Ухвала

від 03.04.2014 по справі к/9991/37754/11-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/37754/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної інспекції з карантину рослин у Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання дій неправомірними, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року Державна інспекція з карантину рослин у Донецькій області звернулася до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсними пункти 1, 3, 4, 6 вимоги від 31 січня 2011 року №05-07-10-14/950 «Про відшкодування порушень, виявлених ревізією», висунутої Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 1 вимоги від 31 січня 2011 року, визнано частково недійсним пункт 3 вимоги від 31 січня 2011 року «Про відшкодування порушень, виявлених ревізією» в частині стягнення з працівників інспекції, зазначених у додатку № 130 до акту ревізії зайво виплачених у 2009 році та січні-лютому 2010 року коштів в загальній сумі 264,87 гривень. Визнано недійсними пункти 4 та 6 вимоги від 31 січня 2011 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 лютого 2001 року, Державна інспекція з карантину рослин у Донецькій області зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради та включена до ЄДРПОУ за номером 00483524, діє на підставі Положення Державної інспекції з карантину рослин по Донецькій області, затвердженого наказом начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України від 17 січня 2007 року № 14.

У період з 22 листопада 2010 року по 24 грудня 2010 року Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області, відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Голови КРУ України на ІV квартал 2010р., на підставі направлень від 18.11.2010р. №№ 3616, 3617, 3618, від 19.11.2010р. № 3634, від 30.11.2010р. № 3758 проведена ревізія фінансово господарської діяльності Державної інспекції з карантину рослин по Донецькій області за 2008, 2009 роки та завершений звітний період 2010 року, за результатами якої складено акт № 07/17/028 від 28.12.2010р.

За результатами вказаної ревізії позивачу направлена вимога «Про відшкодування порушень, виявлених ревізією» від 31 січня 2011 року № 05-07-10-14/950.

Пунктом 1 вимоги визначено, що позивачем внаслідок реалізації у 2009р. та за 9 місяців 2010р. платних послуг за розмірами, які не коригувалися на рівень інфляційних змін на підставі даних Державного комітету статистики України, як це передбачено п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2008р. № 578 «Про затвердження переліку платних послуг Державної служби з карантину рослин та розміру плати за їх надання», недоотримано власних надходжень, отриманих як плата за послуги на загальну суму 298,74 тис. грн., що підтверджено проведеними зустрічними звірками у 34 суб'єктів господарювання, у зв'язку з чим позивач повинен відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість на зазначену суму і виставити рахунки на оплату наданих послуг 34-ом суб'єктам господарювання, стягнути цю суму із суб'єктів господарювання та забезпечити їх надходження на реєстраційний рахунок спеціального фонду інспекції, письмово звернутися до Головної державної інспекції з карантину рослин України, Міністерства аграрної політики України для вирішення питання щодо проведення індексації розміру платних послуг.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2008 року № 578 Міністерство аграрної політики України повинно забезпечити щорічне проведення індексації розміру плати за послуги, що надаються Державною службою з карантину рослин, на рівень інфляційних змін на підстав даних Державного комітету статистики.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що стосовно першого пункту вимоги, позивачем не порушені вимоги пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2008 року № 578 «Про затвердження переліку платних послуг Державної служби з карантину рослин та розміру плати за їх надання», оскільки обов'язок щодо щорічного проведення індексації розміру плати за послуги, що надаються Державною службою з карантину рослин, на рівень інфляційних змін на підставі даних Державного комітету статистики належить саме Міністерству аграрної політики України, а не позивачу.

Між тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, Міністерство аграрної політики України не проводило індексації розмірів плати за платні послуги.

Спірним пунктом 3 вимоги визначено, що в порушення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» у 2009р. та січні лютому 2010р. за рахунок коштів спеціального фонду проведено нарахування та сплата працівникам, які не відносяться до категорії державних службовців, додаткових виплат у вигляді матеріальної допомоги (до свят, ювілеїв, щомісячних допомог при скрутному матеріальному положенні тощо) у розмірі більш, ніж один посадовий оклад на рік на загальну суму 264,87 тис. грн.

Як встановлено ревізією, виплати здійснені у відповідності до пункту 6.1.1. Колективного договору. Відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, а підпунктом «б» п. 4 постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2002р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» визначено, що керівникам бюджетних установ, закладів і організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, надано право надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

Незалежно від того, з якого фонду кошторису (загального чи спеціального) здійснюється виплата матеріальної допомоги, її сумарний розмір для працівника не повинен перевищувати одного посадового окладу на рік.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем безпідставно проведено додаткові виплати працівникам у вигляді матеріальної допомоги до свят, ювілеїв, щомісячні допомоги при скрутному матеріальному положенні на суму 264 872,00 грн. За рахунок коштів спеціального фонду, можуть проводитися виплати матеріальної допомоги працівників в межах затвердженого кошторису. Проте зазначений порядок не надає право керівнику бюджетних установ проводити виплату матеріальної допомоги в більшому розмірі, аніж встановленому п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002р. № 1298.

Пункт 3 вимоги відповідача є обґрунтований частково, а саме, в частині, стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах в загальній сумі 264,87 тис. грн., шкоди у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133 136 КЗпП України.

Нормами ст.ст. 127, 128 КЗпП України обмежено право керівників підприємств, установ, організацій стягувати з працівників інспекції, зайво отриману матеріальну допомогу, у зв'язку з чим п. 3 вимоги в частині стягнення з працівників інспекції, зазначених у додатку № 130 до акту ревізії зайво виплачених у 2009р. та січні лютому 2010р. коштів в загальній сумі 264,87 тис. гривень суперечить чинному законодавству.

Пунктом 4 вимоги визначено, що в порушення п.п. 20, 22, 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228 та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» Інспекції у 2008р. та 2010р. зайво виділені кошти загального фонду Державного бюджету за КПКВ 2801310 «Організація і регулювання діяльності установ в системі агропромислового комплексу» на суму 175,17 тис. грн. (в т.ч. на заробітну плату та нарахування на заробітну плату) внаслідок завищення потреби у бюджетних асигнуваннях через включення в кошториси, розрахунки до кошторисів, що обґрунтовують показники видатків на оплату праці працівників, матеріальної допомоги в розмірах, що перевищують один посадовий оклад на рік, у звязку з чим позивач повинен стягнути з осіб, винних у зайвому отриманні коштів зазначену суму у порядку та розмірах ст.ст. 133 136 КЗпП України.

Судами встановлено, що помилково в розрахунках зазначалася матеріальна допомога на оздоровлення та соціально-побутові потреби, помножена на 12 місяців року, але фактично матеріальна допомога жодного разу за даний період не перевищувала одного посадового окладу на співробітника. Позивачем необґрунтовано включено у розрахунки заробітної плати до кошторисів та у кошториси за 2008р. та 2010р. видатки на матеріальну допомогу у розмірі, що перевищують один посадовий оклад на рік, що є порушенням п. 20. постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228.

Суть встановленого порушення полягає у порушенні позивачем вимог щодо порядку складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів бюджетних установ. Відповідно до спірної вимоги відповідач вимагає від позивача стягнути з осіб, винних у зайвому отриманні коштів шкоду в сумі 175,17 тис. грн. у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133 136 КЗпП України, але вищезазначеними статтями КЗпП України встановлений порядок та підстави матеріальної відповідальності працівників підприємств, установ, організацій, винних у заподіянні шкоди такому підприємству, установі, організації, шкода, заподіяна з вини працівників стягується з них у розмірах, встановлених ст.ст. 135 136 КЗпП України.

Відповідачем не доведено факт того, що зайво виділені кошти були виплачені працівникам Інспекції і цим завдана матеріальна шкода саме Інспекції. На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про невідповідність п. 4 вимоги діючому законодавству.

Спірним пунктом 6 вимоги визначено, що позивачем в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. № 332 «Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів» Інспекцією у 2009р. придбано матеріальні цінності за вартістю, що перевищує граничні норми сум витрат на загальну суму 21,47 тис. грн. у зв'язку з чим позивач повинен стягнути з осіб винних у зайвих грошових виплатах шкоду у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133 136 КЗпП України.

Ревізією встановлено, що при обмежених витратах на придбання відеотехніки для службових кабінетів граничною сумою 600,00 грн. за одиницю, Інспекцією у листопаді 2009 року придбано для службових кабінетів 7 Інтернет камер багатофункціональних DСS-2121 вартістю 3 666,50 грн. за одиницю з ПДВ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час ревізії Інтернет камери були демонтовані з кабінетів та встановлені на вході, у коридорах та в класі. Судова колегія погоджується з висновком судів, що позивачем не порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. № 332 щодо встановлених граничних сум витрат на придбання обладнання для службових кабінетів, оскільки придбавалось воно не для службових кабінетів.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено правомірності спірних пунктів вимоги, а саме пункту 1, частково пункту 3, пунктів 4, 6.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: