Рішення

від 09.06.2009 по справі 28/263-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/263-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.09р.

Справа № 28/263-09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-2003" 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубітекс"

третя особа: Державна податкова інспекція у м. Житомирі 

про стягнення  2 740 380 грн. 66 коп.

Суддя  Манько Г.В.

Представники:

  Від позивача: Наумова А.М. дов. від 08.05.2009р.

Від відповідача: Москалець М.В. дов. від 02.03.2009р.

Від третьої  сторони: Петерс. 

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес –2003" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, просить суд стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю  "Рубітекс"  отримані за нікчемним договором купівлі –продажу № 14/05-08В  від  14.05.2008р.  грошові кошти у сумі 2 740 380 грн. 66 коп. та стягнути судові витрати.

Позивач  наполягав на задоволенні своїх позовних вимог в повному обсязі. Заперечував проти відкладення розгляду справи.  Заявив, що клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи  необґрунтовано будь –якими належними доказами.

Відповідач надав відзив та в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд в позові відмовити. Заперечував проти відкладення розгляду справи.  Заявив, що клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи  необґрунтовано будь –якими належними доказами.  

Представник третьої особи надав клопотання яким просив суд відкласти розгляд справи на будь –яку іншу дату.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника  позивача, відповідача,  третьої особи,  господарський суд, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-2003" уклало договір купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю  "Рубітекс" за № 14/05-08/В від 14 травня 2008р. (далі Договір), згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" зобов'язане передати товариству з обмеженою відповідальністю "Велес-2003" нафтопродукти згідно додаткових угод,  які є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити за товар визначену суму.

По Договору, Позивач придбав у Відповідача товар на загальну суму 2 740 380 грн. 66 коп., яка перерахована ТОВ "Велес-2003"  до  ТОВ "Рубітекс" у повному обсязі. Розрахунки між ТОВ "Велес-2003" та ТОВ "Рубітекс" проводились у безготівковій формі. На теперішній час взаємна заборгованість між товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-2003" та  товариством з обмеженою відповідальністю "Рубітекс"  відсутня.

Державною податковою інспекцією  у м. Житомирі з 16.10.2008 року по 05.11.2008р.проведено  виїзну позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-2003".

За   результатами   перевірки   було   складено   12.11.2008р.  Акт  №  6311/23-1/32699303/0100.

Третьою особою вказано у Акті на недоліки, які були допущені, при виконанні договору між ТОВ "Велес-2003" та ТОВ "Рубітекс" за № 14/05-08/В від 14 травня 2008р.,   а саме:  відсутність товаро-транспортних накладних, що підтверджують транспортування з відмітками про приймання-передачу товарно –матеріальних цінностей  від ТОВ "Рубітекс" та  не надано до перевірки сертифікати якості.  Третьою особою зазначено, що зазначене свідчить про відсутність фактичного відвантаження товарів ТОВ "Рубітекс" для ТОВ "Велес-2003".

Встановлено, що сторонами, у відповідності до умов укладеного Договору було підписано видаткову  накладну на  передачу товару за № 080514000000009 від 14 травня 2008р., а саме на передачу бензину А-80, бензину А-92, бензину А-95, дизельного пального 3-0, 20(-25), дизельне пальне Л-0, 20-40 на загальну суму  вартості товару 2 740 380 грн. 66 коп. з ПДВ.   

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст право чину не може суперечити актам цивільного законодавства та повинен бути спрямований на реальне настання  правових наслідків, обумовлених ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України,  ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України  договір вважається укладеним, якщо  сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.  Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Пунктом 3 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За текстом розділу Предмет Договору  продавець зобов'язується  поставити та передати у власність покупцю нафтопродукти, бензини А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне пальне, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього відповідну грошову суму, визначену сторонами.  

Сторони Договору, з урахуванням принципу свободи договору, згідно ст.ст. 3, 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, визнали асортимент товару та його ціну в момент підписання додаткових угод, що свідчить про погодження сторонами у такий спосіб істотних умов договору : ціни та асортименту товару.

Розділом 7 Договору передбачено, що він набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання  сторонами своїх зобов'язань за Договором. Договір можна розірвати за взаємною згодою сторін.

З урахуванням приписів Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України спірний Договір є укладеним.

Вимогами ст. 228 Цивільного Кодексу  України зазначено, що нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок, а саме спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також пошкодження чи знищення майна фізичної чи юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже сторони за Договором при виконанні його умов не порушено конституційних прав та свобод людини і громадянина, не пошкоджено та не  знищено майно фізичної чи юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, не здійснено незаконне заволодіння ним.

По Договору було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ, що доводить реальність здійснених операції, також було підписано видаткові накладні, чим підтверджений факт прийняття - передачі нафтопродуктів. Жодна із сторін не заперечувала факту переходу права власності.

Відповідно до умов Договору, право власності на проданий товар переходить з моменту підписання видаткової накладної.

Всі необхідні вимоги для визнання переходу права власності, передбачені діючим законодавством (договір купівлі-продажу, розрахунок за товар, видаткова накладна)  були дотримані.

Відповідно до норм чинного законодавства, підтвердженням факту поставки в тому числі слугує видаткова накладна, чи інший документ, визначений сторонами, та який не суперечить діючому законодавству.

Як встановлено, по зазначеним господарським операціям, в підтвердження факту прийому-передачі, контрагентами видано податкові накладні, сума ПДВ по яких включена до складу податкового кредиту.

Вартість отриманих товарів сплачена  покупцем по Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки, що підтверджується платіжним дорученням та копіями виписок з особового рахунку банку.

Таким чином відсутні будь-які докази визнання у встановленому порядку недійсним Договору.

Судом не встановлено будь –які належні докази щодо наявності безтоварності операції, проведеної між позивачем та відповідачем.

Судом не встановлено наявність мети сторін по справі, що протирічить інтересам держави чи визначених законодавством умовам господарювання у момент укладання Договору та протягом часу його виконання.

Судом встановлено, що Договір купівлі-продажу за № 14/05-08/В від 14 травня 2008р. спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним, а саме купівлю –продаж  нафтопродуктів: бензину А-76, А-80, А-92, А-95, дизельного пального, тобто продукції нафтохімії.

Встановлено, що сторони з додержанням вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України виконували умови укладеного Договору.

В порушення ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем та третьою особою не доведено, що відповідачем укладено правочин з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та відсутня необхідність застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність наміру на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  який у сторін відсутній. Зазначеній санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушення була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної  особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Наявність наміру у сторін (сторони) правочину на порушення публічного порядку та спрямування його на незаконне заволодіння майном держави в установленому законом порядку не встановлена.

Суд не приймає посилання товариства з обмеженою відповідальністю "Велес –2003" та висновок Державної податкової інспекції  у м. Житомирі на нікчемність договору поставки нафтопродуктів, оскільки висновки Державної податкової інспекції  у м. Житомирі, викладені в акті перевірки, не можуть бути підставою для ствердження про нікчемність договору про поставку нафтопродуктів № 14/05-08/В від 14 травня 2008р.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається. Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що наведений Договір поставки не є нікчемним правочином в розумінні вказаної норми.

Отже позовні вимоги позивача необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються  на  позивача.

Клопотання третьої особи щодо відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає оскільки у третьої особи, з урахуванням дати порушення справи,  було достатньо часу для підготовки до розгляду справи. Крім того, третьою особою  не долучено до справи будь –яких інших доказів, що стосуються предмету спору, крім тих, що були обґрунтуванням позицій позивача та відповідача. Також не було заявлено про існування будь –яких інших доказів, які не було судом досліджено. З огляду на вказане відкладення розгляду справи приведе лише до необґрунтованої тяганини по справі. Таким чином в задоволенні  клопотання про відкладення  розгляду справи  суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116  Господарського процесуального кодексу  України,  ст.ст. 228, 203, 215, 525, 526, 638  Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України  господарський суд,  -

                                        ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Суддя

 Г.В. Манько

Рішення підписано 01.06.09р.