Рішення

від 08.04.2014 по справі 911/432/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа № 911/432/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Б», м. Вишневе;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старинський Сільгоспкомбінат», с. Старе;

про розірвання договору поставки та стягнення 778 054,4 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Аверіна В.Є. (довіреність № 1 від 05.02.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старинський Сільгоспкомбінат» про розірвання договору поставки та стягнення 778 054,4 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2014 року порушено провадження у справі № 911/432/14 та призначено до розгляду на 04.03.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 04.03.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 14.02.2014 року не виконав. У звязку з чим, розгляд справи відкладався до 17.03.2014 року.

17.03.2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду.

В судове засідання, яке відбулось 17.03.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 04.03.2014 року не виконав. Розгляд справи відкладався до 08.04.2014 року.

В судовому засіданні 08.04.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 08.04.2014 року не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «ТЕМА-Б» (далі - позивач) та ТОВ «СТАРИНСЬКИЙ СІЛЬГОСПКОМБІНАТ» (далі - відповідач) було укладено Договір поставки №28/10 від 28.10.2013 року (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого відповідач зобов'язався поставляти і передавати на умовах Договору згідно із замовленнями продовольчу продукцію (далі - Товар) у власність позивача, а останній зобов'язався приймати Товар у власність та оплачувати його на умовах Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору ціна на Товар визначається у Специфікації та вказується у кожному замовленні на поставку відповідної партії Товару. Згідно з п.3.3. Договору вартість Товару також зазначається у видаткових накладних на Товар, які підтверджують кількість фактично прийнятого Замовником Товару та поставленого Постачальником за Договором.

У свою чергу, відповідно до п.4.2. Договору поставка Товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих Постачальником замовлень Покупця, а згідно з п.4.4. Договору строк поставки Товару погоджується сторонами при прийнятті замовлення. Зобов'язання Постачальника з поставки кожної окремої партії Товару вважається виконаним з моменту підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної.

На виконання умов Договору позивачем було замовлено у відповідача Товар на загальну суму 947999,20 грн., остання партія Товару мала бути поставлена не пізніше 01.12.2013 року. Вищезазначена інформація міститься у Заявках № 29/10 від 29.10.2013 року та №11/11 від 11.11.2013 року, відповідно до яких розрахунки між позивачем та відповідачем за замовлені партії Товару мали бути здійснені на умовах 100% попередньої оплати.

На підтвердження досягнутих домовленостей щодо поставки Товару відповідно до вищезазначених заявок, позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків №СФ-00218 від 29.10.2013 року, №СФ-00226 від 11.11.2013 року було здійснено попередню оплату в сумі 947999,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4436 від 30.10.2013 року, №4559 від 11.11.2013 року.

Однак, станом на момент звернення до суду відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання виконав не в повному обсязі, чим порушив п.1.1., 4.2. Договору, а також п.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якого за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності.

В період з 29.11.2013 року по 03.12.2013 року відповідачем було поставлено Товар на загальну суму 197296,08 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000321 від 03.12.2013 року, № РН-0000301 від 15.11.2013 року, № РН-0000297 від 13.11.2013 року, № РН-0000319 від 26.11.2013 року, тоді як позивачем було здійснено попередню оплату у розмірі 947999,20 грн.

Таким чином, відповідач недопоставив за Договором Товар на загальну суму 750702,88 грн., необхідність у подальшій поставці в якому у позивача на даний момент вже відпала.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За наслідками розгляду спору підтверджується заборгованість відповідача з повернення передплати на суму 750702,88 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У свою чергу, згідно із ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому під істотним розуміють таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Таким чином, у зв'язку з вищезазначеним порушенням відповідачем зобов'язання за Договором вимога позивача про повернення суми попередньої оплати є правомірною та обґрунтованою.

Крім того, у зв'язку з вимогою позивача про розірвання Договору поставки № 28/10 від 28.10.2013 року та у випадку її задоволення судом, відпадає правова підстава, на якій відповідач користується грошовими коштами позивача.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Звертаючи увагу на те, що на виконання умов Договору позивачем були перераховані кошти в якості попередньої оплати у розмірі 947999,20 грн., а відповідачем його зобов'язання були виконані лише частково, отже, відповідач безпідставно зберігає вищезазначені грошові кошти позивача, які мають бути повернені останньому.

Також відповідно до п.3 ст.693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. У випадку попередньої оплати товару здійснюється комерційне кредитування продавця (ст. 1057 ЦК України). Згідно з п.2 ст.1057 ЦК України до комерційного кредиту застосовуються положення відповідних статей ЦК України, що регулюють відносини за кредитним договором та договором позики.

Таким чином, оскільки розмір процентів за користування чужими грошовими коштами Договором не визначено, так само як і не визначено у ст.536 ЦК України, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, судом встановлено, що проценти нараховані на суму здійсненої позивачем передплати, на яку товар не було поставлено, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період фактичного прострочення. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 9117,17 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 18234,35 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі п. 6.1 Договору.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штраф, пеня). Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України). Сторони Договору домовились (п.6.1. Договору), що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що передбачені Договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення виконання.

Враховуючи, що за Договором зобов'язання відповідача полягало у поставці товару, тобто було не грошовим, грошовий вираз відповідного зобов'язання виник у зв'язку зі зверненням до суду на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України, вимога позивача про стягнення пені за наведений у позові період прострочення не підлягає задоволенню, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня передбачена як відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання, в той час, як відповідачем порушено зобов'язання з поставки товару, за порушення якого нараховано проценти в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає визначеним ст. 693 Цивільного кодексу України наслідкам не поставки передплаченого товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані в частині стягнення основного боргу та відсотків за користування коштами, тому підлягають задоволенню у відповідній частині. В частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 16414,32 грн., з яких 1218 грн. за задоволену вимогу про розірвання договору та 15196,32 грн. за вимогу про стягнення боргу пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати Договір поставки №28/10 від 28.10.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Старинський Сільгоспкомбінат» (08362, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Старе, вул. Заводська, 1, оф. 7, код 32453019) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 36460480).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старинський Сільгоспкомбінат» (08362, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Старе, вул. Заводська, 1, оф. 7, код 32453019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 36460480) 750702,88 (сімсот п'ятдесят тисяч сімсот дві) грн. основного боргу, 9117,17 (дев'ять тисяч сто сімнадцять) грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 16414,32 (шістнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн . судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Повне рішення складено: 09.04.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.