Рішення

від 14.04.2014 по справі 910/5244/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5244/14 14.04.14

За позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.-Т.-С."

про стягнення штрафу 68 000,00 грн. та пені 46 920,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Якусевич А.М. за довіреністю № 488 від 13.01.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.-Т.-С." (відповідач) про стягнення з останнього 114920,00 грн., з яких: 68000,00 грн. штрафу та 46920,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за період з 07.02.2014 р. по 24.03.2014 р.

Обгрунтовуючи заявлені на підставі ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позовні вимоги про стягнення штрафу та пені, позивач послався на рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.11.2013 року № 73/02-П у справі № 88-02/07.13 "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", згідно якого, зокрема, на Товариство з обмеженою відповідальністю "А.-Т.-С." накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. за порушення, вказане в п. 1 зазначеного рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2014 р. порушено провадження у справі № 903/5244/14, розгляд справи призначено на 14.04.2014 р. об 11:20 год.

11.04.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 68000,00 грн. та пеню за прострочення сплати штрафу в розмірі 68000,00 грн. за період з 07.02.2014 р. по 14.04.2014 р., враховуючи при цьому обмеження, встановлені нормою ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно якої розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

14.04.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов лист № 26-06/1193 від 11.04.2014 р., в якому позивач на виконання вимог ухвали суду від 27.03.2014 р. повідомив суд про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарські спори, справи між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також про відсутність рішення цих органів з такого спору. До наведеного листа в якості додатків додані наступі документи для залучення до матеріалів справи: копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи відповідача, копія довідки АБ № 693871 з ЄДРПОУ стосовно позивача та копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно відповідача.

В судове засідання, призначене на 14.04.2014 р., представник позивача з'явився та надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 11.04.2014 р. через відділ діловодства суду.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 14.04.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 27.03.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом встановлено, що поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/5244/14 від 27.03.2014 р. було направлено відповідачу за адресою (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 37/48, офіс 1), вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача (ТОВ "А.-Т.-С.") відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Отримання уповноваженим представником відповідача зазначеного поштового відправлення підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407119629368.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.04.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні 14.04.2014 р. здійснювався розгляд заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 11.04.2014 р. через відділ діловодства суду.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18), зокрема, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом встановлено, що відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру пені за прострочення сплати штрафу на підставі рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.11.2013 року № 73/02-П у справі № 88-02/07.13.

Крім того, позивачем надані суду докази направлення заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу (фіскальний чек № 9838 від 11.04.2014 р. з описом вкладення у цінний лист № 0103027048084 від 11.04.2014 р.), а відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору.

При цьому судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 136000,00 грн., з яких: 68000,00 грн. штрафу та 68000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.11.2013 року № 73/02-П у справі № 88-02/07.13.

В судовому засіданні 14.04.2014 р. здійснювався розгляд справи по суті.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.04.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.11.2013 року № 73/02-П у справі № 88-02/07.13 "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (надалі - Рішення АМК) визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус-плюс" (ідентифікаційний код 34429145, м. Київ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "А.-Т.-С." (ідентифікаційний код 37973264, м. Київ) під час участі у конкурсній процедурі закупівлі "вузлів та деталей для автомобілів", яка проводилась Державною організацією медичного автотранспорту м. Києва "Київмедавтотранс" у 2013 році, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів; за вчинене порушення відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено, зокрема, на Товариство з обмеженою відповідальністю "А.-Т.-С." штраф у розмірі 68 000,00 грн.

В Рішенні АМК було зазначено, що згідно з частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення, а відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення Антимонопольного комітету України документ, що підтверджує сплату штрафу.

Також у Рішенні АМК було зазначено, що воно може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.

Супровідним листом № 26-02/4722 від 04.12.2013 р. Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) направило копію Рішення АМК Товариству з обмеженою відповідальністю "А.-Т.-С." (відповідач). Отримання Рішення АМК відповідачем 06.12.2013 р. підтверджується доданою до позовної заяви копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407118225034.

Як зазначив позивач у позовній заяві, строк сплати штрафу, накладеного Рішенням АМК, закінчився 06.02.2014 р., втім відповідач не сплатив штраф у строк, визначений частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Позивач стверджує, що станом на день подання позовної заяви він не отримував документи, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням АМК.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 68000,00 грн., накладеного рішенням АМК, а також про стягнення пені за кожен день прострочення сплати штрафу в розмірі півтора відсотки від суми штрафу, яка відповідно до заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог станом на 14.04.2014 р. склала 68000,00 грн., враховуючи при цьому обмеження, встановлені нормою ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.11.2013 року № 73/02-П у справі № 88-02/07.13 "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на відповідача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Зазначене рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 06.12.2013 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407118225034.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 06.02.2014 р. (06.12.2013 р. + 2 місяці).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

По матеріалам справи судом встановлено, що станом на час звернення позивача з позовом до суду, а рівно і станом на час розгляду спору по суті, відповідач штраф, накладений Рішенням АМК, не сплатив. При цьому, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.11.2013 року № 73/02-П у справі № 88-02/07.13 "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього Рішенням АМК, у строк, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 68000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач нараховує відповідачу пеню в розмірі 68000,00 грн. за період з 07.02.2014 р. по 14.04.2014 р. (67 днів) за прострочення сплати штрафу.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як вище було встановлено, відповідач мав сплатити 68000,00 грн. штрафу до 06.02.2014 р. включно, таким чином, початком періоду прострочення сплати штрафу є 07.02.2014 р.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 1020,00 грн. (68000,00 грн. : 100 х 1,5 = 1020,00 грн.).

За визначений позивачем період стягнення пені з 07.02.2014 р. по 14.04.2014 р. (67 днів) (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої через відділ діловодства суду 11.04.2014 р.) відповідачем прострочено 67 дні сплати штрафу.

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вказаний період складає 68340,00 грн. (1020,00 грн. х 67 = 68340,00 грн.).

В той же час, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, т.т. не може перевищувати 68000,00 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 68000,00 грн. за період з 07.02.2014 р. по 14.04.2014 р. за прострочення сплати штрафу підлягають задоволенню повністю.

Отже, позовні вимоги Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову , але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ціна позову становить 136000,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 2720,00 грн. (2 відсотки ціни позову).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 2720,00 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.-Т.-С." (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 37/48, офіс 1, ідентифікаційний код 37973264), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 68000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) штрафу та 68000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказану суму в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації 21081100, на р/рахунок 31119106700008, МФО 820019, код за ЄДРПОУ 37975298, отримувач: УДК у Подільському районі міста Києва.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.-Т.-С." (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 37/48, офіс 1, ідентифікаційний код 37973264), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 2720,00 грн. (дві тисячі сімсот двадцять гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2014 р.

Суддя Гумега О.В.