Постанова

від 25.03.2014 по справі 2а-648/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 20877/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2011 року Державна податкова інспекція в Жидачівському районі Львівської області звернулась до суду з адміністративним позовом до ТзОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат», яким просила стягнути податковий борг в сумі 161185,00 грн. з рахунків відповідача, відкритих у банківських установах.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року позов задоволено повністю: стягнуто з ТзОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат» до бюджету податковий борг в сумі 161185,00 грн.

Постанова мотивована тим, що всупереч нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ТзОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат» не вжив жодних заходів для погашення самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток у деклараціях за півріччя 2010 року та за три квартали 2010 року в розмірі 161185,00 грн. На час розгляду справи судом першої інстанції вказана сума податкового зобов'язання є узгодженою та у встановлені законом строки до бюджету не сплаченою, тобто являється податковим боргом, тому підлягає стягненню в примусовому порядку. Суд не взяв до уваги твердження відповідача про те, що нормами Податкового кодексу України передбачено інший порядок звернення стягнення на активи боржника, оскільки при винесенні даного рішення суд керувався нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяли на момент самостійного визначення податкового зобов'язання та виникнення податкового боргу. За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у позовній заяві відсутні посилання на норми законодавчого акту, які надають право податковому органу як суб'єкту владних повноважень звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з рахунків підприємства. Таких норм не містив ні Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається позивач, ні Закон України «Про державну податкову службу в Україні». Також, на думку відповідача, суд фактично вийшов за межі позовних вимог, оскільки стягнення коштів з рахунків платника податків та стягнення активів платника податків в порядку пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є різними за своєю суттю способами захисту інтересів держави щодо забезпечення податкового боргу платника податків. Крім того, податковий борг виник до набрання чинності Податковим кодексом України, тому норми цього Кодексу не мають зворотної сили щодо такого боргу.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ТзОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат» зареєстроване як юридична особа і перебуває на обліку платників податків.

Станом на день подання позову у відповідача був наявний податковий борг на загальну суму 161185,00 грн., який виник внаслідок несплати самостійно визначених сум податку на прибуток підприємств за півріччя 2010 року та за три квартали 2010 року.

Факт наявності у ТзОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат» податкового боргу у вказаній вище сумі підтверджується дослідженими та перевіреними судом деклараціями з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року та за три квартали 2010 року, довідкою Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області від 27.12.2010 року № 19620/10/19-0, а також не заперечується відповідачем.

До 01.01.2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 ст. 1 цього Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Отже, податкові зобов'язання ТзОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат» із сплати податку на прибуток підприємств є узгодженими з дня подання відповідачем зазначених вище податкових декларацій, а саме 04.08.2010 року та 05.11.2010 року, тому відповідно до норм пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону кінцевим строком сплати податкових зобов'язань були 09.09.2010 року та 10.12.2010 року відповідно.

Крім того, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 даного Закону було передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з абз. 2 пп. 6.2.2 п.6.2 ст. 6 даного Закону податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Державна податкова інспекція в Жидачівському районі Львівської області на підставі чинних на той час норм пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 29.05.2008 року надіслала ТзОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат» першу податкову вимогу від 29.05.2008 року № 1/141, а 09.07.2008 року - другу податкову вимогу від 08.07.2008 року № 2/168, які відповідач отримав 03.06.2008 року та 14.07.2008 року відповідно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, як зазначено в його преамбулі, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 цього Кодексу стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, зазначеними в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції неправомірно застосував норми пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким було передбачено стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, оскільки на момент подання позовної заяви та розгляду і вирішення справи судом першої інстанції даний Закон втратив чинність.

Посилання суду першої інстанції на ту обставину, що дана норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин в зв'язку з тим, що дані норми діяли на момент самостійного визначення податкового зобов'язання та виникнення податкового боргу, на думку колегії суддів є помилковим, оскільки зазначена норма регулює порядок погашення податкового боргу, а не узгодження податкового зобов'язання і виникнення податкового боргу, а порядок погашення податкового боргу регулюється нормами законодавства, чинними на час вчинення відповідних дій та прийняття рішень, в тому числі судових, щодо його погашення.

Таким чином, суд першої інстанції допустив помилкове застосування норм матеріального права в цій частині.

З 01.01.2011 року порядок погашення податкового боргу визначений і врегульований нормами Податкового кодексу України.

Твердження відповідача про те, що спірний податковий борг виник до набрання чинності Податковим кодексом України, тому норми цього Кодексу не мають зворотної сили щодо такого боргу колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зміна законодавства, яке регулює порядок погашення податкового боргу, не звільняє платника податків від його сплати.

Зокрема, відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п. 95.2 цієї статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про відсутність законодавчих норм, якими передбачене право органу державної податкової служби на звернення до суду з позовами про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Державна податкова інспекція в Жидачівському районі Львівської області просила суд стягнути з ТзОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат» податковий борг з рахунків відповідача, відкритих у банківських установах, перелік яких вказаний у позовній заяві, тобто в порядку та у спосіб, що передбачені наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Однак суд першої інстанції не надав оцінки зазначеній вимозі та не вирішив її, а саме не конкретизував в оскаржуваній постанові, що стягнення податкового боргу слід здійснити з рахунків ТзОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат», відкритих у банківських установах, що просив позивач, надавши при цьому перелік та реквізити цих рахунків.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, правильно вирішивши спір по суті, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року у справі № 2а-648/11/1370 за позовом Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат» про стягнення податкового боргу - змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції:

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат» (ідентифікаційний код 30628639, місце реєстрації 81700, вул. Фабрична, 4 м. Жидачів Львівської області), відкритих в банківських установах, що його обслуговують, в дохід державного бюджету України податковий борг в розмірі 161185 (сто шістдесят одна тисяча сто вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький