Рішення

від 12.03.2014 по справі 260/10960/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 260/10960/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2148/2014

Головуючий в 1 інстанції - Трофименко Л.Р.

Доповідач: Принцевська В.П.

Категорія 46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Жданової В.С.,

суддів Принцевської В.П., Тимченко О.О.,

при секретарі Баранчикові Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 20 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та визнання права власності на майно та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна, придбаного у шлюбі. Позовні вимоги мотивувала тим, що з 07 серпня 2002 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Шлюб було зареєстровано в Київському районному відділі РАЦС м. Донецька, актовий запис №415. З червня 2013 року шлюбні відносини між ними припинені. В період шлюбу ними було придбано трикімнатну квартиру, загальною площею 71,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та за сумісні гроші 26.07.2007р. відповідачем було організовано ТОВ «Донбаський виробничо-комерційний центр «АРТІМЕТ», до статутного капіталу внесено 45800,00 гривень. Вважає, що розмір прибутку ТОВ «Донбаський виробничо- комерційний центр «АРТІМЕТ» за період з 2007р. по 01.06.2013р. складає 550 000 грн. Оскільки зказане майно придбане у період шлюбу, вважає, що воно підлягає розподілу відповідно до норм СК України. Просила розділити придбане в період шлюбу з відповідачем майно у наступний спосіб: їй зі спільно нажитого майна виділити та визнати за нею права власності на 1/2 частину спірної квартири та стягнути з відповідача на її користь ? частину прибутку ТОВ «Донбаський виробничо-комерційний центр «АРТІМЕТ» за період з 15.07.2007р. по 01.06.2013р. в розмірі 275000,00 грн.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна набутого у шлюбі особистою приватною власністю чоловіка. В обґрунтування позову зазначив, що спірна квартира була придбана за його особисті кошти, мотивуючи наступним. 07.08.2002р. вони з позивачкою зареєстрували шлюб. З березня 2013 року фактично припинили шлюбні відносини. Ще до укладання шлюбу, а саме 19.11.1997 року він придбав квартиру АДРЕСА_1, що у місті Донецьку. Та 20.07.2002р., також до реєстрації шлюбу з відповідачкою за зустрічним позовом, придбав квартиру АДРЕСА_3. Оскільки після реєстрації шлюбу, його родина склалася з чотирьох осіб, а саме: з нього, його дружини, його доньки та доньки дружини від першого шлюбу, він вирішив придбати велику квартиру в центрі міста. Для цього він продав 05.08.2002р. квартиру АДРЕСА_1 за 15594,00 грн. та 05.09.2002р. продав квартиру АДРЕСА_3 за 13134,00 грн. 05.10.2002р. він придбав квартиру АДРЕСА_4 за 13134,00 грн. 15.03.2003р. він продав квартиру АДРЕСА_4 за 125000 грн. 24.04.2003р. за ці кошти він придбав квартиру АДРЕСА_2 за 31964 грн. де він проживає до теперішнього часу з відповідачкою за зустрічним позовом. Вважає, що оскільки спірна квартира була придбана від продажу вказаних квартир, тобто за його особисті кошти, то ця квартира є його особистою приватною власністю. На момент купівлі спірної квартири та попередньої квартири, ніяких доходів ніж заробітні плати ані у нього, ані у дружини не було. При цьому заробіток вони витрачали на утримання родини, яка складалася з них та двох неповнолітніх дітей. Просив визнати квартиру АДРЕСА_2, що набута ним в період шлюбу з ОСОБА_1, його особистою приватною власністю.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 20 січня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволено в повному обсязі зустрічний позов ОСОБА_3 З даним рішенням не погодилася позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Вона посилається на те, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального та матеріального закону. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

В судовому засіданні апелянтка та її представник повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 07 серпня 2002 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції м. Донецька. Актовий запис про шлюб №415.

12.11.1997 року ОСОБА_3 придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, інвентаризаційною вартістю 26121,00 грн.

12.07.2002 року ОСОБА_3 придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 інвентаризаційною вартістю 16696,00 грн.

05.08.2002р. ОСОБА_3 продав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 15594 грн.

05.09.2002р. ОСОБА_3 продав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 16696,00 грн.

05.10.2002 року ОСОБА_3 придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 13134,00 грн.

15.03.2003р. ОСОБА_3 продав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 12471,00 грн.

24.04.2003 року ОСОБА_3 придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 31964 грн.

Згідно витягу з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_3 є засновником ТОВ «Донбаський виробничо-комерційний центр «Артімет». Державна реєстрація відбулася 26.07.2007р.

Статтею 61 ч.1 Сімейного кодексу України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 57 Сімейного кодексу України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Постановою Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз»яснено, що виходячи зі змісту частин 2 та 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. 309 ч.1 п. 2 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вважав встановленим факт придбання спірної квартири за особисті кошти ОСОБА_3, оскільки в доведення своїх позовних вимог за зустрічним позовом та заперечень за первісним позовом ОСОБА_3 надано суду копії вказаних вище договорів купівлі-продажу квартир, з яких вбачається, що перші дві квартири на вул. Церетелі в Донецьку та п.Музикальному в м.Донецьку позивач придбав до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, тобто за особисті кошти. Всі інші квартири, в тому числі і спірну квартиру, ОСОБА_3 купував перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1

Висновки суду першої інстанції щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 ґрунтуються на припущеннях, оскільки ОСОБА_3 не надано достатньо доказів в підтвердження того, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 він придбав спірну квартиру за особисті кошти.

Згідно зі статтею 70 ч.1 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на ? частину спірної квартири. Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на ? частину спірної квартири.

В решті частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, оскільки суд дійшов правильного висновку, що в порушення приписів статті 60 ЦПК України позивачкою не надано доказів про розмір прибутку ТОВ «Донбаський виробничо-комерційний центр «АРТІМЕТ», який зареєстровано за ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 20 січня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили в момент проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: Судді: