Постанова

від 06.02.2014 по справі 872/16196/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2014 рокусправа № 804/8152/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДЕМ» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДЕМ»

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «ВЕДЕМ» у липні 2013 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000842220 від 14 червня 2013 року, винесену Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства та його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Криворізькою південною ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 23.05.2013 по 29.05.2013 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВЕДЕМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Герат Плюс» за період діяльності - лютий 2013 року, за результатами якої складено Акт № 681/222/37861744 від 03 червня 2013 року.

На підставі висновків акту податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000842220 від 14 червня 2013 року, яким ТОВ «ВЕДЕМ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 238267,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 119133,50 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угода, укладена ТОВ «ВЕДЕМ» з ТОВ «Герат Плюс», не була спрямована на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством за період, що перевірявся, занижено податок на додану вартість на суму 238367,42 грн.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що надані до перевірки видаткові накладні складені з порушенням вимог чинного законодавства. Крім того позивачем не надано жодних документів, які підтверджують транспортування товару по ланцюгу постачання від ТОВ «Герат Плюс» до покупця (товарно-транспортні накладні, подорожні листи тощо), що також свідчить про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом-постачальником.

Проте колегія суддів знаходить необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «ВЕДЕМ» та ТОВ «Герат Плюс» було укладено договір купівлі-продажу припейд продукції № ГП36П від 01 грудня 2011 року.

На виконання вказаного договору були виписані податкові та видаткові накладні.

Постачальником були виставлені рахунки на оплату, згідно з якими позивачем проведено оплату товару, що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Вищезазначений договір не був визнаний недійсним в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції доходить висновку, що факт здійснення ТОВ «ВЕДЕМ» господарських операцій з ТОВ «Герат Плюс» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Висновки суду першої інстанції щодо безтоварності господарських операцій, здійснених позивачем з ТОВ «Герат Плюс», у зв'язку з ненаданням до перевірки документів, які підтверджують транспортування товару, та не зазначення у видаткових накладних посади і прізвища особи, що їх підписала, колегія суддів знаходить необґрунтованими та зазначає, що згідно з підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що відсутність ТТН, подорожніх листів не може слугувати єдиною підставою для визнання безтоварності господарських операцій за наявності всіх інших обов'язкових та належно оформлених первинних документів.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що транспортування товару здійснювалось легковими автомобілями, які належать працівникам підприємства, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Складання ж видаткових накладних з певними недоліками є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки ТОВ «ВЕДЕМ» на Акт Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Герат Плюс» (ЄДРПОУ 36040928) щодо підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ВЕДЕМ» (ЄДРПОУ 37861744) за лютий 2013 року» № 90/224/36040928 від 29.04.2013, колегія суддів зазначає, що зі змісту даного Акту вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у ТОВ «Герат Плюс», під час перевірки не досліджувалися, а тому твердження податкового органу щодо не підтвердження господарських правовідносин даного платника податків з контрагентами не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Крім того суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДЕМ» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року в адміністративній справі № 804/8152/13-а скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДЕМ» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесене Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення № 0000842220 від 14 червня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 11 лютого 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова