Постанова

від 03.04.2014 по справі 810/1312/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 року місто Київ № 810/1312/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства Фірми «Бліц» доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство Фірма «Бліц», звернувся до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 14.11.2013 № 0006452201/2319 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представники позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

В наданих суду запереченнях на адміністративний позов відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 01.04.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Під час судового розгляду справи представниками сторін надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Приватного підприємства Фірми «Бліц» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 31033984.

З матеріалів справи встановлено, що 01.11.2013 Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 01.11.2013 № 1638/10-02-22-01/31033984/48 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Фірми «Бліц» (код за ЄДРПОУ: 31033984) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія ІКС» (код за ЄДРПОУ: 33782879) за період з 01.07.2012 по 31.12.2012».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства, зокрема:

- пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - безпідставне формування податкового кредиту в результаті проведення безтоварних операцій з ТОВ «Компанія ІКС» на загальну суму 22 824, 00 гривень, в тому числі за вересень 2012 року на суму 3433, 00 гривень, жовтень 2012 року - 17 453, 00 гривень та листопад 2012 року на 1938, 00 гривень та занижено податок на додану вартість на суму 90, 00 гривень, в тому числі за листопад 2012 року на 90, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 01.11.2013 № 1638/10-02-22-01/31033984/48 Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.11.2013 № 0006452201/2319 за платежем по ПДВ за на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 90, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 45, 00 гривень.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку шляхом подання скарг до ГУ Міндоходів у Київській області та Міністерства доходів і зборів України. За результатами розгляду скарг позивача на податкове повідомлення-рішення від 14.11.2013 № 0006452201/2319, Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги від 17.01.2014 № 108/10/10-36-10-01-206/981 та Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 17.02.2014 № 3025/6/99-99-10-01-15, вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати його протиправним та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про проведення безтоварних операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Компанія ІКС», спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування податкового кредиту і відсутності реальності господарської операції, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що документальною позаплановою виїзною перевіркою ПП Фірма «Бліц» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія ІКС» (код за ЄДРПОУ 33782879) за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 встановлено заниження ПДВ за листопад 2012 року на суму 90, 00 гривень.

За наслідками проведеної перевірки Білоцерківською ОДПІ згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за заниження податкових зобов'язань ПП Фірма «Бліц» збільшено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 90, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 45, 00 гривень згідно податкового повідомлення-рішення від 14.11.2013 № 0006452201/2319.

Згідно з Актом перевірки від 01.11.2013 № 1638/10-02-22-01/31033984/48, у перевіряємому періоді ПП Фірма «Бліц» мало взаємовідносини з ТОВ «Компанія ІКС».

Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 3202110000000011 від 21.11.2012 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 191, частиною першою статті 212, статті 364 Кримінального кодексу України, згідно протоколу допиту від 20.08.2012, допитано посадову особу ТОВ «Компанія ІКС» - ОСОБА_1, директора, бухгалтера та засновника в одній особі ТОВ «Компанія ІКС».

Згідно з поясненнями громадянина ОСОБА_1, він на прохання невідомої особи для реєстрації підприємства підписав якісь документи, зі змістом яких не був обізнаний. Назва підприємства ТОВ «Компанія ІКС» йому не відома. Будь-якої фінансово-господарської діяльності в якості директора ТОВ «Компанія ІКС» він не займався, та будь-яких документів цього підприємства не підписував. Статутний фонд ТОВ «Компанія ІКС» він не формував, печатку підприємства не отримував та не виготовляв. Хто проводив розрахунки по операціях з контрагентами і в яких фінансових установах відкриті рахунки ТОВ «Компанія ІКС» йому також не відомо. Про фактичну адресу підприємства та податкову інспекцію, у якій на обліку стоїть ТОВ «Компанія ІКС», та чи має воно свідоцтво платника ПДВ він нічого не знає. Податкову звітність він не формував та до органів податкової служби не надсилав. Електронна система подачі податкової звітності йому не відома та користуватись нею він не вміє, пароль та логін не отримував. Своїм наказом на будь-які посади у ТОВ «Компанія ІКС» він нікого не призначав, ніяких довіреностей на представлення його інтересів як директора ТОВ «Компанія ІКС» нікому не давав та нікого на це не уповноважував.

Крім того, адреса ТОВ «Компанія ІКС» не відповідає його фактичному місцезнаходженню.

Таким чином відповідач зазначив, враховуючи вищевикладене, видаткові накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт, отримані ПП Фірма «Бліц» від ТОВ «Компанія ІКС», не відповідають вимогам законодавчих актів України, оскільки виписані та підписані ОСОБА_1, тобто особою, яка відповідно до наданих пояснень не є відповідальною особою за дозвіл та здійснення господарських операцій і складання первинних документів. Отже, документи, отримані позивачем від ТОВ «Компанія ІКС», вважаються недійсними та відсутніми.

Отже, відповідач зазначив, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Компанія ІКС» мають ознаки нереальності здійснення і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія ІКС» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 030905 від 03.09.2012.

Згідно умов вищевказаного договору, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар на умовах цього договору та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до первинних бухгалтерських документів (видаткові накладні, акти-приймання-передачі, податкові накладні) ТОВ «Компанія ІКС» поставило позивачу товар - вогнезахисне та протипожежне обладнання.

Відповідно до податкових накладних від 03.09.2012 № 303, від 24.09.2012 № 2401, від 09.10.2012 № 901,від 01.10.2012 № 102 та № 103, від 23.10.2012 № 2301, від 20.11.2012 № 2002, від 27.11.2012 № 2702 товар позивачем було сформовано податкових кредит на підставі отриманих податкових накладних.

Також вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Компанія ІКС» (виконавець) було укладено договори на технічне обслуговування та ремонт пожежного обладнання № 221002 від 22.10.2012 та № 271102 від 27.11.2012.

Згідно умов вищевказаних договорів, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки провести роботи по технічному обслуговуванню вогнегасників, а в разі виявлення несправностей провести заміну запірних пристроїв на вогнегасниках, рукавів на порошкових вогнегасниках, заструбів на вуглекислотних вогнегасниках та відремонтувати несправності на запірних пристроях.

На виконання умов зазначених договорів, позивач отримав від ТОВ «Компанія ІКС» податкову накладну № 2201 від 22.10.2012 на загальну суму 3163, 2 гривень з ПДВ та податкову накладну від 27.11.2012 № 2702 на загальну суму 795, 6 гривень з ПДВ.

За поставку товару і надання послуг оплата була проведена у безготівковій формі, про що вказує відповідач в Акті перевірки.

Вказані договори створюють правові наслідки для обох сторін договору, оскільки позивачем отримано товар та послуги, а ТОВ «Компанія ІКС» отримано оплату за поставлений товар та надані послуги.

Таким чином, укладені між позивачем та ТОВ «Компанія ІКС» договори були спрямований на реальне настання правових наслідків і дані наслідки підтверджуються відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.

Усі копії вищевказаних документів наявні в матеріалах справи.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, договорами тощо.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, який саме товар було поставлено та за якою ціною.

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, в результаті виконання сторонами угод, які не мають реального характеру, у позивача не може виникати право на податковий кредит по ПДВ.

Однак, в Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочини між позивачем та ТОВ «Компанія ІКС» були спрямовані на проведення безтоварних фінансових потоків для здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування податкового кредиту і відсутності реальності господарської операції.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом ТОВ «Компанія ІКС» недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідача під час перевірки про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного законодавства не зазначив.

З приводу вищенаведеного слід зазначити, що відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2 Положення № 88).

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1 Положення № 88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення № 88).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (пункт 2.5 Положення № 88).

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (пункт 2.7 Положення № 88).

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 Положення № 88).

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання послуг. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія ІКС».

Суд звертає увагу, що під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія ІКС». Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків Акта перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.

Так, ані Акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах. Органом державної податкової служби не наведено доказів, що контрагентом позивача грошові зобов'язання за господарськими правовідносинами із позивачем не декларувались та не сплачувались.

Також, Акт перевірки не містить аналізу виробничих потужностей, наявності трудових ресурсів, ліцензій на провадження архітектурно-будівельної діяльності ТОВ «Компанія ІКС» для виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу № 030905 від 03.09.2012 та договорами на технічне обслуговування № 221002 від 22.10.2012 та № 271101 від 27.11.2012.

Висновки органу державної податкової служби щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України ґрунтуються лише на протоколі допиту свідка ОСОБА_1 від 20.08.2013.

За відсутності відповідного вироку суду щодо фіктивності підприємництва ТОВ «Компанія ІКС», покладення в основу висновків Акта перевірки протоколу допиту свідка без наведення доказів суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави, є необґрунтованим.

Отже, посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_1 (директора ТОВ «Компанія ІКС») як на підставу відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентом не є належним доказом у даній справі.

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Компанія ІКС» товару з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього права на формування податкового кредиту повинен бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що згідно Довідки з ЄДРПОУ Серії АБ № 580185, до видів діяльності ПП Фірма «Бліц» за КВЕД-2010 належить: 43.21 - електромонтажні роботи; 43.29 - інші будівельно-монтажні роботи; 43.39 - інші роботи із завершення будівництва; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 47.78 - роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

Також позивач має Ліцензію Серії АГ № 595835 Державної інспекції техногенної безпеки України на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів, а саме: вогнезахисне просочування (поверхневе); поверхневе вогнезахисне обробляння (фарбування, штукатурення) на об'єктах з високим, середнім та незначним ступенем ризику щодо пожежної безпеки (строк дії необмежений з 20.01.2011).

З метою здійснення своєї господарської діяльності позивач купував товари у ТОВ «Компанія ІКС» та отримував послуги по технічному обслуговуванню вогнегасників.

Як вбачається з Акта перевірки та матеріалів справи придбані товари в подальшому реалізовувалися підприємствам-покупцям ТОВ «Дужняк», СПД_ФО ОСОБА_2, ПП «Пожснаб», ПП «ГРОСС», ТОВ «Баркор Ойл», ПП «ФАРТ», КУ ФРР «Трудовий архив Фастівського району».

Відповідачем не врахований подальший рух товару, оскільки зроблено висновок про проведення з боку ППФ «Бліц» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди по ланцюгу постачання.

Водночас, вказані висновки відповідача були спростовані в ході розгляду справи у зв'язку з реальністю господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія ІКС»ю

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про проведення безтоварних операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Компанія ІКС» суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у тому числі платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним договором.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкової накладної позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідний період, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання позивачеві послуг з постачання товарів та інших послуг документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту виконання таких операцій час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Тобто, фактично позивачу у вину поставлено неправомірну господарську діяльність контрагента.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, а операції є безтоварними, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на подану вартість і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення та визнання його протиправним, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 14.11.2013 № 0006452201/2319.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства Фірми «Бліц» понесені ним судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.