Рішення

від 10.04.2014 по справі 920/387/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.04.2014 Справа № 920/387/14

за позовом: Краснопільського споживчого товариства, cмт. Краснопілля Сумської області

до відповідача: Парафії Покрови Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату, смт. Краснопілля Сумської області

про звільнення нежитлового приміщення

суддя Лиховид Б.І.

представники сторін:

від позивача: Єременко О.В., довіреність № 03/13-18 від 07.03.2014р.

від відповідача: не прибув

у судовому засіданні брала участь секретар судового засідання Ейсмонт М.О.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача звільнити шляхом виселення нежитлове приміщення магазину «Книги №1», загальною площею 79,9 кв. м, літ. А-І, розташоване за адресою: смт. Краснопілля, вул. Вокзальна, 5, та усунути перешкоди у здійсненні Краснопільським споживчим товариством права користування та розпорядження своїм майном, а також стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218 грн. 00 коп.

Представник відповідача у дане судове засідання не з`явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час слухання справи був повідомлений належним чином. Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження по справі від 12.03.2014р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 24.03.2014р. направлялись відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 42400, Сумська область, смт. Краснопілля, вул. Вокзальна, буд. 5. Поштові повідомлення про направлення відповідачу ухвали про порушення провадження по справі від 12.03.2014р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 24.03.2014р. до суду не повернулись.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною), і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Враховуючи, що ухвали суду були направлені відповідачу за адресою, зазначеною в матеріалах справи, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача за наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази по справі в їх сукупності, суд встановив:

14.07.2008р. між Краснопільським споживчим товариством (позивач) та релігійною організацією Парафія Покрови Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату (відповідач) було укладено договір оренди об'єкта нерухомості № 1, відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає у тимчасове платне користування приміщення магазину «Книги №1», загальною площею 79,9 кв. м., що знаходиться за адресою: Сумська область, смт. Краснопілля, вул. Вокзальна, 5 (а. с. 12-14).

Як встановлено матеріалами справи, приміщення магазину «Книги № 1», що знаходиться за адресою: Сумська область, смт. Краснопілля, вул. Вокзальна, 5, було передане в оренду відповідачу, що підтверджується Актом приймання-передачі від 14.07.2008 року, який підписаний головою правління позивача та керівником відповідача і скріплений печатками сторін (а. с. 15).

Згідно п. 4.1. даного договору він діє з 14.07.2008р. по 14.06.2009р.

Термін дії договору неодноразово продовжувався додатковими угодами: № 1, відповідно до якої договір діє з 14.06.2009р. до 14.05.2010р., № 2 - договір діє з 14.05.2010р. до 14.04.2011р. та № 3 - договір діє з 14.04.2011р. до 14.03.2012р. (а. с. 16-18).

Пунктом 4.2. договору встановлено, що якщо відповідач користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони позивача, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна із сторін даного договору має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць.

Оскільки, відповідач продовжував користуватись орендованим майном після 14.03.2012р., а у позивача станом на 14.03.2012р. були відсутні заперчення щодо цього, то договір № 1 від 14.07.2008р. вважався продовженим на невизначений термін у відповідності до п. 4.2.

З матеріалів срави вбачається, що позивач листом від 11.05.2012 року № 29 звертався до відповідача про припинення дії договору оренди та необхідність звільнення орендованого приміщення у зв'язку із залученням приміщення магазину «Книги №1» до власної господарської діяльності (а. с. 19).

Таким чином строк дії договору № 1 від 14.07.2008 закінчився 11.06.2012р.

Згідно з ч. 1-2 ст. 763 ЦК договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Пунктом 2.2. договору оренди від 14.07.2008 року визначено, що об'єкт оренди повертається позивачу відповідачем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають склад об'єкта оренди, його стан на момент повернення, протягом двох днів з моменту закінчення строку дії договору або в разі дострокового припинення строку дії договору - з дати припинення строку дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою звільнення орендованого приміщення у зв`язку із закінченням строку дії договору № 1 від 14.07.2008р. (листи № 40 від 26.06.2013р., № 76 від 24.11.2013р., № 6 від 04.02.2014р.(а. с. 20-22)).

Як зазначає позивач, на момент розгляду справи, відповідач не звільнив спірне приміщення та фактично користується ним.

Приміщення магазину «Книги №1» належить Краснопільському споживчому товариству на праві приватної власності відповідно до Свідоцтва про право власності від 14.07.1999 року (а. с. 24). Земельна ділянка, на якій розміщене спірне приміщення, надана Краснопільському споживчому товариству в постійне користування, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 11.06.1998 року серії СМ 036, зареєстрованому у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 51 (а. с. 25-27).

Таким чином, позивач позбавлений своїх правомочностей на користування і розпорядження спірним приміщенням, внаслідок того, що відповідач добровільно не звільняє приміщення і не передає його позивачу, а останній позбавлений можливості володіння і можливості ним користування внаслідок того, що в ньому фізично знаходиться відповідач.

Згідно зі ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

На момент розгляду справи у спірному приміщенні продовжує перебувати відповідач, який користується даним приміщенням.

Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Частина 1 ст. 317 ЦК України передбачає, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно до п.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріалами справи встановлено, що договір оренди від 14.07.2008р., укладений між сторонами, є правомірним, сторонами не оспорювався, судом недійсним не визнавався,

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, оскільки строк дії договору оренди від 14.07.2008р. закінчився 14.03.2012р., а позивач прийняв рішення не продовжувати термін дії даного договору і повідомив належним чином про це відповідача, відповідач зобов`язаний повернути позивачу орендоване майно.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 32 ГПК України встановлено, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згіідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, так як рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Отже, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача звільнити шляхом виселення нежитлове приміщення магазину «Книги №1», загальною площею 79,9 кв. м, літ. А-І, розташоване за адресою: Сумська область, смт. Краснопілля, вул. Вокзальна, 5, та усунути перешкоди у здійсненні Краснопільським споживчим товариством права користування та розпорядження своїм майном є правомірними та обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Парафію Покрови Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату (42400, Сумська область, смт. Краснопілля, вул. Вокзальна, буд. 5, код 33724576) звільнити шляхом виселення нежитлове приміщення магазину «Книги №1», загальною площею 79,9 кв. м, літ. А-І, розташоване за адресою: 42400, Сумська область, смт. Краснопілля, вул. Вокзальна, 5, та усунути перешкоди у здійсненні Краснопільським споживчим товариством (42400, Сумська область, смт. Краснопілля, вул. Вокзальна, 16, код 01765940) права користування та розпорядження даним майном.

3. Стягнути з Парафії Покрови Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату (42400, Сумська область, смт. Краснопілля, вул. Вокзальна, буд. 5, код 33724576) на користь Краснопільського споживчого товариства (42400, Сумська область, смт. Краснопілля, вул. Вокзальна, 16, код 01765940) 1 218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 14.04.2014р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД