Рішення

від 08.04.2014 по справі 910/2972/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2972/14 08.04.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укреско»

про стягнення 6 710,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Гусаченко І.А. (представник за довіреністю №12/13 від 22.11.2012р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укреско» (надалі також - відповідач) заборгованості по оплаті вартості наданих послуг в розмірі 5 000,00 грн. та суми пені в розмірі 1 710,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором не виконав, не надав позивачу оплачені останнім послуги, визначені п. 1.1. Договору.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, участі повноважного представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014р. в справі було порушено провадження, справі присвоєно №910/2972/14 та призначено до слухання на 25.03.2014р.

В судовому засіданні 25.03.2014р. розгляд справи було відкладено до 08.04.2014р.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 08 квітня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2012 року між позивачем (замовник за Договором) та відповідачем (виконавець за Договором) було укладено Договір на надання консалтингових послуг №26229дс (надалі - Договір), у відповідності до п.1.1. якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання надати консалтингові послуги, пов'язані із підготовкою документів для включення проекту позивача: «Заміна мартенівського способу виплавки сталі на електросталеплавильний» до Реєстру підприємств, установ, організацій, які займаються розробкою, впровадженням та використанням енергозберігаючих заходів та енергоефективних проектів (далі - «Реєстр»).

Загальна вартість послуг за цим Договором складає 15 000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 2 500,00 грн. та є незмінною (твердою) і перераховується на поточний рахунок відповідача. Вказана сума є договірною ціною і вважається узгодженою з позивачем без складання відповідного протоколу погодження договірної ціни. (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору авансовий платіж за надання послуг, передбачених предметом даного Договору складає 5 000,00 грн. в тому числі ПДВ (20%) - 833,33 грн. і повинен бути перерахований на поточний рахунок відповідача, зазначений в розділі 8 цього Договору, в строк не пізніше п'яти банківських днів з дня його підписання.

У відповідності до п. 2.3. Договору остаточний розрахунок за надані послуги проводиться протягом трьох банківських днів після підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Здача-приймання наданих послуг оформляється відповідним Актом. Обов'язковою умовою для підписання Акту здачі-приймання наданих послуг є видача Державним агентством енергоефективності та енергозбереження України Свідоцтва про включення проекту позивача до Реєстру. Акт здачі-приймання наданих послуг підписується сторонами протягом трьох робочих днів після видачі свідоцтва. (п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цього Договору. (п. 7.1. Договору).

На виконання умов Договору позивачем згідно платіжного доручення №27946 від 23.08.2012р. було перераховано на рахунок відповідача суму передоплати в розмірі 5 000,00 грн. (оригінал платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Однак, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім свої зобов'язання за Договором виконано не було.

У зв'язку з невиконанням відповідачем покладених на нього обов'язків згідно умов Договору, позивач вимушений був звернутись до суду.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. (ст.902 ЦК України).

Статтею 903 ЦК України встановлено, що Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. (стаття 905 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За умовами ч.ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №17/17-0303юр від 18.09.2013р. про виконання останнім в семиденний строк, з дати отримання даної вимоги, взятих на себе зобов'язань за Договором.

Відповідачем відповіді на зазначену вимогу на адресу позивача надіслано не було.

Як встановлено судом, що підтверджується матеріалами справи, оскільки сторонами не передбачено умовами Договору строку виконання відповідачем свого зобов'язання, щодо надання послуг, то у відповідності до ст. 530 та ст. 905 Цивільного кодексу України, з урахуванням семиденного терміну з дати направлення відповідачу вимоги №17-17-0303юр від 18.09.2013р. (вимога направлена 20.09.2013р., відповідно до відомостей копії фіскального чеку №6068 від 20.09.2013р.), прострочення виконання останнім свого обов'язку за Договором, щодо надання зазначених п. 1.1. Договору послуг, виникло з 28.09.2013р.

Відповідачем послуги позивачу згідно умов Договору не надано.

Претензією №17/17-0343юр від 25.10.2013р. позивач вимагав від відповідача повернення позивачу коштів в розмірі 5 000,00 грн. та сплати суми пені в розмірі 375,00 грн., за невиконання умов Договору, а у випадку невиконання зобов'язань позивач повідомив відповідача, що вимушений буде звернутись до суду з позовом з метою примусового стягнення претензійної суми. Зазначену претензію відповідачу надіслано 28.10.2013р., згідно відомостей наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії опису вкладення до цінного листа та фіскального чеку №5142 від 28.10.2013р. про направлення поштового конверту №8300131737729.

Відповідач у семиденний термін з дати направлення вимоги, тобто в строк до 04.11.2013р. включно, не повернув частину суми передоплати в розмірі 5 000,00 грн. та послуги, згідно умов Договору, не надав.

Отже, матеріалами справи встановлено, що позивачем виконано його зобов'язання за Договором, зокрема, перераховано грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн., передбачені п. 2.2. Договору, тому за відсутності доказів повного виконання відповідачем своїх зобов'язань у передбачений строк, та з огляду на отримання відповідачем вимоги у відповідності до ст. 530 ЦК України, суд вважає обґрунтованими заявлені позивачем вимоги в справі №910/2972/14 щодо стягнення з відповідача 5 000,00 грн. передоплати.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 1 710,00 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.6. Договору сторони встановили, що за порушення строків надання послуг вказаних в Договорі стягується пеня в розмірі 0,1% від вартості послуг за кожний день прострочення. Загальна сума фінансових санкцій складає не більш ніж 7% від загальної вартості послуг за цим Договором.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений сторонами в матеріалах справи розрахунок суми пені, судом встановлено, що визначений положенням п. 5.6. Договору порядок нарахування пені, суперечить нормам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Оскільки в даній справі суб'єкти господарський відносин при укладенні договору не наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, то з огляду на викладене, наданий позивачем розрахунок суми пені є необґрунтованим з врахуванням положення ст. 549 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З огляду на викладене, та з урахуванням встановлених судом строків виконання відповідачем зобов'язань за Договором, за порушення відповідачем цих строків, до стягнення з останнього підлягає сума пені, нарахована наступним чином:

- за період з 01.10.2013р. по 23.01.2014р. сума пені дорівнює 614,38 грн. = 15 000,00 грн. (сума бору) х 13% (подвійна облікова ставка НБУ) х 115 (кількість днів прострочки)/ 365.

Отже, загальна сума пені, згідно вищевикладених розрахунків, складає 614,38 грн., а тому, позовні вимоги в справі №910/2972/14 про стягнення з відповідача суми пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 614,38 грн.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/2972/14 підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 5 000,00 грн. та сума пені в розмірі 614,38 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, в розмірі 1 528,68 грн., покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укреско» (код ЄДРПОУ 37146646, адреса: 04112, м. Київ, вул. І. Гонти, 1) на користь Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (код ЄДРПОУ 30939178, адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 122) основну заборгованість в розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок), пеню в розмірі 614,38 грн. (шістсот чотирнадцять гривень 38 копійок) та судовий збір у розмірі 1 528,68 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять вісім гривень 68 копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2014р.

Суддя С.М. Морозов