Ухвала

від 20.03.2014 по справі 2а-5680/10/2570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/9991/17190/11

№ К/9991/17190/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011

у справі № 2а-5680/10/2570 Чернігівського окружного адміністративного суду

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ від 23.04.2010 № 0007631740/0, від 03.06.2010 № 0007631740/1, від 17.08.2010 № 0007631740/2, від 01.11.2010 № 0007631740/3.

У касаційній скарзі Чернігівська МДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом подати заперечення проти касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.04.2010 за № 24/35-014/НОМЕР_1, про порушення позивачем норм підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищення суми податкового кредиту на суму 1028,00 грн. у податковому обліку за квітень 2008 року за податковими накладними, виписаними ПП «Багатопрофільна фірма «ТЕН», щодо директора якого є вирок про засудження за ст. 205 Кримінального кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 1028,00 грн. за податковою декларацією за квітень 2008 року.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.04.2010 № 0007631740/0, від 03.06.2010 № 0007631740/1, від 17.08.2010 № 0007631740/2, від 01.11.2010 № 0007631740/3 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1542,00 грн. (у т.ч. 1028,00 грн. - основний платіж та 514,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу офісних меблів ПП «Багатопрофільна фірма «ТЕН» виписало позивачу податкову накладну, суми податку на додану вартість за якою позивач включив до складу податкового кредиту за квітень 2008 року.

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.07.2009 по кримінальній справі № 1-132/2009 громадянина ОСОБА_5, директора ПП «Багатопрофільна фірма «ТЕН», визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 ст. 27, частиною 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України. У вказаному вироку судом встановлено, що у липні 2007 року ОСОБА_6 організував реєстрацію у м. Чернігові ПП «Багатопрофільна фірма «ТЕН», тобто організував створення ОСОБА_5 суб`єкта підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на переведення безготівкових коштів у готівку та ухилення від сплати податків, у результаті чого державі заподіяно велику матеріальну шкоду, а саме протягом липня 2007 року по жовтень 2008 року незаконно здійснено конвертування грошових коштів у готівку в розмірі понад 9 млн. грн., в результаті використання яких по обліку підприємств безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на суму 902661,00 грн..

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з частиною 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З врахуванням факту фіктивності господарської діяльності ПП «Багатопрофільна фірма «ТЕН»», що встановлено вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.07.2009, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, правильно застосував норму частини 4 ст. 72 КАС України, дав оцінку встановленим вироком обставин, як підтвердженню відсутності реального характеру поставок між ПП «Багатопрофільна фірма «ТЕН»» та позивачем, а також зробив правильний висновок, що первинні документи, виписані на оформлення господарських операцій позивача з ПП «Багатопрофільна фірма «ТЕН»», не мають значення первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту. Оцінка доказів судом першої інстанції відповідає правилам оцінки доказів, встановленим нормами статті 86 КАС України.

Таке правозастосування суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Г.К. Голубєва М.В. Сірош