Рішення

від 11.04.2014 по справі 911/828/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2014 р. Справа № 911/828/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП»

до Приватного підприємства «ЮНІОН-ПС»

про стягнення 9 266,44грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Костриба А.І. (дов. б/н від 12.08.2013р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП» (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства «ЮНІОН-ПС» (далі - відповідач) про стягнення 9 266,44грн. заборгованості, з яких: 8 775,72грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 1347 від 19.10.2012р. товар, 122,86грн. інфляційних втрат та 367,86грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого на підставі видаткової накладної № 1347 від 19.10.2012р. товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2014р. порушено провадження у справі № 911/828/14, розгляд справи призначено на 28.03.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2014р. розгляд справи відкладено на 11.04.2014р.

У судовому засіданні 11.04.2014р. представник позивача підтримав позов повністю.

Відповідач в судове засідання 11.04.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2012р. позивач поставив відповідачу товар на суму 20 775,72грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № 1347 від 19.10.2012р. на суму 20 775,72грн. (а.с. 15) та довіреністю № 30 від 19.10.2012р. (а.с. 16), виданою ОСОБА_2 на отримання від ТОВ «ТВК ГРУП» товару за рахунком-фактурою № 3271 від 19.10.2012р.

Крім того, позивач виставив відповідачу для оплати рахунок-фактуру № 3271 від 19.10.2012р. на суму 20 775,72грн. (а.с. 14).

Суд встановив, що відповідач за отриманий від позивача на підставі видаткової накладної № 1347 від 19.10.2012р. товар, в порушення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, розрахувався частково, сплативши 19.10.2012р. та 14.06.2013р. 10 000грн. та 2 000грн., всього 12 000грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18-21), решту боргу у розмірі 8 775,72грн. (20 775,72грн. - 12 000грн.) на момент порушення провадження у справі не сплатив, що підтверджується довідкою ПАТ «Контракт» № 151/12-1366 від 27.03.2014р. (а.с. 59) та довідкою АТ «Укрсиббанк» № 51-4/30/432 від 27.03.2014р. (а.с. 60), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент прийняття судового рішення склав 8 775,72грн. (20 775,72грн. - 12 000грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18-21), довідкою ПАТ «Контракт» № 151/12-1366 від 27.03.2014р. (а.с. 59) та довідкою АТ «Укрсиббанк» № 51-4/30/432 від 27.03.2014р. (а.с. 60).

16.01.2014р. позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з листом-вимогою про погашення заборгованості № 0002 від 15.01.2014р. (а.с. 25), згідно якого просив останнього погасити наявний в нього борг у розмірі 8 775,72грн., що підтверджується фіскальним чеком № 6191 від 16.01.2014р. описом вкладення у цінний лист від 16.01.2014р., наявними в матеріалах справи.

Предметом позову є вимоги про стягнення 8 775,72грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 1347 від 19.10.2012р. товар, 122,86грн. інфляційних втрат та 367,86грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

Суд встановив, що 19.10.2012р. позивач поставив відповідачу товар на суму 20 775,72грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № 1347 від 19.10.2012р. на суму 20 775,72грн. (а.с. 15) та довіреністю № 30 від 19.10.2012р. (а.с. 16), виданою ОСОБА_2 на отримання від ТОВ «ТВК ГРУП» товару за рахунком-фактурою № 3271 від 19.10.2012р.; відповідач за отриманий від позивача на підставі видаткової накладної № 1347 від 19.10.2012р. товар, в порушення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, розрахувався частково, сплативши 19.10.2012р. та 14.06.2013р. 10 000грн. та 2 000грн., всього 12 000грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18-21), решту боргу у розмірі 8 775,72грн. (20 775,72грн. - 12 000грн.) на момент порушення провадження у справі не сплатив, що підтверджується довідкою ПАТ «Контракт» № 151/12-1366 від 27.03.2014р. (а.с. 59) та довідкою АТ «Укрсиббанк» № 51-4/30/432 від 27.03.2014р. (а.с. 60), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент прийняття судового рішення склав 8 775,72грн. (20 775,72грн. - 12 000грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18-21), довідкою ПАТ «Контракт» № 151/12-1366 від 27.03.2014р. (а.с. 59) та довідкою АТ «Укрсиббанк» № 51-4/30/432 від 27.03.2014р. (а.с. 60).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення 8 775,72грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 1347 від 19.10.2012р. товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати отриманого на підставі видаткової накладної № 1347 від 19.10.2012р. товару позивачем за період з 20.10.2012р. по 13.03.2014р. на суму боргу 8 775,72грн. нараховано 122,86грн. інфляційних втрат та 367,86грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому уточненому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 12-13), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 20.10.2012р. по 13.03.2014р. на суму боргу 8 775,72грн. складає 122,86грн. інфляційних втрат та 367,86грн. 3 % річних відповідно. Відтак, вимоги про стягнення 122,86грн. інфляційних втрат та 367,86грн. 3 % річних підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 8 775,72грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 1347 від 19.10.2012р. товар, 122,86грн. інфляційних втрат та 367,86грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ЮНІОН-ПС» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, буд. 105-Б; ідентифікаційний код 13708090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП» (03680, м. Київ, Святошинський район, вул. Пшенична, буд. 8; ідентифікаційний код 34352717) 8 775 (вісім тисяч сімсот сімдесят п'ять гривень) 72 коп. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 1347 від 19.10.2012р. товар, 122 (сто двадцять дві гривні) 86 коп. інфляційних втрат, 367 (триста шістдесят сім гривень) 86 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.04.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко