Рішення

від 19.05.2009 по справі 17/888/07-нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/888/07-НР

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "19" травня 2009 р.                                                 Справа №  17/888/07-НР

м. Миколаїв

За позовом : Малого підприємства                       Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНК».                      /54003, м. Миколаїв, вул. Сафронова, 46-А/До відповідача: 1. Адміністрації Центрального району Виконкому                                Миколаївської міської ради.                               /54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1/                            2. Миколаївської міської ради                               /54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20/про: визнання права власності на нерухоме майно.

Суддя Васильєва Л.І.

Представники:

Від позивача:   Представник не з'явився.

Від І відповідача: Шиян Т.О., довіреність від 15.04.2009р.

Від ІІ відповідача: Корнієнко Т.І., довіреність від 20.11.2008р.

          Позивач звернувся з позовом про визнання права власності на наступні об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Софронова, 39/1: склад літера «А»(6, 45*4, 64) + (6, 43*10, 34) + (6, 00*8, 19) + (6, 03*6, 86), загальна площа 152, 0 кв.м., основна площа 152, 0 кв.м., адміністративно-побутовий корпус літера «Б»(9, 64*5, 22) + (0, 40*4, 64), загальна площа 39, 2 кв.м., основна площа 12, 3 кв.м., побутова будівля літера «В»(3, 20*6, 30) + (0, 40*1, 95), загальна площа 15, 3 кв.м., основна площа 8, 8 кв.м., гараж літера «Г»9, 75*6, 40, загальна площа 50, 2 кв.м., основна площа 50, 2 кв.м.

Ухвала господарського суду від 23.04.2004р. про прийняття справи до розгляду та призначення розгляду справи на 19.05.2009р. направлена рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу позивача /54003, м. Миколаїв, вул. Сафронова, 46-А/ та отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.60), тобто позивач вважається належним чином повідомлений  про час і місце розгляду справи.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття в судове засідання не повідомив, листом № 24 від 15.05.2009р. /вхід. № 7792 від 15.05.2009р./ проінформував суд, що не є власником спірного об'єкта права.

Представник першого відповідач у судовому засіданні пояснив суду, що з 01.01.2009 року повноваження стосовно оформлення збудованих будівель і ввода у експлуатацію нежитлових приміщень передано Державній будівельно-архітектурній інспекції, просить розглянути справу на розсуд суду (а.с.64).

Другий відповідач  проти позову заперечує, посилаючись на порушення відповідачем вимог земельного законодавства (самочинне будівництво без оформлення правовстановлюючих документів на відведення земельної ділянки під будівництво, надання дозволу на будівництво, погодження і затвердження проектної документації на будівництво, отримання дозволу на виконання будівельних робіт), Закону України “Про планування і забудову територій” (а.с.67-68).

Суд вважає за можливе,  відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі представника позивача.

Розглянувши надані докази, заслухавши пояснення представників першого та другого відповідачів в судовому засіданні - суд

в с т а н о в и в:

позивачем було здійснено самовільне будівництво декількох об'єктів нерухомості за адресою: м. Миколаїв, вул. Софронова, 39/1, а саме:  складу літера «А»(6, 45*4, 64) + (6, 43*10, 34) + (6, 00*8, 19) + (6, 03*6, 86), загальна площа 152, 0 кв.м., основна площа 152, 0 кв.м.; адміністративно-побутового корпусу літера «Б»(9, 64*5, 22) + (0, 40*4, 64), загальна площа 39, 2 кв.м., основна площа 12, 3 кв.м.; побутової будівлі літера «В»(3, 20*6, 30) + (0, 40*1, 95), загальна площа 15, 3 кв.м., основна площа 8, 8 кв.м.; гаражу літера «Г»9, 75*6, 40, загальна площа 50, 2 кв.м., основна площа 50, 2 кв.м.

Позивач просить визнати за ним право власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна.  

Позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до норми частини другої ст.376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В окремих випадках ст.376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.

З положення, передбаченого частиною третьою ст.376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

За змістом частини п'ятої цієї ж статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Позивачем не надано суду доказів того, що земельна ділянка, на якій ним самочинно збудовані об'єкти нерухомості, передавалась йому у власність або користування до, чи після будівництва, доказів того, що позивач взагалі звертався до Миколаївської міської ради про відведення йому земельної ділянки під будівництво.

Приписи ст.125 Земельного кодексу України визначають, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельної ділянкою, та його державної реєстрації при цьому приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду жодного доказу того, що ним було дотримано вимог названої статті Земельного кодексу України, а саме вчинені дії щодо отримання та оформлення права на земельну ділянку під самочинно збудоване ним нерухоме майно, тобто відсутні необхідні умови узаконення самочинно побудованих об'єктів, якими є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки, відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки, відсутність порушень в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.          

          Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя                                                        Л.I.Васильєва