Ухвала

від 24.03.2014 по справі 702/258/14-ц

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 702/258/14-ц

Провадження № 2/702/120/14

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про відмову в задоволенні заяви

про забезпечення позову

24 березня 2014 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

в складі : головуючої - судді : Мазай Н.В.

при секретарі : Подолянюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю « Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання правочину недійсним.

Разом з позовною заявою представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову в якій він посилається на те, що відповідно до Держаного акту на право власності на землю серія ЯГ № 529764, виданого 05.04.2006 року, позивач є власником земельної ділянки № 7123486800:02:001:0209, площею 2,3349 га, розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенський району, Черкаської області. Користуючись правами передбаченими Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» він уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Жильнельфа Вельє» в особі директора Дяченко І.І., що діяв на підставі Статуту. В березні 2014 року йому стало відомо, що у Реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської області зареєстровано договір оренди земельної ділянки № 7123486800:02:001:0209, площею 2,3349 га, розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенський району, Черкаської області укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Нова Україна». Вважає, що зазначений договір оренди земельної ділянки є недійсним з моменту його вчинення, в зв'язку із наступним. Він не підписував договір оренди земельної ділянки з СФГ «Нова Україна» та не уповноважував інших осіб на підписання даного договору. 19.03.2014 року він звернувся за захистом свого порушеного права до Монастирищенського районного суду з позовом до СФГ «Нова Україна» про визнання вищевказаного договору недійсним, скасування його державної реєстрації, зобов'язання повернути належну йому на праві власності земельну ділянку. Вважає, що в даній справі є необхідність вжиття заходів забезпечення позову, так як невжиття таких заходів зробить фактично неможливим виконання рішення суду в зв'язку із наступним. Фактично земельна ділянка передана в незаконний, навіть злочинний спосіб. В той, час як ним оскаржується договір оренди, земельна ділянка може оброблятись відповідачем, а отже він зазнає істотних збитків. Крім того, з урахуванням сезонності проведення посівної компанії озимих культур, в подальшому при прийняті судом рішення про задоволення позову, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, він або третя особа не в змозі будуть своєчасно здійснити належну підготовку землі та засіяти озимі культури, що також приведе до завдання значних збитків та зробить неможливим виконання рішення суду. За даних обставин, не вжиття судом заходів забезпечення позову призведе до істотного порушення його майнових прав та інтересів та третьої особи. При цьому прийняття судом рішення про задоволення позову, приведе до неможливості відновлення позивачем своїх порушених прав та зробить неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. В обгрунтування заяви посилається на ст. ст. 151, 152 ЦПК України та просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу СФГ «Нова Україна» та будь-яким іншим третям особам, які діятимуть від імені чи в інтересах СФГ « Нова Україна» до набрання законної сили рішення суду по справі, вчиняти дії щодо користування земельною ділянкою № 7123486800:02:001:0209, площею 2,3349 га, яка розташована на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області, здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі, але не тільки : збирати врожай, боронувати, дискувати, культивувати, орати, сіяти, вносити будь-які мінеральні чи органічні добрива, засоби захисту рослин, здійснювати охорону тощо.

Ухвалою суду від 24.03.204 року відкрито провадження у справі та справу призначено до попереднього розгляду.

Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заяву та додані до неї матеріали суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення суду може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог і повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до цього може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 22.12.06р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» - розглядаючи заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Позивачем, не надано суду доказів, зокрема :

- того, що забезпечення позову не порушить прав, своб та інтересів інших осіб, які не є сторонами у справі, тобто документів, які посвідчують визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), тобто місце розташування земельної ділянки, що дасть можливість визначити відсутність порушення описане вище та відсутність, у разі задоволення заяви про забезпечення позову, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладеного між позивачем та відповідачем СФГ «Нова Україна», тобто встановлення відсутності перешкоджання господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець;

- крім кадастрового номера спірної земельної ділянки та посилання на наявність Державного акту позивач не надав суду будь-яких доказів про виділення вказаної земельної ділянки в натурі, її місцезнаходження, не надав суду доказів про можливість використання даної земельної ділянки без порушення прав інших власників земельних ділянок та суб'єкта господарювання на вказаних земельних ділянках: вільного проїзду до вказаної земельної ділянки без порушення цілісності та якості інших земельних ділянок, можливості (неможливості) проведення сільськогосподарських робіт на інших земельних ділянках тощо.

Суд вважає, що вимога, за обставин описаних вище, про заборону відповідачу СФГ «Нова Україна» та будь-яким іншим третям особам, які діятимуть від імені чи в інтересах СФГ « Нова Україна» до набрання законної сили рішення суду по справі, вчиняти дії щодо користування земельною ділянкою № 7123486800:02:001:0209, площею 2,3349 га, яка розташована на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області, здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі, але не тільки : збирати врожай, боронувати, дискувати, культивувати, орати, сіяти, вносити будь-які мінеральні чи органічні добрива, засоби захисту рослин, здійснювати охорону тощо до вирішення спору по суті є передчасною та такою, що суперечить вимогам Конституції України.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача, як на підставність своїх вимог по заяві про забезпечення позову та наявність в додатках до заяви про забезпечення позову, копії ухвали Апеляційного суду Полтавської області, суперечить вимогам ст. 360-7 ЦПК України, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України, яким відповідно не являється Апеляційний суд Полтавської області, а тому для Монастирищенського районного суду Черкаської області практика Апеляційного суду Полтавської області не є обов'язковим, більше того, з рішення, на яке посилається позивач, випливає, що спір у правовідносинах, який був предметом розгляду Полтавського апеляційного суду, стосувався земельних ділянок, які були виділені власникам земельних ділянок єдиним масивом, що суттєво різниться із спірними правовідносинами, які належить розглянути Монастирищенському районному суду, рішення Апеляційного суду Полтавської області стосувалось договорів, які уже були розірвані за рішенням місцевого суду, а в даному випадку Монастирищенський районний суд не може визначити наперед, яке рішення буде прийнято за позовом позивача, а тому застосування аналогії в даному випадку не є можливим.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі за його позовом, не довів, що вжиття заходів забезпечення позову саме таким шляхом, який зазначено в заяві позивача, не порушить прав, своб та інтересів будь-яких інших осіб, які не є сторонами у справі, не перешкоджатиме господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, чим не виконав вимоги як Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року так і вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи те, що нормами діючого Цивільного процесуального кодексу України залишення без руху заяви про забезпечення позову не передбачено, тому суд вважає, що за обставин описаних вище заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Судові витрати розподіляються в порядку, визначеному ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 88, 151 - 153, 197, 208-210, 293 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю « Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним, відмовити повністю.

Згідно норм діючого законодавства ухвала оскарженню, окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя Н.В. Мазай