Постанова

від 08.04.2014 по справі 808/1357/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року 15:43Справа № 808/1357/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сірик К.Л.,

представника позивача: Білюшова В.М.,

представника відповідача: Кравченко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.09.2013 №0000302710 та від 02.12.2013 №0000402710

ВСТАНОВИВ:

20.02.2014 Публічне акціонерне товариство «Карлсберг Україна» (далі - позивач, ПАТ «Карлсберг Україна») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.09.2013 №0000302710, від 02.12.2013 №0000402710.

Ухвалою суду від 24.02.2014 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для приведення її у відповідність до ст.106 КАС України.

Ухвалою суду від 13.03.2014 відкрито провадження в адміністративній справі №808/1357/14, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 03.04.2014. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.04.2014.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Зазначає що, перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених первинних документів по господарських операціях з контрагентами позивача. Висновки податкового органу про відсутність господарських операцій є необґрунтованими. Всі господарські операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Позивач мав всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту за спірними операціями. Підприємства несуть виключно індивідуальну відповідальність за виконання ними свого обов'язку по сплаті податку, оскільки на них законодавством покладено обов'язок ведення податкового обліку та подання звітності. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб. Вважає податкові повідомлення - рішення від 19.09.2013 №0000302710, від 02.12.2013 №0000402710 протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у наданих запереченнях. Зазначає, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Скай Лайн Продакт», ТОВ «Інфософт - ком», ТОВ «ДТС Логістік», по яким встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок та придбання товарів. Перевіркою встановлено, що позивач при формуванні валових витрат неправомірно врахував витрати, пов'язані з придбанням товарів, послуг від вищезазначених постачальників, а також неправомірно врахував до складу податкового кредиту суми ПДВ. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 08.04.2014 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, в період часу з 31.07.2013 по 28.08.2013 фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Карлсберг Україна» (ЄДРПОУ 00377511) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами по господарських операціях, ПДВ по яких відображено у складі податкового кредиту за періоди: ТОВ «Консалтінг груп кбш» (ЄДРПОУ 37954257) за липень 2012 року, ТОВ «Скай лайн продакт» (ЄДРПОУ 35828312) за серпень, листопад 2010 року, вересень 2011 року, ТОВ «Інфософт - ком» (ЄДРПОУ 33274848) за період : вересень 2011 року - серпень 2012 року, ТОВ «Західелектрокомплект» (ЄДРПОУ 31074182) за березень 2011 року, ТОВ «ПБК «Аквілон» (ЄДРПОУ 33869975) за липень, серпень 2010 року, ФОП ОСОБА_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_1) за вересень, жовтень 2011 року, серпень - грудень 2012 року, ТОВ «ДТС Логістік» (ЄДРПОУ 37088337) за період листопад 2011 року - червень 2012 року, ПП «Західна енергетична спілка» (ЄДРПОУ 36153242) за період квітень 2011 року, ТОВ «Тікич» (ЄДРПОУ 31367008) за період листопад 2011 року та податку на прибуток за періоди, в яких відображено витрати по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами.

За результатами перевірки складено акт від 04.09.2013 №110/27-1/00377511 (далі - акт перевірки ).

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення:

- п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1., пп.8.3.1., пп.8.3.2 п.8.3. ст.8 Закону України від 28.12.94 №334/94 - BP «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28.12.94 №334/94 - BP) та пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст.138 п. 144.1 ст.144 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 179 090 грн. у тому числі по періодах: III квартали 2010 року - 8 750 грн., 2010 рік - 8 750 грн., 1 квартал 2011 року - 1 500 грн., ІІ квартал 2011 року - 1 063 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 11 703 грн., II-IV квартали 2011 року - 101 415 грн., І квартал 2012 року - 46 790 грн., півріччя 2012 року - 60 112 грн., ІІІ квартали 2012 року - 62 828 грн., 2012 рік - 67 425 грн.;

- пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР), п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.198.6, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем безпідставно занижено податок на додану вартість на загальну суму 77 884 грн., в т.ч. по періодах: за серпень 2010 року у сумі 7 000 грн.; за листопад 2010 року у сумі 8 000 грн.; за вересень 2011 року у сумі 8 198 грн.; за жовтень 2011 року у сумі 818 грн.; за листопад 2011 року у сумі 3 212 грн.; за грудень 2011 року у сумі 1 416 грн.; за січень 2012 року у сумі 299 грн.; за лютий 2012 року у сумі 70 грн.; за квітень 2012 року у сумі 15 058 грн.; за червень 2012 року у сумі 29 476 грн..; за липень 2012 року у сумі 1 529 грн.; за серпень 2012 року у сумі 2 808 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 19.09.2013 №0000302710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 113 076 грн., у тому числі за основним платежем - 77 884 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 192 грн.

- від 19.09.2013 № 0000292710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 214 991 грн., у тому числі за основним платежем - 179 090 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 901 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 26.11.2013 №12379/10/10-334 податкове повідомлення - рішення від 19.09.2013 №0000292710 було скасоване в частині нарахування 18 901 грн. податку на прибуток та в частині нарахування 5 394 грн. штрафних санкцій.

У зв'язку з цим відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення - рішення від 02.12.2013 №0000402710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 190 696 грн., у тому числі за основним платежем - 160 189 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 507 грн.

Повторна скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями від 19.09.2013 №0000302710 та від 02.12.2013 №0000402710 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У позивача відсутні зауваження щодо підстав та порядку проведення перевірки.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податківців ґрунтуються на тому, що не було реального здійснення господарських операцій придбання товарів та послуг у контрагентів ПАТ «Карлсберг Україна» - ТОВ «Скай Лайн Продакт», ТОВ «Інфософт ком» та ТОВ «ДТС- Логістік». Податківці зазначають, що доказами цього є наявність податкової інформації, а саме актів контролюючих органів: ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 20.06.2013 №140/22-90/35828312 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скай Лайн Продакт», ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 18.06.2013 №1114/225/33274848 перевірки ТОВ «Інфософт ком» по взаємовідносинам з деякими підприємствами та ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя від 20.07.2012 №298/2200/37088337 про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ДТС- Логістік». На підставі зазначеної інформації перевіряючими не враховані наявні у ПАТ «Карлсберг Україна» документи на підтвердження витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з цими контрагентами.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Скай Лайн Продакт».

Так, в акті перевірки зазначено, що ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» господарських операцій від 20.06.2013 №3013/ДПІ/07-10/3 по ТОВ «Скай Лайн Продакт» (код за ЄДРГІОУ 35828312) та пояснення директора та засновника гр.ОСОБА_6, який повідомив про свою непричетність до створення та здійснення господарської діяльності підприємства. Згідно цього висновку встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться, директор та засновник не причетний до ведення фінансово-господарської діяльності, а отже на підставі цього можна зробити висновок про відсутність фактичного здійснення операцій із ТОВ «Скай Лайн Продакт».

Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності встановлено відсутність у ТОВ «Скай Лайн Продакт» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру; платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за період з 27.03.2008 по 31.05.2013.

Податківцями зроблено висновок, що фактичного здійснення господарських операцій придбаних ПАТ «Карлсберг Україна» безпосередньо у підприємства ТОВ «Скай Лайн Продакт» не було. Надані до перевірки позивачем акти приймання - здавання виконаних послуг, податкові накладні, виписані ТОВ «Скай Лайн Продакт» не можуть бути підставою для нарахування витрат, амортизації та податкового кредиту.

В акті перевірки зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат на суму 35 000 грн. (стор. 21 акту), а також витрат на суму 64 750 грн. (стор. 35 акту), та амортизаційних відрахувань на суму 6 000 грн. (стор. 33 акту ). Крім цього, позивачем завищений податковий кредит на суму 22 000 грн. (стор. 109 акту).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Інфософт - Ком».

В акті перевірки зазначено, що СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі МГУ Міндоходів отримано податкову інформацію від ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська акт від 18.06.2013 №1114/225/33274848 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інфософт - Ком» (код за ЄДРПОУ 33274848) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ангрстем Континенталь» (код ЄДРПОУ 33906299) за період лютий, березень 2012 року, ПП «АТМ» (код ЄДРПОУ 24606641) за період червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473) за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, березень, квітень, травень 2012 року.

За результатами перевірки встановлено, що постачальники ТОВ «Інфософт - Ком» мають ознаки фіктивності, діяльність підприємств спрямована на отримання податкової вигоди третіх осіб та не направлена на досягнення реальних економічних результатів. Фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Інфософт - Ком» з ПП «АТМ», ТОВ «Ангрстем Континенталь», ТОВ «Ривс» не направлені на здійснення реальних господарських операцій, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Згідно податкової звітності ТОВ «Інфософт - Ком» основними постачальниками в перевіряємий період були ПП «АТМ», ТОВ «Ангрстем Континенталь», ТОВ «Ривс», які в свою чергу здійснюють проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Перевіркою було встановлено, що взаємовідносини між ПАТ «Карлсберг Україна» та ТОВ «Інфософт - Ком» відбувались на підставі договору № 02837-201 0-С від 09.09.2010 та № 0380711 від 10.10.2011 про поставку товарів. Товарно-транспортні накладні не виписувались, оскільки товар доставлявся власним транспортом постачальника ТОВ «Інфософт - Ком».

В акті перевірки зроблено висновок про завищення позивачем витрат на суму 73 391 грн.(стор.75 акту) та завищення податкового кредиту на суму 19 062 грн. (стор.130 акту ).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ДТС - Логістік».

Як вбачається з акту перевірки, взаємовідносини: ПАТ «Карлсберг Україна» - ТОВ «ДТС - Логістік» - ПП «ТЦ ПРОДСЕРВІС» досліджені по ланцюгу постачання та по видах переданих та отриманих товарів та послуг. Податковий кредит ПАТ «Карлсберг Україна» зменшено тільки по товарах і послугах наданих ПП «ТЦ ПРОДСЕРВІС» до ТОВ «ДТС-Логістік», яке в свою чергу передало ПAT «Карлсберг Україна».

Всі постачальники ПП «ТЦ ПРОДСЕРВІС», відповідно до інформації отриманої від органів ДПС задіяні у міжрегіональних схемах ухилення від оподаткування, проведенні транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій падання податкової вигоди контрагентам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Виходячи з вищенаведеного, фактичного здійснення господарських операцій придбаних ПАТ «Карлсберг Україна» безпосередньо у ТОВ «ДСТ «Логістік» товарів не було.

Також, в акті перевірки зазначено, що між позивачем та ТОВ «ДТС-Логістік» укладалися договори транспортного експедирування (договір № 58 від 01.01.2011, договір №01900-2012 С від 23.03.2012р.), Відповідно до цих договорів ТОВ «ДТС-Логістік» - Експедитор, приймає на себе обов'язки за рахунок Замовника - ПАТ «Карлсберг Україна» та за окрему платню організовувати та забезпечувати перевезення грузу замовника. Так, ПАТ «Карлсберг Україна» документи, в яких зафіксовано, які саме надавалися послуги; маршрут перевезення вантажу, державні номери транспортних засобів та причепів, які здійснювали перевезення, загальна сума наданих послуг не надано. Встановлено, що в актах виконананих робіт відсутня інформація про залучення третіх осіб, а саме, фактичних перевізників автотранспортних підприємств.

Виходячи з вищевикладеного, податківцями зроблено висновок, що надані до перевірки ПАТ «Карлсберг Україна» акти приймання - здавання виконаних послуг, податкові накладні, виписані ТОВ «ДТС-Логістік» не можуть бути підставою для нарахування витрат та податкового кредиту.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.94 №334/94 - BP валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України від 28.12.94 №334/94 - BP, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.94 №334/94 - BP передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункти 5.3-5.7 Закону України від 28.12.94 №334/94 - BP не передбачають неможливість віднесення до складу валових витрат покупця вартості придбаних послуг на підставах, зазначених у акті перевірки. Ця норма Закону передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Відповідно до п.п.14.1.27, п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів…

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Аналогічні норми закріплені і в ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи придбані товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що ПАТ «Карлсберг Україна» мало господарські відносини з підприємствами ТОВ «Скай Лайн Продакт», ТОВ «Інфософт - ком» та ТОВ «ДТС Логістік».

В судовому засіданні представником позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вищезазначеними контрагентами ПАТ «Карлсберг Україна» були надані для долучення до матеріалів справи усі документи, що засвідчують вчинення таких операцій з безпосередніми постачальниками позивача, які також знайшли своє відображення у акті перевірки, зокрема: договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, виписки з банку, тощо.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з ним були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість. Крім того, у акті перевірки не спростовано фактів наявності контрагентів ПАТ «Карлсберг Україна» на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в них свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Також, суд зазначає наступне.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «ДТС-Логістік».

У запереченнях відповідач вказує, що податковий кредит позивачу зменшено лише по тим товарам та послугам, які позивач отримав від ТОВ «ДТС-Логістік», який ці товари та послуги отримав від ПП «ТЦ Продсервіс». Відповідач вважає, що таких товарів та послуг фактично передано не було. Обгрунтуванням цього він вважає: неможливість проведення зустрічної звірки з цим ПП «ТЦ Продсервіс»; покази директора цього підприємства, який за винагороду погодився стати засновником та директором, але зовсім іншого підприємства - ТОВ «Санта-Н»; постачальники цього підприємства задіяні у схемах ухилення від сплати податків.

Лише на підставі цієї податкової інформації відповідач дійшов висновків про те, що товари та послуги позивач отримав (на думку відповідача) від деяких зазначених у акті перевірки підприємств (ПП «Інвест-Таун», ТОВ «Медіа-Ресурс», ТОВ «Грота», ТОВ «Автоєвродіагностика») по ланцюгу від контрагентів цих підприємств до ПП «ТЦ Продсервіс», потім до ТОВ «ДТС-Логістік», а вже потім до позивача. А оскільки у відповідача немає можливості перевірити весь ланцюг та у нього є сумніви стосовно деяких, на його думку, задіяних у постачанні товарів та послуг підприємств, то він дійшов висновку про повну відсутність отримання позивачем товарів та послуг. Проте, докази на підтвердження зазначеного відповідач не надав.

Так, відповідач не перевірив навіть першого контрагента позивача постачальника, тобто - ПП «ТЦ Продсервіс». У акті перевірки вказано на те, що не була здійснена зустрічна звірка між ПП «ТЦ Продсервіс» та ТОВ «ДТС- Логістік», у зв'язку з цим немає доказів того, що не було постачання товарів та послуг від ПП «ТЦ Продсервіс» до ТОВ «ДТС-Логістік». Крім цього, немає ніяких доказів того, що ПП «ТЦ Продсервіс» отримував (чи не отримував) саме ці товари та послуги від інших, зазначених у акті, суб'єктів господарювання.

Такі висновки спростовуються наявністю у позивача первинних документів по придбанню товарів та послуг та їх подальшому використанню у власній господарській діяльності.

Стосовно ж посилань відповідача у запереченнях на позов на деякі норми Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та Цивільного кодексу України суд зазначає, що по-перше, укладеними між позивачем та експедиторами (у тому числі і ТОВ «ДТС-Логістік») договорами на виконання транспортно-експедиторських послуг передбачено надання послуг із організації вантажоперевезень та послуг по технічному обслуговуванню під'їзної залізничної колії, а також договори аутсорсінгу на виконання складських та прибиральних робіт та позивачем сплачуються саме такі послуги по факту їх надання.

По-друге, відповідач вважає умови договорів невідповідними діючому законодавству, проте не надає доказів визнання таких договорів недійсними в судовому порядку.

По-третє, посилання у акті перевірки на норми Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» відсутні. Податкові повідомлення-рішення приймаються на підставі вказаних саме у акті перевірки порушень, а не на підставі доводів, які зазначаються вже після розгляду результатів перевірки, прийняття податкового повідомлення-рішення та у ході судового розгляду справи про їх оскарження.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Скай Лайн Продакт».

По цьому постачальнику відповідачем вказано на завищення позивачем валових витрат на суму 35 000 грн., а також витрат на суму 64 750 грн., та амортизаційних відрахувань на суму 6 000 грн. Крім цього, на його думку, позивачем завищений податковий кредит на суму 22 000 грн. В якості підстав для цього відповідач у запереченнях і у акті №110/27 вказує на пояснення директора та засновника цього постачальника ОСОБА_6, який заперечує свою причетність до створення та діяльності даного підприємства. Також відповідач посилається на надані позивачем відомості про те, що керівником цього підприємства є не ОСОБА_6, а ОСОБА_4

Згідно з наданими позивачем поясненнями, після отримання акту перевірки позивач отримав відомості із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з якими, на той час керівником цього підприємства дійсно був ОСОБА_4. Проте, на момент укладення угоди з цим постачальником та її виконання директором був саме ОСОБА_6 На підтвердження зазначеного позивач надав копії: свідоцтва про державну реєстрацію, довідки управління статистики, наказу про вступ до посади директора, статуту цього підприємства. Згідно відомостей з сайту ДПС України свідоцтво платника ПДВ у цього підприємства було анульовано 03.07.2013 (тобто майже через 3 роки після здійснення господарських операцій) у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням.

Крім того, відповідач не надав будь-якої інформації щодо наявності кримінальних справ чи вироків суду за зазначеними обставинами.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Інфософт-Ком».

По цьому постачальнику відповідачем вказано на завищення позивачем витрат на суму 73 391 грн. та завищення податкового кредиту на суму 19 062 грн.

У запереченнях та в акті перевірки відповідач посилається на взаємовідносини між цим постачальником та його контрагентами, а також контрагентами цих контрагентів по ланцюгу взаємовідносин. Проте, суд не приймає це як доказ нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інфософт-Ком». Висновки відповідача спростовуються наявністю у позивача первинних документів по придбанню товарів та послуг та їх подальшому використанню у власній господарській діяльності.

У запереченнях відповідач також вказує на відсутність у позивача товарно - транспортних накладних (далі - ТТН). У той же час він зазначає, що товари доставлялися власним транспортом постачальника.

Крім того, відсутність товарно-транспортної накладної чи недоліки у заповненні її граф не є підставою для висновків податкового органу про неправомірність віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту по реальним фактичним операціям придбання товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності. Такі висновки знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду України від 31.10.2011 та постанові Вищого адміністративного суду України від 15.12.2011 №К/9991/7506/11.

Неправомірність доводу про відсутність права у позивача на витрати та податковий кредит на підставі відсутності чи неправильно заповнених ТТН спростовується навіть позицією Міністерства доходів і зборів України, яка висловлена у листі від 19.09.2013 №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, в якому зазначено, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція по наданню послуг по перевезенню вантажів, а не факт придбання товару, то ненадання такого документа, як ТТН не може бути єдиною підставою для невизнання витрат о придбанню товарно-матеріальних цінностей.

У листі також зазначено, що ТТН не міститься у переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Такими документами є податкові накладні. А вони у позивача є в наявності та ніяких зауважень до їх змісту у акті перевірки не зазначено.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності між позивачем та його постачальниками пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третіх осіб по ланцюгу постачання, які безпосередньо до позивача жодного відношення не мають.

Стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг та товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту в зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Відповідачем не доведена обізнаність позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Аналогічні висновки зроблені Європейським судом з прав людини в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України".

Таким чином, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми постачальниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

Також, слід зазначити, що податковий орган приходить до висновку про не встановлення факту передачі товарів від продавця до покупців, у зв'язку із чим договори укладались без мети реального настання правових наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Проте, аналізуючи норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 ст.203 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо.

В актах перевірок податкові органи говорять про відсутність у контрагентів трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, з чого інспекція вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру.

Однак суд зауважує, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів умислу позивача на порушення публічного порядку.

Крім того, жодна норма законодавства не позбавляє платника податків права на податковий кредит та валові витрати у разі порушення його контрагентом вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача (його контрагентів) актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочинів, спрямованих на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює склад злочину, що передбачений ст. 191 або 212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не надав до суду жодних доказів прийняття вироків суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача з підстав встановлення в їх діях складу злочину при вчиненні господарських операцій з постачальниками, переліченими в акті перевірки.

З положень Закону України від 28.12.94 №334/94 - BP випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Податковий кодекс України визнає витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, як Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР так і Податковим кодексом встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Як зазначалося вище, первинні бухгалтерські документи в повному обсязі були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи, а тому правомірність формування валових витрат та податкового кредиту позивача підтверджена належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, доводи відповідача про допущені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

Також судом встановлено, що акт перевірки не містить інформації про дослідження податковим органом руху придбаного позивачем товару, його оприбуткування, використання та реалізацію.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав правовідносини з господарюючими суб'єктами, які є самостійними дієздатними юридичними особами - платниками податків та є діючими по теперішній час. Також слід зазначити, що перевірка правильності ведення податкового обліку та складання звітності іншим підприємством не входить до компетенції позивача, а є обов'язком податкового органу, на обліку в якому перебувають перелічені в акті перевірки платники податків.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірні рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.09.2013 №0000302710 та від 02.12.2013 №0000402710, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 19.09.2013 №0000302710 та від 02.12.2013 №0000402710 .

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» (вул.Георгія Сапожникова, буд.6, м.Запоріжжя, 69076, код ЄДРПОУ 00377511) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий