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Чугуївського району у власність територіальної громади села Волохів Яр.

Рішенням № 11 від 02.02.2005 року Виконавчого комітету Волохові - Ярської сільської ради затверджено акт приймання - передачі вищевказаної будівлі будинку побуту.

Земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,2121 га, на якій розташована будівля будинку побуту, за адресою: вул. Леніна, б.2-а, с. Волохів Яр, Чугуївський район, Харківська область, згідно довідки Волохів - Ярської сільської ради Чугуївського району № 1000 від 23.02.2009 року перебуває в комунальній власності територіальної громади села Волохів Яр, іншим особам не виділялась.

Реалізуючи своє право вільно володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном, у тому числі право змінювати якісні характеристики майна, з метою здійснення підприємницької діяльності Волохів - Ярська сільська рада самовільно, за власні кошти здійснила реконструкцію спірних приміщень та його використовує їх.

На замовлення Волохово - Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області  було проведено технічну інвентаризацію будівель та споруд. Згідно з технічними паспортами, що були виготовлені  Комунальним підприємством “Чугуївське МБТІ”виготовило 14.07.2008 року технічний паспорт на будівлю, розташовану по вул. Леніна, 6.2-6, с. Волохів

Відповідно до Технічного висновку про можливість збереження проведеної реконструкції під їдальню нежитлового приміщення по вул. Леніна, б. № 2-б, в селище Волохів Яр Чугуївського району Харківської області, складеного ТОВ “Харківреконструкція”( держ. Ліцензія серії АА № 775360), реконструкція приміщення під їдальню не вплинула негативно на несучу здатність головних конструкцій будівлі, не суперечать діючим нормам та може бути збережена.

Відповідно до Технічного висновку про стан несучих, огорожуваних будівельних конструкцій елементів нежитлової будівлі та реконструйованих внутрішніх приміщень під їдальню та можливості експлуатації будівлі в цілому по призначенню: за адресою: вул. Леніна, 2-Б, с. Волохів Яр, Харківська область, складеного Українським науково-дослідним інститутом проблем землевпорядкування, лісового господарства,  екології та права, що діє на підставі ліцензії серії АВ № 357137 від 03.08.2007 року, технічний стан будівельних конструкцій, забезпечує несучу здатність, достатню для їх використання. Конструктивні елементи та планування будівлі відповідають будівельне - технічним, протипожежним та санітарно - гігієнічним вимогам, технічні характеристики та стан будівельних конструкцій дозволяють класифікувати будівлю як капітальну.

Таким чином, реконструйоване нерухоме майно відповідає всім державним будівельним, пожежним, санітарно - епідеміологічним нормам і не порушує права інших осіб. Об'єкт будівництва придатний для подальшої експлуатації за призначенням.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Цивільний кодекс України виділяє  декілька  способів  набуття права власності.

Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу  України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В розумінні вказаної статті, метою якої є використання вказаного права щодо усунення невизначеності відносин власності індивідуально визначеного майна, чи факти оспорювання чи не визнання права власності на майно з боку інших осіб відсутні, але відсутність документа, що засвідчує право власності на майно, заважає власникові володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, надає право звернутись власника цього майно до суду про визнання за ним цього права.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу  України кожна особа може звернутися до суду за захистом своїх цивільних прав, а способом захисту цивільного права може бути, зокрема, визнанням судом цього права.

Відповідно до статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Положення статті 20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в т.ч. шляхом визнання наявності права.

Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного  кодексу  України, право  власності  набувається  на  підставах,  що  не   заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо  інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.

При цьому, якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.

Суд зазначає про те,  що згідно  ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України  до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів,  належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або  комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини 3 ст. 376 Цивільного кодексу  України, право власності на самовільно збудоване нерухоме майно може бути по рішенню суду визнано за особою, яка здійснила самовільне будівництво на земельній ділянці, яка не була відведена для цих цілей, за умови надання земельної ділянки в встановленому порядку під вже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ст.ст. 331, 332, 376 Цивільного кодексу України, право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо створення, переробка майна відповідає діючому законодавству, будівельним нормам та правилам. Відповідно, власник який збудував нерухоме майно, має право на реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу  України,  право власності та інші речові права на  нерухомі  речі,  обмеження  цих прав, їх виникнення, перехід  і  припинення  підлягають  державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість  і  правочинів щодо нерухомості є публічною,  здійснюється  відповідним  органом, який  зобов'язаний   надавати   інформацію   про   реєстрацію   та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України від 01.07.2004 року  №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав  на  нерухоме  майно  та  їх обмежень"  (далі - Закон), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.

У  відповідності  з  п.5  Прикінцевих  положень   зазначеного Закону, до створення єдиної системи  органів  реєстрації  прав,  а також до формування Державного реєстру прав  у  складі  державного земельного кадастру реєстрація  об'єктів  нерухомості  проводиться комунальними   підприємствами   бюро   технічної   інвентаризації.

Порядок оформлення  права  власності  на  об'єкти  нерухомого майна передбачено Тимчасовим  положенням  про  порядок  реєстрації прав   власності   на   нерухоме   майно,   затвердженим   наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.

Відповідно до п.1, п.п.1.3 вказаного Положення  до  прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом  України  про державну  реєстрацію  прав  на  об'єкти  нерухомого   майна   бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав  власності  на нерухоме майно.

Відповідно до  п.1.3 Тимчасового положення  про порядок державної реєстрації прав   власності на нерухоме майно, затвердженого  Наказом  Міністерства  юстиції України   07.02.2002 року N 7/5 (далі - Тимчасове положення), державну  реєстрацію  прав  власності на нерухоме майно  здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ)  у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до  п. 1.4 Тимчасового положення, державна  реєстрація  прав  власності на нерухоме майна  -  це внесення запису до Реєстру  власності  на  нерухоме  майно у зв'язку з виникненням, існуванням  або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється  БТІ  за  місцезнаходженням  об'єктів  нерухомого майна на підставі  право встановлювальних  документів  коштам  особи, що звернулася до БТІ.

Підставою для проведення державної реєстрації  прав  власності  на нерухоме майно  відповідно  до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення  про порядок  реєстрації  прав  власності  на нерухоме майно , затвердженого  наказом Міністерства  юстиції №7/5 від 07.02.2002 року  є рішення  судів , третейських  судів  про визнання  права  власності  на об'єкти  нерухомого майна, про встановлення  факту права власності на об'єкти  нерухомого майна , про передачу  безхазяйного  нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України  власники самостійно  здійснюють  право  власності, виконують будь які  дії по відношенню  до свого  майна, що не суперечать  Закону. Визнання права  власності  на нежитлове приміщення необхідне для подальшого  здійснення  позивачем  підприємницької  діяльності  та не порушує  права інших осіб.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуально кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога стосовно визнання за позивачем права власності на  самовільно реконструйовану „А” будівлю „а-2” крильце, розташовану по вул.. Леніна, б.2-б в с. Волохів Яр, Чугуївського району Харківської області, правомірна та обґрунтована, така, що підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

В решті заявленої вимоги щодо зобов'язання третьої особи - Комунального підприємства  “Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації ” зареєструвати право власності за територіальною громадою села Волохів Яр в особі Волохово-Ярської сільської ради на реконструйовану нежитлову будівлю “А”- будівлю “а-2”- крильце, розташовану по вул. Леніна, б. 2-б в селище Волохів Яр, Чугуївського району Харківської області,  суд відмовляє з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 квітня 2009 року, залучено до участі у справі, Комунальне підприємство  “Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації ”  в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

У відповідності до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову, якщо в одній позовній заяві об'єднано кілько позовних вимог, слід викласти зміст кожної позовної вимоги, якщо позов подано до кількох відповідачів , то в позовній заяві треба вказати зміст позовних вимог до кожного з відповідачів.  

Зазначене свідчить, що позовні вимоги можна пред'явити тільки до відповідача (відповідачів), а  бюро технічної інвентаризації виступає у даному спорі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача,  тому суд відмовляє  в цієї частині позовних вимог.

В частині позовних вимог вважати будівлю літ. “А”в цілому такою, що введена в експлуатацію, суд приходить до висновку про необхідність відмови в цієї частині позовних вимог  з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та частиною  2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлені певні способи захисту таких прав, зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна право відношення; припинення право відношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відтак, з вищенаведеного вбачається, що такий спосіб захисту порушеного права як " вважати будівлю літ. “А”в цілому такою, що введена в експлуатацію" прямо не передбачений ані Цивільним кодексом України, ані Господарським кодексом України.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, п.2 ст. 331, ст.ст. 182, 319, 320, 331, 332, 375, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 82-85 ГПК України,  суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за Волохово - Ярською сільською радою Чугуївського району Харківської області право власності на  будівлю „А” загальною площею 206 кв.м. та крильце „а-2” площею 6,02 кв.м, розташовану по вул.. Леніна, б.2-б в с. Волохів Яр, Чугуївського району Харківської області .

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                            Аюпова Р.М.

справа № 57/96-09

Повний текст рішення підписано 05.06.2009 року.