Рішення

від 11.04.2014 по справі 911/928/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2014 р. Справа № 911/928/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед форест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЦТВО ДРУКМАЙСТЕР»

про стягнення 27 849,22грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Ткаченко Л.В. (дов. № 71 від 24.03.2014р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед форест» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЦТВО ДРУКМАЙСТЕР» (далі - відповідач) про стягнення 27 849,22грн. заборгованості, з яких: 24 000грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № КЛ00011525 від 06.11.2013р., № КЛ00011979 від 15.11.2013р., № КЛ00013050 від 04.12.2013р., № КЛ00013053 від 04.12.2013р., № КЛ00013165 від 05.12.2013р. згідно договору поставки № КУ 17 від 11.01.2013р. товар, 913,09грн. пені, 2 400грн. штрафу, 325,41грн. інфляційних втрат та 210,72грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № КУ 17 від 11.01.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2014р. порушено провадження у справі № 911/928/14, розгляд справи призначено на 04.04.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2014р. розгляд справи відкладено на 11.04.2014р.

У судовому засіданні 11.04.2014р. представник позивача підтримав позов повністю.

Відповідач в судові засідання 04.04.2014р. та 11.04.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2013р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед форест» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЦТВО ДРУКМАЙСТЕР» (Покупець) укладено договір поставки № КУ 17, згідно якого постачальник зобов'язався поставити товар покупцю, а покупець - прийняти даний товар і оплатити його на умовах, передбачених договором.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами або уповноваженими представниками відвантажувального документа - видаткової накладної (п. 3.2. договору).

Згідно п.п. 4.1., 4.3. договору умови оплати - оплата 100 % вартості кожної поставки протягом 7 календарних днів, з дати поставки. Зобов'язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту фактичного зарахування грошових засобів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 10.1. договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

На виконання п. 2.2. договору поставки № КУ 17 від 11.01.2013р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 36 351,34рн., що підтверджується видатковими накладними № КЛ00011525 від 06.11.2013р. на суму 6 702,40грн., № КЛ00011979 від 15.11.2013р. на суму 12 879грн., № КЛ00013050 від 04.12.2013р. на суму 3 400грн., № КЛ00013053 від 04.12.2013р. на суму 3 360грн., № КЛ00013165 від 05.12.2013р. на суму 10 009,94грн. (а.с. 18, 20, 23, 25, 27), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, а також довіреностями (а.с. 19, 22, 24, 26, 28).

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.1. договору поставки № КУ 17 від 11.01.2013р., з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, 21.11.2013р. та 20.03.2014р. сплативши позивачеві 12 351,34грн. та 1 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1944 від 21.11.2013р. та 2153 від 20.03.2014р. (а.с. 21, 32), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент порушення провадження у справі (21.03.2014р.) склав 23 000грн. (36 351,34грн. - 12 351,34грн. - 1 000грн.), що підтверджується платіжними дорученнями № 1944 від 21.11.2013р. та 2153 від 20.03.2014р. (а.с. 21, 32).

Крім того, суд встановив, що після порушення провадження у справі (21.03.2014р.) відповідач 24.03.2014р. та 26.03.2014р. сплатив на рахунок позивача 3 000грн. та 20 000грн., всього 23 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2161 від 24.03.2014р. та № 2167 від 26.03.2014р. (а.с. 33-34), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № КЛ00011525 від 06.11.2013р., № КЛ00011979 від 15.11.2013р., № КЛ00013050 від 04.12.2013р., № КЛ00013053 від 04.12.2013р., № КЛ00013165 від 05.12.2013р. згідно договору поставки № КУ 17 від 11.01.2013р. товар на момент судового розгляду справи відсутній.

Предметом позову є вимоги про стягнення 24 000грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № КЛ00011525 від 06.11.2013р., № КЛ00011979 від 15.11.2013р., № КЛ00013050 від 04.12.2013р., № КЛ00013053 від 04.12.2013р., № КЛ00013165 від 05.12.2013р. згідно договору поставки № КУ 17 від 11.01.2013р. товар, 913,09грн. пені, 2 400грн. штрафу, 325,41грн. інфляційних втрат та 210,72грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 2.2. договору поставки № КУ 17 від 11.01.2013р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 36 351,34рн., що підтверджується видатковими накладними № КЛ00011525 від 06.11.2013р. на суму 6 702,40грн., № КЛ00011979 від 15.11.2013р. на суму 12 879грн., № КЛ00013050 від 04.12.2013р. на суму 3 400грн., № КЛ00013053 від 04.12.2013р. на суму 3 360грн., № КЛ00013165 від 05.12.2013р. на суму 10 009,94грн. (а.с. 18, 20, 23, 25, 27), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, а також довіреностями (а.с. 19, 22, 24, 26, 28); відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.1. договору поставки № КУ 17 від 11.01.2013р., з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, 21.11.2013р. та 20.03.2014р. сплативши позивачеві 12 351,34грн. та 1 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1944 від 21.11.2013р. та 2153 від 20.03.2014р. (а.с. 21, 32), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент порушення провадження у справі (21.03.2014р.) склав 23 000грн. (36 351,34грн. - 12 351,34грн. - 1 000грн.), що підтверджується платіжними дорученнями № 1944 від 21.11.2013р. та 2153 від 20.03.2014р. (а.с. 21, 32).

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 N 7-рп/2009 ( v007p710-09) у справі N 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що після порушення провадження у справі (21.03.2014р.) відповідач 24.03.2014р. та 26.03.2014р. сплатив на рахунок позивача 3 000грн. та 20 000грн., всього 23 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2161 від 24.03.2014р. та № 2167 від 26.03.2014р. (а.с. 33-34), суд вважає, що провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 23 000грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № КЛ00011525 від 06.11.2013р., № КЛ00011979 від 15.11.2013р., № КЛ00013050 від 04.12.2013р., № КЛ00013053 від 04.12.2013р., № КЛ00013165 від 05.12.2013р., згідно договору поставки № КУ 17 від 11.01.2013р. товар підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Водночас, позовна вимога про стягнення 1 000грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № КЛ00011525 від 06.11.2013р., № КЛ00011979 від 15.11.2013р., № КЛ00013050 від 04.12.2013р., № КЛ00013053 від 04.12.2013р., № КЛ00013165 від 05.12.2013р. згідно договору поставки № КУ 17 від 11.01.2013р. товар є такою, що не підлягає задоволенню судом, оскільки вказана вимога задоволена в добровільному порядку відповідачем до 21.03.2014р. (моменту порушення провадження у справі).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № КУ 17 від 11.01.2013р., позивачем за період з 14.11.2013р. по 20.03.2014р. нарахована пеня в сумі 913,09грн., зокрема: 303,17грн. за період з 14.11.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 6 702,40грн., 22,18грн. за період з 23.11.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 527,66грн., 119,88грн. за період з 12.12.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 3 400грн., 118,47грн. за період з 12.12.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 3 360грн., 349,39грн. за період з 13.12.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 10 009,94грн.

За порушення покупцем строків оплати (п. 4.1.) покупець зобов'язується виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, включаючи день оплати (п. 7.2. договору).

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Враховуючи положення вищезазначених норм, сплату відповідачем 20.03.2014р. 1 000грн. боргу, з яких: 472,34грн. боргу за видатковою накладною № КЛ00011525 від 06.11.2013р. та 527,66грн. боргу за видатковою накладною № КЛ00011979 від 15.11.2013р., а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 13), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 14.11.2013р. по 20.03.2014р. загалом становить 913,54грн., зокрема: 301,59грн. за період з 14.11.2013р. по 19.03.2014р. на суму боргу 6 702,40грн., 2,22грн. за період з 20.04.2014. по 20.04.2014р. на суму боргу 6 230,06грн., 21,99грн. за період з 23.11.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 527,66грн., 119,88грн. за період з 22.10.2013р. по 15.01.2014р. на суму боргу 1 180,97грн., 118,47грн. за період з 12.12.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 3 360грн., 349,39грн. за період з 13.12.2013р. по 20.03.2014р. на суму боргу 10 009,94грн. Відтак, вимога про стягнення 913,09грн. пені підлягає задоволенню у розмірі 913,09грн. пені, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 400грн. штрафу на підставі п. 7.3. договору поставки № КУ 17 від 11.01.2013р.

Згідно п. 7.3. договору поставки № КУ 17 від 11.01.2013р. у випадку якщо покупець порушив строки оплати більше ніж на 2 банківських дні, він додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Суд встановив, що зазначені в п. 7.3. договору поставки № КУ 17 від 11.01.2013р. 10 % від суми заборгованості за своєю правовою природою є штрафом.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив отриманий товар протягом 2 банківських днів з моменту виникнення обов'язку з оплати, штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 7.3. договору) у загальному розмірі 2 400грн. (10 % від 24 000грн. (вартість неоплаченого товару понад 2 банківських днів з моменту виникнення обов'язку з оплати)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 400грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № КУ 17 від 11.01.2013р., позивачем за період з 14.11.2013р. по 20.03.2014р. нараховано 325,41грн. інфляційних втрат та 210,72грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, сплату відповідачем 20.03.2014р. 1 000грн. боргу, з яких: 472,34грн. боргу за видатковою накладною № КЛ00011525 від 06.11.2013р. та 527,66грн. боргу за № КЛ00011979 від 15.11.2013р., а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 12, 14), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 14.11.2013р. по 20.03.2014р. складає 853,41грн. інфляційних втрат та 210,82грн. 3 % річних відповідно. Відтак, вимоги про стягнення 325,41грн. інфляційних втрат та 210,72грн. 3 % річних підлягають задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 913,09грн. пені, 2 400грн. штрафу, 325,41грн. інфляційних втрат та 210,72грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед форест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЦТВО ДРУКМАЙСТЕР» про стягнення 23 000 (двадцяти трьох тисяч гривень) 00 коп. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № КЛ00011525 від 06.11.2013р., № КЛ00011979 від 15.11.2013р., № КЛ00013050 від 04.12.2013р., № КЛ00013053 від 04.12.2013р., № КЛ00013165 від 05.12.2013р. згідно договору поставки № КУ 17 від 11.01.2013р. товар припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЦТВО ДРУКМАЙСТЕР» (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишневе, вул. Б. Хмельницького, буд. 2; ідентифікаційний код 32119386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед форест» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 72-А; ідентифікаційний код 22902499) 913 (дев'ятсот тринадцять гривень) 09 коп. пені, 2 400 (дві тисячі чотириста гривень) 00 коп. штрафу, 325 (триста двадцять п'ять гривень) 41 коп. інфляційних втрат, 210 (двісті десять гривень) 72 коп. 3 % річних та 1 761 (одну тисячу сімсот шістдесят одну гривню) 40 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.04.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко