Рішення

від 16.04.2014 по справі 910/2113/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2113/14 16.04.14

за позовомКомунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Поліклініки №5 Шевченківського району м.Києва простягнення 8721,83 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Яроцька О.О. - представник за довіреністю від 27.12.13;

від відповідача: Косенко Н.Ю. - представник за довіреністю від 24.12.13.

В судовому засіданні 16.04.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Поліклініки №5 Шевченківського району м. Києва про стягнення 8721,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 08.04.2013 року між сторонами було укладено договір про надання (відшкодування) послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та сплату заборгованості за надані послуги № 05/04-049К, відповідно до якого відповідачу надаються послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у будинку № 25 по вул. Баумана в м. Києві. За умовами договору відповідач зобов'язався вчасно та у повному обсязі сплачувати орендні та інші платежі, проте зобов'язань за договором не виконав належним чином, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 8 721,83 грн., з яких: 8 622,52 грн. - заборгованість за постачання комунальних послуг; 59,54 грн. - пеня; 19,15 грн. - штраф; 7,37 грн. - інфляційна складова та 3% річних - 13,25 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2014 порушено провадження у справі № 910/2113/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 19.03.2014.

У судове засідання, призначене на 19.03.2014, з'явились представники сторін, які надали документи на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2014, що були долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача надав відзив на позов, відповідно до якого проти позовних вимог заперечує та просить припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Відповідач зазначає, що на підставі рахунку-фактури № СЖ-00000611 від 24.01.2014 ним було сплачено суму заборгованості у розмірі 8 622,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 26 від 05.02.2014.

Представник позивача факт сплати відповідачем основної суми боргу підтверджує, однак заперечує щодо вчасності оплати.

Представник відповідача подав письмове клопотання про продовження строку вирішення спору та просив суд відкласти розгляд справи для надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 19.03.14 було продовжено строк розгляду спору та оголошено перерву в судовому засіданні до 16.04.14.

У судове засідання 16.04.14 з'явились представники сторін, представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій та судових витрат, представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 року № 217/1194 "Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" було створено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

08 квітня 2013 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - позивач, виконавець) та Поліклінікою № 5 Шевченківського району м. Києва (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про надання (відшкодування) послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та сплату заборгованості за надані послуги № 05/04-049К (далі - договір).

Відповідно до п.1 договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором та сплатити заборгованість по договору від 04.05.2012 № 05/04-033 К за період з 04.05.12 по 01.04.13 у сумі 9150,91 грн.

Згідно з п.9 договору послуги оплачуються в безготівковій формі на підставі актів виконаних робіт, актів звірки, рахунку-фактури.

Пунктом 11 договору встановлено, що за надані послуги плата справляється щомісячно до 20 числа місяця наступного за звітним. Розрахунок вартості теплової енергії для потреб опалення проводиться в опалювальний сезон пропорційно займаній площі, на підставі актів виконаних робіт та рахунку-фактури балансоутримувача.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги за період з 01.07.13 по 31.01.14 в розмірі 8622,52 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт надання позивачем комунальних послуг за вказаними договорами підтверджується поясненнями сторін та відповідачем не заперечується.

В той же час, з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 26 від 05.02.14 вбачається, що відповідачем було погашено заборгованість в сумі 8622,52 грн. до моменту звернення позивача з даним позовом до суду (згідно штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла до суду позовна заява, позов було подано до господарського суду м. Києва 07.02.14).

Як зазначено в п.4.4 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК (припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору) можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 8 622,52 грн. слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення 59,54 грн. - пені; 19,15 грн. - штрафу, 7,37 грн. - інфляційної складової боргу та 3% річних - 13,25 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 11 договору відповідачем було прострочено строк виконання грошових зобов'язань по сплаті комунальних платежів за договором № 05/04-049К від 08.04.13.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 24 договору передбачено, що споживач за порушення строків виконання зобов'язання в частині сплати за надані послуги сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Судом враховано позицію Вищого господарського суду України, викладену в Оглядовому листі від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань": оскільки Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги, то нарахування пені має відбуватися відповідно саме до положень названого Закону, а приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до таких правовідносин не застосовуються (див. постанову Вищого господарського суду України від 22.11.2012 N 18/1190/12).

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню пеня за порушення строків виконання зобов'язання в частині сплати за надані послуги, що нарахована в розмірі встановленому угодою сторін (п. 24 договору) - 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір пені становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому позивачем - 59 грн. 54 коп.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір штрафу (7 % від вартості послуг, з яких допущено прострочення) становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума штрафу у розмірі, заявленому позивачем - 19 грн. 15 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми та інфляційного збільшення суми боргу, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 13,25 грн. та інфляційного збільшення суми боргу - 7,37 грн., розрахунок яких перевірений судом та визнаний вірним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 59,54 грн., штрафу в сумі 19,15 грн., інфляційної складової боргу в сумі 7,37 грн. та 3 % річних в сумі 13,25 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню, в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 8622,52 грн. в позові відмовлено.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення заборгованості за постачання комунальних послуг в розмірі 8622 грн. 22. коп. відмовити.

3.Стягнути з Поліклініки № 5 Шевченківського району м. Києва (04111 м. Київ, вул. Щербакова, буд. 70, ідентифікаційний код 26087582) на користь Комунального підприємства з утримання житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071 м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 54 коп. пені, 19 (дев'ятнадцять) грн. 15 коп. штрафу, 7 (сім) грн. 37 коп. інфляційної складової боргу, 13 (тринадцять) грн. 25 коп. - 3 % річних та 20 (двадцять) грн. 80 коп. судового збору.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.04.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г.