Рішення

від 08.04.2014 по справі 910/2821/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2821/14 08.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Світлотехніка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосіті»

про стягнення 19 496, 48 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

від позивача: Ратушний О.А. (дов. б/н від 01.10.2013);

від відповідача: не з'явились;

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 08.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Світлотехніка» (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосіті» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 19 496, 48 грн. заборгованості за поставлений товар, також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2821/13, розгляд справи призначено на 08.04.2014 року.

24.03.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача був поданий супровідний лист із документами на виконання вимог ухвали суду.

08.04.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про перенесення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання 08.04.2014 року з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 08.04.2014 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Клопотання відповідача про перенесення розгляду справи призначеного на 08.04.2014р. визнано необґрунтованим, причини неявки до суду - неповажними. Відповідачем у справі являється підприємство (ТОВ «Енергосіті»), ГПК України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу, а жодних перешкод у наданні до суду доказів в обґрунтування наявних заперечень, не існувало, такі могли бути поданими як через канцелярію суду, так і направлені поштою на адресу суду. Також, треба зазначити, що сторони мали достатньо часу для надання суду доказів (провадження у справі порушено 27.02.2014р.).

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, місцезнаходженням відповідача є адреса, яка вказана позивачем в позовній заяві, а саме: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 181 та ч. 2 ст. 265 ГК України, допускається укладення договору поставки у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Так, на підставі залучених до матеріалів справи рахунків-фактур та видаткових накладних та довіреностей на отримання товару, між позивачем та відповідачем склались наступні правовідносини з поставки товару:

В період з 21.09.2012 по 23.11.2012 позивачем було поставлено товар за видатковими накладними (копії яких містяться в матеріалах справи у належним чином засвідчених копіях), а саме за накладною: ВН №6917 від 21.09.2012 на суму 78 469,00 грн.; ВН №6918 від 21.09.2012 на суму 2534,04 грн.; ВН №7418 від 05.10.2012 на суму 19344,60 грн.; ВН №7715 від 12.10.2012 на суму 2540,40 грн.; ВН №7740 від 15.10.2012 на суму 3125,08 грн.; ВН №8093 від 24.10.2012 на суму 10082,27 грн.; ВН №9382 від 23.11.2012 на суму 9072,25 грн. всього на загальну суму 125 167, 64 грн. На підставі рахунків-фактур, виставлених позивачем зазначений товар відповідачем оплачений частково на загальну суму 85 741,38 грн. Частину товару на суму 19 929, 77 грн. відповідачем було повернуто позивачу (належним чином засвідчені копії видаткових накладних на повернення товару містяться в матеріалах справи).

Отже загальна сума поставленого, але неоплаченого товару становить 19 496, 48 грн.

Представник позивача пояснив, що договір поставки у формі єдиного документу між сторонами не складався.

19.12.2013 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-вимогу, у якій позивач просить відповідача в семиденний термін остаточно розрахуватись за поставлений товар. Отримання вимоги відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання уповноваженою особою відповідача (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідач зазначену вимогу залишив без задоволення. В матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Так, у видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, жодних посилань на договір не міститься, фактична поставка товару без погодження строків оплати підтверджена матеріалами справи та не спростовується відповідачем, а отже, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень та внесення оплати за поставку товару. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із надісланої позивачем відповідачу вимоги від 19.12.2013 року вбачається, що позивач вимагав від відповідача оплати за поставлений товар. З огляду на зазначене, при вирішенні справи суд виходить із того, що вимога в порядку ст. 530 ЦК України була пред'явлена відповідачу позивачем по оплаті фактично поставленого товару 19.12.2013 (день отримання вимоги представником відповідача, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем умови договору (спрощеного) виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 19 496, 48 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 19 496, 48 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 530 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 19 496, 48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 19 496, 48 грн. є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосіті» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 34965533; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Світлотехніка» (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, б. 201-203, літера 2А; код ЄДРПОУ 23739268) 19 496 (дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто шість гривень) 48 коп. заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.04.2014

Суддя Г.П. Бондаренко