Рішення

від 15.04.2014 по справі 914/548/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2014 р. Справа № 914/548/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,

до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр», м. Львів,

про: стягнення 81 464 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 6 319 грн. 54 коп. пені, 2 346 грн. 38 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр» про стягнення 81 464 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 6 319 грн. 54 коп. пені, 2 346 грн. 38 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.02.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 04.03.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 20.02.2014 року рекомендованою поштою №79054 0177825 8, відповідач - 25.02.2014 року рекомендованою поштою №79037 0300710 0 (оригінали повідомлень про вручення в матеріалах справи).

Судове засідання 04.03.2014 року відкладено на 18.03.2014 року з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду у справі.

Розгляд справи 18.03.2014 року відкладено на 15.04.2014 року.

Представник позивача в судове засідання 15.04.2014 року з'явився, 26.03.2014 року подав пояснення (вх. №13043/14), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії НОМЕР_2 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії НОМЕР_3 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне виробничо-комерційне підприємство «Укрметалцентр» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31442184, знаходиться за адресою: 79037, Львівська область, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 273, кв. 52, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №923844 (докази в матеріалах справи).

30.12.2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач, орендодавець) та Приватним виробничо-комерційним підприємством «Укрметалцентр» (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди (частини нежитлового приміщення) №02/12 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове оплатне користування частину приміщення складу, позначену у технічній документації під №13 в будівлі літ. Г-1, розташованій за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 100 м. кв. (надалі - об'єкт оренди) для виробничих потреб, а саме складування та зберігання товарно-матеріальних цінностей.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1.2. договору передача об'єкта оренди оформляється Актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Розділом 2 договору встановлено умови передачі та повернення об'єкта оренди, розділом 3 - орендну плату та порядок розрахунків.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору вступ орендаря у володіння та користування об'єктом оренди настає одночасно із підписанням уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що за погодженням сторін орендна плата буде нараховуватись з 01.01.2012 року і складати за кожен наступний місяць 9 700 грн. 00 коп. без урахування податку на додану вартість, що еквівалентно 1 200 доларів США.

Згідно пункту 3.2. договору орендна плата перераховується орендарем на підставі наданих йому рахунків п'ятого числа поточного місяця за поточний місяць. ДО орендної плати не входять плата за комунальні послуги та вартість експлуатаційних витрат. За письмовим погодженням сторін плата може бути проведена іншим (крім грошового) способом, а саме надання товарів, послуг та інше.

Відповідно до пункту 3.3. договору несплата орендної плати в повному обсязі протягом двох місяців з дня настання строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що у випадку, якщо на дату здійснення орендарем платежу за договором курс долара США до гривні, встановлений ЗАТ «ПроКредитБанк» зміниться, то сума платежу у гривнях відповідно до договору буде визначатись шляхом множення еквіваленту долару США до гривні, вказаного у пункті 3.1. договору на комерційний курс продажу долара США до гривні, встановлений ЗАТ «ПроКредитБанк» на дату здійснення платежу за договором.

Згідно пункту 3.5. договору по закінченні строку дії договору орендна плата виплачується по день фактичного повернення об'єкта оренди орендодавцю.

Розділами 4 та 5 договору встановлено права та обов'язки орендаря, розділами 6 та 7 - права та обов'язки орендодавця.

Так, відповідно до пункту 4.1. договору орендар, серед іншого, зобов'язувався використовувати об'єкт оренди за його цільовим призначенням відповідно до пункту 1. договору; своєчасно здійснювати оренді платежі та нести всі витрати з експлуатації об'єкта оренди.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що орендодавець зобов'язувався передати орендареві у володіння та користування об'єкт оренди на підставі двостороннього акта приймання-передачі.

Розділом 8 договору встановлено відповідальність і суперечки, розділом 9 - термін дії договору.

Так, згідно пункту 8.1. договору за невиконання чи неналежне виконання умов договору сторони несуть одна перед іншою відповідальність за умовами договору та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 8.3. договору суперечки, які можуть виникнути під час виконання договору, вирішуються його сторонами шляхом переговорів. Спір, за яким сторони не досягли згоди, може бути переданий для вирішення до суду у відповідності до чинного законодавства України.

Пунктом 8.4. договору встановлено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно пунктів 9.1. та 9.2. договору строк його дії становить до 31.12.2012 року. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та підписання Акту приймання-передачі. Якщо жодна сторона в термін два місяці до закінчення дії договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонговується на один рік.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, Актом приймання-передачі приміщення складу загальною площею 100,0 м. кв., обладнаного мостовим краном, яке розташоване по АДРЕСА_3, позначеного у технічній документації за №13 в будівлі літ. Г-1 від 30.12.2011 року б/н передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування вищевказане складське приміщення та мостовий кран Л-4543, інвентарний №1892, реєстр. №6179. Вказаний Акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань зі сплати орендної плати за договором в розмірі 235 364 грн. 00 коп. належним чином не виконав, за час користування об'єктом оренди сплатив на користь позивача 153 900 грн. 00 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 81 464 грн. 00 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

28.02.2014 року представником відповідача подано клопотання (вх. №8268/14), у якому, серед іншого, повідомляє суд про здійснення відповідачем часткового погашення суми основної заборгованості за договором в розмірі 500 грн. 00 коп.

В підтвердження здійснення часткової оплати суми заборгованості за договором відповідачем до матеріалів справи долучено Платіжне доручення від 26.02.2014 року №58 на суму 500 грн. 00 коп.

26.03.2014 року представником позивача подано Пояснення (вх. №13043/14), у якому зазначає про те, що 30.09.2011 року між сторонами у справі було укладено Договір оренди (частини нежитлового приміщення) №01/1, за умовами якого позивач передав у строкове платне користування частину приміщення складу, позначену у технічній документації під №13 в будівлі літ. Г-1, загальною площею 600 м. кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 для виробничих цілей строком до 31.12.2011 року. Орендна плата за Договором від 30.09.2011 301/1 становила 21 789 грн. 00 коп. без урахування податку на додану вартість і була сплачена відповідачем на користь позивача 12.03.2012 року, що підтверджується довідкою ПАТ «ПроКредитБанк» від 14.01.2014 року №196310046.

Також позивач у поданих поясненнях зазначає про те, що в подальшому, відповідачем при здійсненні розрахунків помилково вказувались реквізити договору, який припинив свою дію і всі платежі, котрі надходили від відповідача, позивачем зараховувались в погашення заборгованості зі сплати орендної плати за договором від 30.12.2011 року №02/12.

Щодо нарахування пені за прострочення здійснення сплати орендної плати за договором позивач зазначає, що нарахування пені за договором здійснювалось за шість місяців з моменту, коли грошове зобов'язання мало бути виконане у відповідності до статті 232 ГК України із застосуванням встановленого статтею 258 ЦК України спеціального строку позовної давності в один рік.

Окрім того, позивач просить суд при розгляді спору враховувати часткове погашення відповідачем заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 500 грн. 00 коп. після порушення провадження у справі згідно Платіжного доручення від 26.02.2014 року №58.

Відповідно до пункту 1 -1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 -1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Аналогічне правове положення викладене в пункті 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Арбітражного процесуального кодексу України» (із подальшими змінами і доповненнями).

Представнику позивача роз'яснено правові наслідки припинення провадження у справі, передбачені статтею 80 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, суд дійшов до висновку про те, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн. 00 коп. заборгованості зі сплати орендної плати за договором слід припинити на підставі пункту 1 -1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за договором становить 80 964 грн. 00 коп., станом на час розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між сторонами з господарського Договору оренди (частини нежитлового приміщення) від 30.12.2011 року №02/12.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Окрім стягнення суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 6 319 грн. 54 коп. пені за прострочення сплати орендної плати у відповідності до пункту 8.4. договору (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормою частини третьої вказаної статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-ІІІ, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 346 грн. 38 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України (розрахунок суми трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, суд оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково, а провадження у справі в частині стягнення відповідача на користь позивача 500 грн. 00 коп. заборгованості зі сплати орендної плати - припиненню на підставі пункту 1 -1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати орендної плати за договором, а часткове погашення вказаної заборгованості здійснено відповідачем після порушення провадження у справі.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77,п. 1 -1 , ч.1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з боржника: Приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр» (79037, Львівська область, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 273, кв. 52; код ЄДРПОУ 31442184) на користь стягувача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 500 грн. 00 коп. заборгованості зі сплати орендної плати за договором припинити.

3. Стягнути з боржника: Приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр» (79037, Львівська область, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 273, кв. 52; код ЄДРПОУ 31442184) на користь стягувача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 80 964 грн. 00 коп. суми заборгованості зі сплати орендної плати за договором, 6 319 грн. 54 коп. пені, 2 346 грн. 38 коп. трьох відсотків річних та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

15.04.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 15.04.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.